Нещодавно ми писали, що 24 лютого відбулася відеоконференція між офіційними представниками космічних галузей України та Греції. Захід проходив за сприянням Посольства України в Республіці Греція. У процесі заходу сторони інформували про наявний потенціал, розповідали про можливості та перспективні проєкти співпраці, обмінювалися пропозиціями щодо науково-технічного та виробничого співробітництва у космічній сфері.
А наразі стало відомо, що 15 березня 2021 року фахівцями Національного центру та Радіоастрономічного інституту НАН України за допомогою вітчизняного радіотелескопа нового покоління РТ-32, який розташований у місті Золочів Львівської області проведено успішні спостереження та зареєстровано такі космічні події:
позагалактичне випромінювання радіогалактики 3С84 (Персей-А)
мазерів з галактичної молекулярної хмари W3 (одночасно спостерігались метанольний та гідроксильний молекулярні мазери на частотах 6668.5192 МГц та 6035.092 МГц відповідно)
радіовипромінювання метанольного мазера з галактичного радіоджерела G188.946+0.886.
Зазначені дослідження виконані з метою ретельної підготовки до виконання спільного українсько-латвійського радіоастрономічного проєкту.
Результати проведених спостережень підтвердили світовий рівень характеристик українського радіотелескопу РТ-32 і будуть презентовані світовій науковій спільноті після обробки співробітниками Радіоастрономічного інституту НАН України та Центру космічних досліджень та зв’язку Національного центру.
Стало відомо, що Facebook оголосила про запуск функції, яка покаже «коли і де ви можете зробити щеплення» від COVID-19. Також вона надаватиме посилання, за яким ви зможете записатися на прийом. Згідно з повідомленням Марка Цукерберга, мета полягає в тому, щоб «допомогти наблизити 50 млн осіб до вакцинації від COVID-19».
Інструмент, доступний в Інформаційному центрі COVID-19 відсьогодні, буде містити години роботи, контактну інформацію та посилання для запису на вакцинацію. Він буде підтримуватися 71 мовою, і Facebook планує поширити його на інші країни, як тільки вакцини стануть доступнішими.
Facebook також повідомила, що перенесе Інформаційний центр COVID-19 в Instagram і «там теж покаже його на видному місці». Цей інструмент буде відображати найсвіжішу інформацію про віруси від місцевих органів влади і Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Соцмережа також працює з медичним урядом над чат-ботами WhatsApp, щоб допомогти людям зареєструватися для вакцинації. «Понад 3 млрд повідомлень, пов’язаних з Covid, вже були відправлені членами уряду, некомерційними і міжнародними організаціями через офіційних чат-ботів WhatsApp, тому це оновлення також допоможе в зусиллях по вакцинації», – написав Цукерберг.
Нарешті, Facebook повідомила про плани зробити тенденції вакцинації, такі як намір пройти вакцинацію і причини нерішучості, доступними для чиновників, «щоб інформувати про справедливе розгортання вакцини». Вона також опублікує аналітичні дані про ставлення до вакцин на своїй карті і панелі управління COVID-19, які доступні на панелі управлінняFacebook. Журналісти, гуманітарні організації і державні службовці зможуть відстежувати, як інформація про вакцини поширюється в соціальних мережах за допомогою інтерактивних дисплеїв CrowdTangle про COVID-19.
USA Today зазначила, що близько 21% людей в США отримали хоча б одне щеплення від COVID-19, а 11% повністю вакциновані.
З відкритих джерел відомо, що SpaceX планує запустити свій останній прототип Starship протягом двох днів, усе може початися вже сьогодні.
SpaceX відправила Starship SN11 зі свого ракетного заводу в Бока-Чіка, штат Техас для тестування і запуску об’єктів приблизно на милю далі по дорозі від заводу ще 8 березня, менш ніж через п’ять днів після того, як Starship SN10 вибухнув через кілька хвилин після приземлення.
Вже наступного дня SpaceX завершила контрольні випробування при температурі навколишнього середовища, заповнивши Starship чистим азотом для перевірки на витік і перевірки працездатності системи. Через два дні після цього Starship SN11, схоже, без проблем пройшла кілька годин кріогенного випробування, замінивши газоподібний азот на його надхолодну рідку форму.
