За повідомленнями джерел Мережі, Китайська корпорація аерокосмічної науки і техніки (CASC) створила вітчизняну систему зрідження водню для заправки космічних ракет-носіїв нового покоління, таких як «Чанчжен-5б» і «Чанчжен-7».  Водень – найенергоємніша і легка речовина з усіх видів палива. Для зрідження водню під високим тиском стали використовувати легкі композитні ємності з вуглепластика, замість важких сталевих балонів. Автори нової розробки заявили, що їх установка вже зробила 35,55 куб. м цього екологічного палива за 35 годин. За добу цей показник виросте до 2,3 т пальної речовини.

Ця система допоможе Китаю знизити залежність від імпортних технологій у космічній сфері: раніше зріджений водень усередині країни не виробляли. Тепер розроблена система дозволить задовольняти попит Китаю на цей вид палива.

Зараз в Китаї активно розвивають національну космічну програму, яка спрямована зокрема на освоєння Місяця. Китайські вчені також реалізують проект дослідження астероїдів і Марса, до вивчення поверхні якого вони вже приступили. Раніше вони почали розробляти вертоліт для вивчення Марса.

Розробники впевнені, що система виробництва палива дозволить Піднебесній суттєво знизити рівень залежності від імпортних технологій в сфері космонавтики. Передбачається, що вітчизняна технологія допоможе повністю покрити потребу Китаю в цьому виді палива. За словами китайських вчених, рівень локалізації компонентів для використання в новому обладнанні перевищує 90%. Крім того, розробка подібних технологій сприяє розвитку водневої енергетики Піднебесної.

Відзначимо, що Китай веде активний розвиток власної космічної програми, яка включає в себе будівництво на низькій орбіті Землі власної орбітальної станції, реалізацію проектів з дослідження Місяця, Марса і астероїдів, а також розробку метеорологічних, навігаційних і комунікаційних супутників. Згідно з наявними даними, Китай планує виконати в цьому році не менше 40 пусків ракет-носіїв, що стане новим національним рекордом. Понад 30 успішних пусків ракет вже були виконані з початку року.

Джерело.

Дослідники з Колумбійського університету створили систему, яка може готувати їжу за допомогою лазерів і використовує технологію 3D-друку для збірки продуктів. Дослідники з групи Digital Food з Creative Machines Lab працювали над створенням автономного цифрового особистого кухаря. Команда каже, що принтери можуть виробляти інгредієнти з точністю до міліметра, але не було методу нагріву з таким же ступенем роздільної здатності.

Команда мала намір розробити систему, яка могла б друкувати продукти на 3D-принтері і використовувати лазери для їх одночасного приготування. У дослідженні команда використовувала курку як модель харчової системи і розглядала різні методи приготування, піддаючи її дії синього та інфрачервоного світла. В їх тесті курка була надрукована на шматку товщиною 3 мм і розміром приблизно 3 см.

В ході експерименту були досліджені кілька параметрів приготування, включаючи глибину приготування, прояв кольору, утримання вологи і відмінності в смаку між їжею, приготованою за допомогою лазера, і м’ясом, приготованим на плиті. Одне цікаве відкриття полягало в тому, що їжа, приготована за допомогою лазера, стиснулася на 50% менше, ніж м’ясо, приготоване в печі, але при цьому зберегла у два рази більше вологи.

М’ясо менше стискається і втрачає менше вологи, але має той же смак, що і м’ясо, приготоване на звичайній плиті. Ще одне цікаве відкриття під час сліпих тестів на смак, проведених під час експерименту, полягало в тому, що два дегустатори вважали за краще м’ясо, приготоване за допомогою лазера, проти зразків, приготованих на плиті.

Хоча технології 3D-друку і лазерної кулінарії перспективні, дослідники визнають, що є ще проблеми, які необхідно подолати. Одна з ключових проблем – це те, що дослідники називають «Food CAD», описана як різновид Photoshop для їжі. Команда каже, що для подібних систем потрібно високорівневе програмне забезпечення, що дозволить не програмістам розробляти продукти, які вони захочуть з’їсти.

Джерело.

Вчені виявили свідчення наявності води на Марсі в далекому минулому, попри те, що сьогодні на поверхні Червоної планети немає рідкої води. Частина досліджень щодо Марса, – це вивчення того, що трапилося з цією водою, якщо вона дійсно була. Нова серія досліджень Вашингтонського університету в Сент-Луїсі запропонувала нову теорію про те, що могло сприяти втраті води на планеті.

Нова теорія припускає, що Марс може бути занадто малий, щоб утримати велику кількість рідкої води на його поверхні. У NASA є зображення, що показують особливості ландшафту Марса, відмічені річковими долинами і паводковими каналами, тому, ймовірно, в далекому минулому там все ж таки була вода. Дослідник Кун Ван, старший автор статті, вважає, що існує поріг вимог до розміру скелястих планет, щоб утримувати досить води, яка б забезпечила життя в тому вигляді, в якому ми його знаємо.

Дослідники проекту вивчали ізотопи калію, щоб оцінити присутність, розподіл і зміст летючих елементів на різних планетних тілах Сонячної системи. Калій є помірно летючим елементом, але він був обраний як індикатор для пошуку інших летючих елементів і сполук, таких як вода.

Вчені виміряли ізотопний склад калію 20 метеоритів, походження яких підтверджено на Марсі, обраних в якості репрезентативних. Команда визначила, що Марс втратив більше калію та інших летючих речовин в порівнянні з Землею під час свого формування, але зберіг свої летючі речовини значно краще, ніж Місяць і астероїд під назвою 4-Веста, які є менш скелястими тілами.

Команда виявила чітко виражену кореляцію між розміром планетарного тіла і складом ізотопів калію. Дослідники також відзначають, що вони не вірять, що Марс був вологішим, ніж Земля в далекому минулому, як припускають деякі теорії.

До речі, NASA вирішило провести реорганізацію, в рамках якої один структурний підрозділ буде розділений на два директорати. Таким чином, один з нових підрозділів працюватиме над навколоземними дослідженнями (його робота буде пов’язана з реалізацією різних програм і пілотованих місій на низькій навколоземній орбіті, комерціалізації космічної діяльності, з МКС, а також різними місіями на Місяці і поблизу супутника), а другий – над вивченням простору за межами орбіти Землі (цей підрозділ контролюватиме виконання програм, пов’язаних з місячної місією Artemis, а також реалізацію місій, пов’язаних з польотами за межі орбіти Землі і на Марс).

Джерело.