Сьгогодні 24 Серпня це осолблива дата для кожного Українця, Особливо в цьому 2021 році. Безумовно, ці роки незалежності стали випробовуванням для всіх нас – випробовуванням на зрілість, на терпіння, , нарешті – на здоровий глузд. І не може бути сумніву в тому, що працелюбний народ України в змозі поліпшити життя у своїй власній державі. Тій державі, що вистраждана поколіннями українців, за яку віддано скільки життів і крові, крові наших предків. Впевнений у безхмарному завтрашньому дні України. Цей день обов’язково настане і тим швидше, чим більш свідомо ми працюватимемо сьогодні на благо Батьківщини і проникнемося почуттям патріотизму до свого міста та своєї України. Повірте, без цього дуже важко досягти поставленої мети. Вірю – ми її досягнемо! Колектив Радіо 7 вітає всіх слухачів з 30 річницею незалежності України.

Привітання голови Закарпатської ОДА Анатолія Полоскова з Днем Державного Прапора України:

«Дорогі закарпатці!

Сьогодні важлива та знакова подія для кожного з нас – ми відзначаємо День Державного Прапора України!

З нагоди цієї визначної дати на площі Б. Хмельницького в Ужгороді ми одночасно з Президентом України Володимиром Зеленським та іншими регіонами країни підняли найвищі державні прапори.

Символічно, що в урочистій церемонії підняття Прапору взяли участь військовослужбовці, ветерани війни, які захищають наш суверенітет та незалежність від зовнішнього ворога. Прапор підняли 30-річний ветеран, ровесник незалежності нашої країни, кавалер орденів «За мужність», захисник Луганського аеропорту Олег Базай та Анастасія Реготун – донька Олега Реготуна, героя, який поклав своє життя у бою за незалежність країни.

Також до урочистостей долучилися дипломати, діячі культури, освітяни, медики, депутати та багато інших.

30 років тому група народних депутатів внесла синьо-жовтий стяг у сесійний зал Верховної Ради. Сьогодні наш прапор майорить на блокпостах у зоні бойових дій, на військовій техніці та формі наших воїнів, його піднімають наші спортсмени на найвищі щаблі світових змагань, з ним діти ідуть у садочок та випускаються з вишів, з ним процвітає і розвивається наша країна.

Синьо-жовтий стяг – знак свободи країни та нашого народу, честі, гідності, справедливості, цінностей, готовності до боротьби за власну честь, прагнення до миру.

Зі святом, дорогі краяни!

Слава Україні! Героям слава!»

Згідно з метеоданими супутників погоди та прогнозами синоптиків йде грозовий фронт швидкість вітру місцями буде сягати 40 кілометрів на годину, а температура повітря суттєво знизиться.
В низинних районах +15+24 градуси в гірських +10 + 15 градусів.

скріншоті довгостроковий прогноз погоди угорських синоптиків для нашого регіону.

Весь особовий склад поліції Закарпаття переведено в посилений режим несення служби для того, щоб свята в регіоні пройшли спокійно, а громадяни почували себе у безпеці.

Працівники поліції патрулюють всі площі та вулиці і забезпечують громадський порядок під час масових заходів. Окрім цього додаткові поліцейські наряди стежать і за безпекою на автошляхах краю.

Правоохоронці докладають всіх зусиль, щоб закарпатці та гості нашого краю почували себе у безпеці!

Найвищий на Закарпатті Державний прапор України до Дня Прапора та 30-ї річниці Незалежності України підняли сьогодні в Ужгороді на площі Богдана Хмельницького.
Його підняли після виступу Президента України Володимира Зеленського під Державний Гімн України, який транслювали з географічного центру України — села Мар’янівка Черкаської області, 30-річний ветеран, ровесник незалежності нашої країни, кавалер орденів «За мужність», захисник Луганського аеропорту Олег Базай та Анастасія Реготун – донька загиблого Героя, ужгородця Олега Реготуна.
В урочистостях узяли участь керівники Закарпаття та Ужгорода, представники дипломатичних установ, правоохоронних та силових структур, військові, волонтери, депутати Ужгородської міської ради, священнослужителі, громадськість.
Із вітальними словами виступили голова Закарпатської обласної державної адміністрації Анатолій Полосков та міський голова Ужгорода Богдан Андріїв.
«У цей святковий день на площі Богдана Хмельницького в Ужгороді ми урочисто підняли найбільший на Закарпатті національний стяг. І це місце також символічне – у 1989-1992 роках щотижня за будь-якої погоди на перехресті вулиці Льва Толстого-проспекту Свободи-площі Богдана Хмельницького члени ужгородського товариства «Просвіта» проводили народне віче. Проводили тут і Шевченківські читання, і декламування поезій Василя Стуса, Василя Симоненка, виступи бандуристів, відзначення знаменних дат, розучування народних та січових пісень, різноманітні акції протесту, збір підписів.
Хотів би нагадати історичний факт – 14 червня 1990 p. рішенням першої сесії Ужгородської міської ради затверджено традиційну символіку Ужгорода, серед якої – герб Ужгорода та синьо-жовтий прапор. І коли над міською управою Ужгорода замайорів синьо-жовтий прапор, подія сколихнула все місто.
За весь час історичного становлення Української держави синьо-жовте знамено символізує боротьбу за права українського народу, із ним ішли на бій за свободу і справедливість, за вільну й незалежну Україну. Із ним і сьогодні наші воїни на Сході України захищають територіальну цілісність та незалежність нашої держави.
Вірю у нашу перемогу, вірю у те, що відстоїмо наше право на суверенність, відновимо нашу територіальну цілісність. Слава Україні! Слава її Героям!», – сказав Богдан Андріїв.
Після офіційної церемонії підняття найвищого на Закарпатті, 30-метрового державного стягу, на площі Богдана Хмельницького відбувся концерт духового оркестру Закарпатської обласної філармонії під керівництвом народного артиста України Володимира Співака.