Маск раніше говорив, що Starship необхідно витримувати тиск від 6 до 8,5 бар. Приблизно 6 бар потрібно для орбітальних польотів, а 8,5 бар – це сила, яка буде безпечна для польотів з екіпажем. Житель Бока-Чіка, записав класне відео випробування SN11 на морозостійкість. Ви можете подивитися його нижче.
Наступним передпольотним випробуванням, як очікується, буде випробування статичним вогнем. В якому три двигуни Raptor Starship SN11 працюватимуть на кріогенному паливі, рідкому метані і рідкому кисні. Двигуни будуть на короткий час запалювати, щоб оцінити їх роботу. Якщо перевірка запалювання двигуна пройде добре, SpaceX потенційно може запустити SN11 вже цього тижня, згідно з Тимчасовим обмеженням на польоти (TFR), опублікованим Федеральним управлінням цивільної авіації (FAA). У повідомленні FAA TFR йдеться, що запуск може відбутися не раніше вівторка – 16 березня, тобто завтра. Ви можете спостерігати за операціями SpaceX в режимі реального часу 24/7 на відео нижче.
Поточний план SpaceX полягає в спробі першого статичного вогню зорельота SN11 у проміжок з 13.00 до 19.00 за українським часом 15 березня. Якщо цей тест пройде майже ідеально, SpaceX хоче розгорнути ракету для спроби запуску на 10 км у вівторок, 16 березня. З огляду на минулі характеристики висотних прототипів Starship, ця мета явно амбітна. І ймовірно, призведе до затримок, але вона все ж розкриває справжній масштаб цілей SpaceX навіть на цій ранній стадії розробки.
Якщо Starship SN11 все ж вдасться запустити протягом декількох днів після першої спроби статичного вогню, SpaceX все одно поб’є 33-денний рекорд SN10 у три рази.
У роботі корпоративного сервісу Microsoft Teams стався масштабний збій. Користувачі по всьому світу скаржаться на неможливість підключення до сервісу і низку інших проблем.
Збій торкнувся не тільки Microsoft Teams, але і низку інших служб компанії, включаючи Azure, 365 і Microsoft Dynamics 365. Понад 26 тисяч осіб повідомили про проблеми.
В компанії припустили, що це може бути пов’язано з оновленням системи аутентифікації та почали відкат сервісу до колишньої версії. Пізніше розробники заявили, що виявили точну причину проблем, але не назвали її. Вони пообіцяли повернути сервіс в робочий стан протягом години.
Microsoft Teams – це корпоративна платформа для організації робочого процесу. У ній можна створювати загальні чати, проводити робочі дзвінки, ділитися робочими документами і багато іншого.
Також платформа користується популярністю у навчальних закладів для організації дистанційного навчання. В ході пандемії популярність сервісу сильно зросла. Його аудиторія сьогодні налічує близько 115 мільйонів осіб.
Стартап Kurs Orbital був заснований колишнім головою космічного агентства України Володимиром Усовим. Компанія планує запустити демонстраційний пристрій у 2023.
Усов і невелика група підприємців вирішили створити компанію з обслуговування супутників. Вони вже отримали права на систему стикування «Курс». У Радянському союзі цю технологію розробили ще у 1980-х роках для стикування з космічною станцією «Мир». Потім її модернізували для космічного корабля «Союз» для стикування з Міжнародною космічною станцією.
Усов сказав, що Kurs Orbital має права на оригінальну стикувальну систему Kurs, але розробляє новий модуль зближення, в якому використовуються машинний зір, радар і робототехніка, які «забезпечують повністю автоматичне стикування навіть з несумісними об’єктами». За словами Усова, відсутність необхідності витрачати роки і мільярди доларів на винахід док-системи є величезною перевагою.
Kurs Orbital планує зосередитися на обслуговуванні комерційних геостаціонарних супутників – секторі, в якому космічний корабель Northrop Grumman Mission Extension Vehicle вже завойовує частку ринку після успішної стиковки з супутником Intelsat.
