Про те, як Микола Воробей пустив бізнесове коріння одразу в декілька стратегічних сфер української економіки та не потрапив під санкції РНБО разом з Віктором Медведчуком – йдеться у спільному розслідуванні програми “Схеми” (проєкт Радіо Свобода та UA:Перший) та програми “Давайце разбірацца” білоруського телеканалу “Белсат”.

Журналісти виявили, що у 2020 році білоруський “Нафтобітумний завод” Вороб’я суттєво збільшив поставки бітуму в Україну. Тут основними кінцевими покупцями продукції стали учасники “Великого будівництва”.

Дорожний бітум з білоруського заводу Вороб’я постачається на компанію його сина в Україну, який в свою чергу перепродає його учасникам “Великого будівництва” вже за вищу ціну. Загалом на продажах бітуму для державного проєкту фірми родини білоруського олігарха дотепер заробили близько 320 мільйонів гривень.

Аналізуючи дані митниці, “Схеми” зауважили, що білоруський завод Вороб’я найчастіше реалізовував свою продукцію в Україні не напряму, а через українську фірму “БелКазТранс Україна” свого 38-річного сина і повного тезки – Миколи Миколайовича Вороб’я, громадянина України. А той при перепродажі субпідрядникам “Великого будівництва” виставляв уже набагато вищу ціну, що у кінцевому рахунку здорожчувало його фінальну вартість.

У “БелКазТранс Україна” на запит “Схем” зауважили , що компанія не є учасником проєкту “Велике будівництво”, продає бітум великим нафтотрейдерам та не співпрацює з бюджетними організаціями.

Також журналісти розповіли, що постачанням бітуму діяльність білоруського олігарха Миколи Вороб’я в Україні не обмежується – починаючи з 2019 року він стрімко увійшов одразу у три стратегічні сфери української економіки.

Наприклад, у 2020 році його білоруська компанія “БелКазТранс” імпортувала близько половини дизельного пального, яке постачалося в Україну із Російської Федерації. “Це поставки дизельного пального з Росії, які трубопроводом доходять до Гомеля і далі перевантажуються в залізничні вагони і постачаються до України. Це просто посередницькі послуги”, – розповів головний редактор профільного журналу “Нафторинок” Олександр Сіренко.

Журналісти звернули увагу, що в українські активи білоруського олігарха оформлені на членів його родини, громадян України. Компанія його сина, “БелКазТранс Україна”, крім імпорту бітуму, у 2020 році забезпечувала логістику при імпорті російського вугілля для українських металургійних підприємств та електростанцій.

“Будь-яким компаніям, крім “БелКазТранс Україна”, не давали згоду на перевезення посадовці російських залізниць. За інформацією від наших членських компаній, які втратили долю на ринку – це майже 100%. За об’ємами це – найбільший транзитер”, – розповідає президент Асоціації міжнародних експедиторів України Віктор Берестенко.

Журналісти також виявили, що послугами компанії сина Миколи Вороб’я користуються найбільші промислові групи України. “Відповідно до даних від джерел “Схем” у податковій, з березня 2020-го і до сьогодні ця компанія регулярно отримує оплату за свої експедиторські послуги від найбільших споживачів вугілля в Україні – холдингів “Метінвест” та “ДТЕК” Ріната Ахметова та “Інтерпайп” Віктора Пінчука”, – йдеться в матеріалі.

У “ДТЕК” заявили, що справді з весни 2020 року співпрацювали із “БелКазТранс Україна”. Але наразі не працюють з цією компанією напряму. У його ж холдингу “Метінвест” підтвердили, що досі співпрацюють із “БелКазТранс Україна”, але зазначили, що обрали її на тендерному майданчику. У компанії Віктора Пінчука коментарів до публікації не надали.

Крім забезпечення логістики, структури, пов’язані із білоруським олігархом, займалися безпосередньо імпортом вугілля в Україну в умовах, коли російська влада видавала дозволи на поставки цієї сировини в Україну.

У грудні 2019 року естонська компанія NT Marinе, яку журналісти пов’язують із Миколою Вороб’єм, отримала дозвіл від російського уряду на майже 50 відсотків від поставок вугілля в Україну. У березні 2020 року найбільші імпортери змогли отримати такі дозволи самотужки. Але, як виявили “Схеми”, в 2021 році NT Marinе продовжила як посередник імпортувати вугілля. Наприкінці березня в Україну розпочала поставки також інша естонська фірма, пов’язана із Вороб’єм – NT Bunkering. Водночас ці естонські компанії (NT Bunkering та NT Marine) протягом 2018-2020 років доставляли нафтопродукти російського “Новошахтинського заводу нафтопродуктів” (ОАО “НЗНП”) до ЄС (зокрема в Естонію) та Україну.

“Тобто компанії з орбіти білоруського олігарха Миколи Вороб’я співпрацювали з російським заводом Медведчука “Новошахтинський завод нафтопродуктів” (ОАО “НЗНП”) – протягом 2018-2020 років доставляли в Європу та Україну продукцію заводу. Але сам білоруський олігарх Микола Воробей не потрапив під українські санкції, хоча співпрацював із тим бізнесом Віктора Медведчука, який був підставою введення санкцій РНБО щодо українського політика та пов’язаних із ним структур”, – йдеться в матеріалі “Схем”.

Віктор Медведчук заперечив співпрацю з Миколою Вороб’єм. На запитання журналістів програми “Схеми”, які у них відносини, Медведчук відповів: “Ми дружимо. Жодних спільних бізнес-інтересів немає і ніколи не було”.

Журналісти встановили, що в Україні живе двоє синів Вороб’я від попереднього шлюбу, а частина родини залучена у бізнес білоруського олігарха. Крім старшого сина Миколи, продажем нафтопродуктів займається його дружина (невістка олігарха) – Валерія Воробей – через українську компанію “Укрбелнафтопродукт”.

Джерело.