Сержантський та старшинський склад – головна опора командування військового формування. «Виховати» сержантів, грамотно організувати їхню службу – непросте завдання головного старшини. В 3 батальйоні військової частини 3002 її виконує майстер-сержант Володимир Мотишен.

«Справа наша дійсно непроста. Але людям потрібно вірити, і вірити в людей, в їхні найкращі якості, віднайшовши які, розвивати, а відтак – досягати результату у службі, – ділиться Володимир Мотишен. – Толкової молоді у нас вистачає. Є кому передавати досвід».

А досвіду за 23 роки військової служби накопичилося чимало. У 1995 році призвали до лав Національної гвардії України. Тут вперше дізнався, яку роль відіграють військові у захисті конституційного ладу та незалежності. Після строкової служби в окремому батальйоні НГУ в/ч А1411, де дослужився до заступника командира взводу у званні старший сержант, повернувся у рідний Шаргород на Вінниччині. Трирічна робота у пожежній частині додала досвіду, але не влаштувала Володимира «на всі 100». Саме тому він вирішив вступити до Бердичівської школи прапорщиків. Закінчивши її, по розподілу був направлений до 327 механізованого полку тодішньої 128 дивізії, який дислокувався в Ужгороді. З того часу Закарпаття стало рідним – тут знайшов дружину, створив сім’ю.

У 2004 році полк скоротили і, на той час командир взводу забезпечення артилерійського дивізіону, вже старший прапорщик, вимушений був шукати інше місце служби. Саме в той час в Ужгороді створювався батальйон. Нова команда потребувала якісного поповнення.

З того часу вже минуло 17 років. Пройшов шлях начальника автомайстерні ВМТЗ, помічника коменданта на залізничній станції Чоп, головного сержанта ВМТЗ. З квітня 2020 призначений головним старшиною 3 батальйону.

«Це дуже відповідальна посада. І в цьому випадку, відповідальність – скоріше не нормативне поняття, а якість характеру. Щоб вимагати її від підлеглих, потрібно власним прикладом її демонструвати. А це, у свою чергу, потребує дисципліни, навіть самодисципліни», – розповідає Володимир. Важко не повірити словам про самодисципліну, регулярно спостерігаючи за 45-річним головним старшиною на спортмайданчику. Його виконанню силових вправ можуть позаздрити і молодші військові.

З 2020 військові формування перебувають на стадії реформування у сфері, що стосується сержантського складу. Володимир каже, що для нього не принципово, як називається військове звання «старший прапорщик», чи «майстер-сержант». Головне, аби такі зміни принесли користь для служби, мотивували молодь, сприяли покращенню забезпечення та соціального пакету.

«Коли було проголошено незалежність України, я, як і більшість моїх ровесників, сприйняв цю подію з ентузіазмом: пора змін, нових можливостей. Ми бачили у собі сили і потенціал до розвитку, і вірили, що здолаємо будь-які проблеми. У 1991 році мені було 15 років, я поступав у сільськогосподарський технікум, мріяв працювати на землі. Хто тоді міг подумати, що цю землю потрібно буде боронити зі зброєю в руках, – пригадує Володимир, – тому потрібно завжди бути готовим до випробувань, не втрачаючи віри у себе, свої сили і свій народ».

Володимир переконаний, що головне, на що сподіваються усі в нашій країні напередодні 30 річниці Незалежності, це – мир, все інше –  збудуємо, здобудемо, досягнемо. «Потенціал ми маємо, молодь у нас чудова. Головне, зберегти той християнський стержень, який формує нашу суспільну свідомість. З вірою у Бога, в людей, у народ – все у нас вийде», – не сумнівається Володимир Мотишен.