Kurs Orbital збирає $6,5 млн в рамках свого першого інвестиційного раунду цього літа для запуску демонстраційного апарату, який зустрінеться з першим об’єктом на низькій навколоземній орбіті. Компанія планує зібрати більше грошей протягом наступних кількох років. Для того, щоб побудувати парк з чотирьох апаратів і пропонувати свої послуги до 2025 року.
Наразі оператори виводять геостаціонарні супутники з експлуатації на цвинтарну орбіту за 6-8 місяців до того, як у них закінчиться паливо. За словами Усова, послуги зі зняття з орбіти дозволять операторам тримати супутники в експлуатації протягом декількох додаткових місяців, що продовжуватиме приносити прибуток. Ці додаткові доходи з лишком окуплять послугу спуску з орбіти на суму від $10 до $15 млн.
Аналітики попереджають, що, попри ентузіазм з приводу обслуговування на орбіті, відсутність чітких технічних і безпечних стандартів експлуатації може перешкодити галузі.
Ізраїльська компанія H2Pro стверджує, що її високоефективна технологія поділу води дозволить до 2030 року доставляти зелений водень за ціною менш як $1 за кілограм.
Це буде означати зниження цін на «зелений» H2 на 60-80% до рівня, при якому він буде дешевше на одиницю енергії, ніж поточні роздрібні ціни на бензин. Наразі ніхто не очікує такого роду падіння цін до 2050 року, і навіть тоді це найкращий варіант розвитку подій.
H2Pro E-TAC система виробництва зеленого водню
Якщо припустити, що розподіл може бути швидко збільшений, і якщо ціна вуглецю складе $100 за тонну еквіваленту СО2, це може негайно зробить водень конкурентоспроможним за вартістю в багатьох областях застосування, від автотранспорту до заміни вугілля у виробництві сталі і природного газу при виробництві та перероблюванні аміаку. Навіть без податку на викиди вуглецю це був би чудовий варіант для заміни дизельного палива на автомобільному і залізничному транспорті.
Що саме тут обіцяно?
У рекламному ролику H2Pro заявляє, що її процес поділу води E-TAC є «першою технологією, що забезпечує енергоефективність 95% в порівнянні з 70% електролізу води». Також говориться, що пристрої E-TAC «недорогі, легко масштабуються, безпечніші і працюють при вищому тиску». У прес-релізі також уточнюється: «У поєднанні з очікуваним зниженням вартості відновлюваних джерел енергії, технологія H2Pro дозволить отримувати зелений водень на $1 за кг в масштабі, що робить його найдешевшим зеленим воднем у світі».
Компанія представила лабораторний стенд, що виробляє крихітні кількості водню, але цей стрибок ефективності й обіцяний ККД всієї системи в 95%, безумовно, заслуговують на похвалу. Один з ключових чинників, що впливають на водень як засіб зберігання енергії, – це неефективність циклу його використання. Як правило, ви втрачаєте близько 30% своєї здобутої відновлюваної енергії в ту хвилину, коли відбувається розподіл води. Зниження цього показника до 5% призведе до значного розвитку зеленої енергії, навіть якщо паливні елементи, які витягують енергію з водню на кінцевій стадії використання, як і раніше дуже неефективні.
Чим процес E-TAC відрізняється від традиційного гідролізу?
Електроліз з генерацією струму виробляє водень і кисень одночасно, пропускаючи електрику через воду, збагачену лугом або кислотою, для утворення газоподібного кисню, який притягається до анода, а водень притягається до катода. Ця операція виконується в камері, яка фізично розділена мембраною, що дозволяє збирати кожен газ окремо.
Ліворуч: типова конструкція одноступінчастого електролізера з мембраною, що розділяє гази водню і кисню. Праворуч: двоетапний процес E-TAC. Перша, холодна, електрохімічна стадія генерує водень і окислює анод. Другий, термічно активований етап регенерує анод, виділяючи кисень, і не вимагає струму.
E-TAC, що означає «електрохімічне – термічно активоване хімічне розщеплення води», був спочатку розроблений в Ізраїльському технологічному інституті. В ході цього процесу виробляються водень і кисень у двох окремих процесах. На першому (електрохімічному) етапі через воду пропускають струм при 25°C, виділяючи H2, який може збиратися біля катода, і іони гідроксиду (OH-), які притягуються до анода з гідроксиду нікелю (Ni (OH) 2). Це окислює анод до оксігідроксіда нікелю (NiOOH).
Другий етап відключає електричний ланцюг і нагріває воду до 95°C, оптимальної точки, в якій анод з оксігідроксіду нікелю реагує з водою. Цей процес вивільняє кисень, який він отримав на першому етапі, повертаючи анод назад, в гідроксид нікелю і налаштовує його на інший цикл. Добавки до води, в тому числі кобальт, допомагають запобігти утворенню небажаного кисню на першому етапі.
Ліворуч – реалізація E-TAC з декількома осередками. Праворуч: одноклітинний розчин. Сірі канали є промивною рідиною з проміжною температурою, яка використовується для промивання між ступенями.
Газоподібні водень і кисень ніколи не змішуються, тому мембрана між ними взагалі не потрібна. Таким чином, ризик вибухонебезпечного змішання газів виключений. Система E-TAC, на відміну від мембранних систем, може підтримувати виробництво під високим тиском – до 100 бар, що означає, що вам не потрібно витрачати більше грошей на компресори. Також відсутність мембрани допомагає скоротити капітальні витрати, експлуатацію та технічне обслуговування.
Він також добре підходить для використання з поновлюваними джерелами енергії, такими як сонце і вітер, оскільки здатний ефективно працювати при часткових навантаженнях. Ці поновлювані джерела енергії постійно змінюються по потужності і рідко працюють на 100%.
Що далі?
H2Pro заявляє, що інвестиційний фонд в розмірі $22 млн буде використаний для підтримки постійного розвитку технології і збільшення виробничих можливостей H2Pro.
Лабораторний прототип може виробляти близько 100 грамів водню на день. Компанія розраховує мати в експлуатації дослідний зразок потужністю 1 кг/день. Це жахливо довгий шлях від 1 кг/день до виробництва водню в промислових масштабах. І кладовища капіталізму усіяні компаніями, чиї технології побили рекорди в лабораторії, але не змогли скоротити їх в реальному світі.
https://youtu.be/s6ISMgT9kYE
Якщо H2Pro зможе створити великомасштабну систему, що виробляє водень для паливних елементів з екологічно чистої енергії по долару за кілограм до 2030 року, вона досягне того, що більшість прогнозів оцінює як кращу мету на 2050 рік – на 20 років раніше графіку.
Стартап Kurs Orbital був заснований колишнім головою космічного агентства України Володимиром Усовим. Компанія планує запустити демонстраційний пристрій у 2023.
Усов і невелика група підприємців вирішили створити компанію з обслуговування супутників. Вони вже отримали права на систему стикування «Курс». У Радянському союзі цю технологію розробили ще у 1980-х роках для стикування з космічною станцією «Мир». Потім її модернізували для космічного корабля «Союз» для стикування з Міжнародною космічною станцією.
Усов сказав, що Kurs Orbital має права на оригінальну стикувальну систему Kurs, але розробляє новий модуль зближення, в якому використовуються машинний зір, радар і робототехніка, які «забезпечують повністю автоматичне стикування навіть з несумісними об’єктами». За словами Усова, відсутність необхідності витрачати роки і мільярди доларів на винахід док-системи є величезною перевагою.
Kurs Orbital планує зосередитися на обслуговуванні комерційних геостаціонарних супутників – секторі, в якому космічний корабель Northrop Grumman Mission Extension Vehicle вже завойовує частку ринку після успішної стиковки з супутником Intelsat.
Kurs Orbital збирає $6,5 млн в рамках свого першого інвестиційного раунду цього літа для запуску демонстраційного апарату, який зустрінеться з першим об’єктом на низькій навколоземній орбіті. Компанія планує зібрати більше грошей протягом наступних кількох років. Для того, щоб побудувати парк з чотирьох апаратів і пропонувати свої послуги до 2025 року.
Наразі оператори виводять геостаціонарні супутники з експлуатації на цвинтарну орбіту за 6-8 місяців до того, як у них закінчиться паливо. За словами Усова, послуги зі зняття з орбіти дозволять операторам тримати супутники в експлуатації протягом декількох додаткових місяців, що продовжуватиме приносити прибуток. Ці додаткові доходи з лишком окуплять послугу спуску з орбіти на суму від $10 до $15 млн.
Аналітики попереджають, що, попри ентузіазм з приводу обслуговування на орбіті, відсутність чітких технічних і безпечних стандартів експлуатації може перешкодити галузі.
Європейський космічний апарат трохи відкрив завісу над секретами дивної довгої хмари, яка знову і знову з’являється в марсіанському небі протягом багатьох років.
Arsia Mons Elongated Cloud є особливістю Марса: довга, яскрава, витягнута над поверхнею Марса хмара, що простирається над планетою від вулкана Arsia Mons до гори Olympus Mons, найвищої у Сонячній системі. Дивне явище повторюється щороку під час південного сонцестояння Марса, коли на Червоній планеті хмари формуються і зникають протягом 80 або більше днів.
Однак хоча хмара не є новою, її складно спостерігати в цілому через мінливу марсіанську атмосферу і труднощі спостереження з орбіти. Проте орбітальному апарату Mars Express Європейського космічного агентства вдалося зробити детальний огляд незвичайної хмари за допомогою спеціального інструменту: камери візуального спостереження (VMC), відомою також під назвою Mars Webcam.
Полювання на хмару
Спочатку VMC була встановлена для пошуку посадкового модуля Beagle 2 на Марсі, який був оголошений втраченим і, як передбачається, розбився.
Однак недавно VMC була перекваліфікована на камеру для наукових досліджень. Перепрофілювання VMC дозволило фахівцям зрозуміти і побачити хмару так, як ніколи раніше.
Цей інструмент дозволяє вченим відстежувати хмари, контролювати пилові бурі, спостерігати пилові структури в марсіанській атмосфері, досліджувати зміни в полярних крижаних шапках планети тощо. Багато інших місії також посприяли вченим вивчити цю дивну хмару на Марсі.
От вже й минув майже тиждень з моменту вдалого приземлення і вже не такого радісного вибуху грандіозної ракети SpaceX Starship SN10, а компанія вже готується до наступних випробовувань.
У вівторок засновник компанії Ілон Маск докладно розповів у Twitter, чому надпотужна ракета SN10 мала таку вдачу, і пояснив, що ряд виправлень вже знаходиться в розробці для наступного прототипу серії – SN11.
«Двигун SN10 мав низьку тягу через (ймовірно) часткове потрапляння гелію з паливного бака», – написав Маск. У наступних твітах Маск підтвердив, що потрапляння гелію, мабуть, було результатом системи наддуву, яка була додана в напірний бак для виправлення помилки, яка сталася раніше з SN8.
«Якби використовувалося автогенне підвищення тиску, бульбашки CH4, швидше за все, перетворилися б на рідину», – писав Маск. «Гелій в колекторі використовувався для запобігання обвалення незаповненого об’єму через вихлюпування, яке відбулося під час попереднього польоту. Моя вина в схваленні цього. Тоді це звучало непогано».
Останнє втілення Starship, прототип SN11, вже викотили на випробувальний стенд в понеділок (8 березня) на полігоні SpaceX недалеко від Бока-Чіка в Південному Техасі. Очікується, що найближчим часом SpaceX запустить четвертий висотний політ зорельота.
Starship SN11 – наразі крайня з сімейства величезних прототипів ракет, повністю побудованих SpaceX для тестування систем, необхідних для її масивних ракет Starship і Super Heavy, ядра нової повністю багаторазової системи запуску, яку компанія сподівається використовувати для польотів на Місяць, Марс і інші позаземні світи.
Місія 3 березня слідувала за двома більш ранніми польотами Starships SN9 і SN8, відповідно, яким також вдалося злетіти на задані висоти, але не вдалося виконати посадку. І SN8, і SN9 вибухнули масивними вогняними кулями під час спроби приземлення.
SpaceX вносила поступові зміни та оновлення у свій дизайн Starship після кожного випробувального польоту, оскільки вона постійно працює над вдосконаленням нової системи запуску.
NASA обрало космічний корабель SpaceX в якості одного з трьох кандидатів на висадку астронавтів і апаратури на Місяць в рамках програми агентства Artemis. Японський мільярдер Юсаку Маедзава вже замовив політ навколо Місяця на космічному кораблі SpaceX для себе і восьми інших пасажирів. Минулого тижня Маедзава оголосив публічний конкурс на отримання цих восьми місць для своєї місії « DearMoon».
Сьогодні стало відомо, що Міністерство цифрової трансформації України створює електронні сервіси у будівельній сфері, які допомагатимуть ефективно боротися з корупцією.
Сучасна, єдина електронна система у галузі будівництва сприятиме будівельній реформі. Про це стало відомо від Міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, з його сторінки у Фейсбук.
Не секрет, що будівельна галузь — одна з найкорумпованіших в Україні. За підрахунками експертів, річний обсяг хабарів у будівництві може становити від 2,7 до 3,5 млрд грн. Можлива економія завдяки цифровізації сфери дорівнює 734 млн грн на рік, згідно з дослідженням потенціалу електронних послуг.
«Минулого року Мінцифра на порталі Дія запустила електронні будівельні послуги. Вони повністю автоматизовані та виключають вплив людини на прийняття рішення. Жорсткі механізми перевірки даних, включаючи взаємодію з іншими реєстрами, суттєво підвищують прозорість процесів», – зауважив Михайло Федоров.
Зокрема, з минулого року почалося впровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ). Запущено новий реєстр будівельної діяльності. Ви можете ознайомитися з ним детальніше. Він вводить абсолютно інноваційне для України явище — унікальний ідентифікатор об’єкта будівництва. Усі документи створюються та верифікуються за QR-кодом одразу в реєстрі. Чим не майбутнє?
Новий реєстр є захищеним, надійним та прозорим. Система автоматично перевіряє усі документи — об’єкт не буде зареєстровано, якщо він не відповідає законодавчим критеріям. У реєстрі вже понад 130 тисяч документів.
Також запущено Публічний портал системи. Це платформа з актуальною інформацією про зареєстровані документи та внесені зміни, новинами про будівельний сектор та статистикою.
А на порталі Дія доступні 8 електронних будівельних послуг: повідомлення про початок підготовчих робіт, повідомлення про початок будівельних робіт по CC1, повідомлення про початок будівельних робіт на підставі будпаспорта, а також декларація про готовність до експлуатації по будпаспорту тощо.
У тестовому режимі вже можна отримати послуги для категорії об’єктів СС2 та СС3. Переходьте на портал Мінцифри для детальнішої інформації.
Засновник SpaceX Ілон Маск через тиждень після випробування корабля Starship пояснив, чому той вибухнув. Причиною став витік гелію в двигун при приземленні.
За його словами, через часткове потрапляння гелію з паливного бака двигуну SN10 не вистачало потужності, що призвело до поломки опор на швидкості 10 м/с і частини нижній частині оболонки.
“Множинні виправлення (робимо, – ред.) в роботі для SN11 (наступного прототипу Starship, – ред.), – написав Маск.
Фізики теоретично проаналізували можливість створення варп-двигуна (warp drive) – гіпотетичного об’єкта, який дозволяє подорожувати з близько- і надсвітовими швидкостями (з точки зору зовнішнього спостерігача) за рахунок спотворення простору-часу навколо мандрівника. Виявилося, що, на відміну від надсветових польотів, для подорожей з субсветовой швидкістю оболонку такого апарату можна виготовити зі звичайної матерії. У той же час механізми розгону корабля і велика маса, яка потрібна оболонці, як і раніше залишаються проблемними питаннями. Статтю опубліковано в журналі Classical and Quantum Gravity.
В кінці минулого століття фізик Мігель Алькубьерре з Уельського університету, надихнувшись сюжетом серіалу «Зоряний шлях», описав теоретичну модель подорожей з надсвітовою швидкістю, яка не вимагає використання кротячих нір. Ідея вченого полягала в тому, щоб створити свого роду міхур, який оточує космічний апарат, стискаючи простір-час перед кораблем і розтягуючи позаду. З точки зору зовнішнього спостерігача такі маніпуляції можуть здатися надсвітовим польотом – подібно до того, як в інфляційної моделі Всесвіту перші моменти її життя супроводжувалися швидким розширенням простору, і відстань між точками збільшувалася так, ніби вони розлітаються зі надсвітовою швидкістю, хоча фізичні швидкості тіл були менше швидкості світла.
Теорія warp-двигунів
У загальній теорії відносності джерелом спотворень простору-часу є матерія – тобто її розподіл в просторі визначає те, як саме скривиться геометрія. Цей зв’язок можна використовувати і в зворотний бік – визначити по виду спотворення простору-часу, яким розподілом матерії воно може бути викликане і якими властивостями володіє речовина-джерело.
Для варп-двигуна Алькубьерре такі міркування призводять до того, що пристрій обов’язково має містити в собі області з негативною щільністю енергії – тоді як для відомих різновидів речовини ця величина позитивна. Таким чином, до недавнього часу вважалося, що для подорожей, крім іншого, довелося б спочатку відшукати спосіб створення негативної щільності енергії.
Дослідження warp-двигунів
Олексій Бобрик (Alexey Bobrick) і Джанні Мартир (Gianni Martire) з Нью-Йоркської Лабораторії прикладної фізики перспективних двигунів узагальнили ідею варп-двигуна Алькубьерре на більш широкий клас спотворень простору-часу, ніж спочатку пропонував вчений. У розширеній моделі автори розділили простір на три області – асимптотично плоску зовнішню (тобто практично неспотворену на великій відстані від корабля), викривлену – оболонку апарату, і, знову плоску, внутрішню – простір для самого корабля і пасажирів. При цьому фізики обмежилися розглядом оболонок, які симетричні щодо осі руху апарату і нерухомі з точки зору спостерігача у внутрішній області, – тобто вимагали існування глобальної системи відліку спокою оболонки.
Дослідники зосередили увагу на підкласі варп-двигунів, в якому оболонка рухається з субсветовой видимої швидкістю (до якої принципово можливо розганяти звичайну матерію) і який допускає існування нерухомих фізичних спостерігачів (тобто матеріальних тіл, а не просто формально покояться точок) у внутрішній області. Для сферично-симетричних спотворень простору-часу вчені розрахували необхідну щільність енергії, виходячи з параметрів викривлення.
Виявилося, що субсвітлові варп-двигуни допускають не тільки негативну, але і позитивну щільність енергії – а значить, принципово їх можна виготовити зі звичного нам матерії. В цьому випадку для спостерігача час всередині корабля буде текти повільніше, ніж в системі відліку, яка рухається зовні оболонки з тією ж швидкістю, проте для оболонки з масою порядку маси Землі і радіусом в 10 метрів уповільнення складе лише соті частки відсотка – тобто за рік внутрішнє і зовнішнє час розійдеться всього на кілька годин.
Крім того, автори знайшли спосіб знизити повну енергію корабля для моделі з осьової симетрією при фіксованій швидкості – для цього вони запропонували робити оболонку сплющеною в напрямку руху. Згідно з розрахунками, скорочення поздовжнього розміру корабля призведе до прямо пропорційного (у стільки ж разів) зміни його повної енергії. Це може полегшити створення варп-двигунів на основі матерії з негативною щільністю енергії – сплющені кораблю буде потрібно менше екзотичного матеріалу.
Варп-двигуни и реальність
Вчені відзначають, що незважаючи на можливість надсвітового руху корабля, на практиці воно майже не відрізняється від надсвітового руху будь-якого іншого фізичного тіла, оскільки на сьогоднішній день не відомі способи прискорювати фізичні об’єкти до надсвітових швидкостей. Можна припустити, що якась гіпотетична частинка вже рухається швидше за світло – і дослідити таке завдання, але не можна прискорити цю частку від звичайної субсветовой швидкості до необхідної надсвітової. Оболонка варп-двигуна – теж матеріальний об’єкт, і для неї, як і для будь-якого іншого тіла, справедливі ті ж міркування – і розганяти надсвітові варп-двигуни відомими фізикам способами не вдасться.
За останній час теоретики не вперше перевіряють екзотичні подорожі на практичну придатність. В реальності ж до таких подорожей далеко – наприклад, в травні 2015 NASA спростували чутки про розробку варп-двигуна.
