Головний державний виробник ракет, Китайський дослідницький інститут ракетної техніки, розповів про проект суборбітальної ракетної системи, в якій транспортний засіб стартує з Землі, летить в суборбітальний простір і приземляється на іншому боці планети менш ніж за годину.

Рекламний ролик, знятий і опублікований в китайській соціальній мережі Weibo, показує дві різні концепції досягнення суборбітальних пасажирських рейсів приблизно через два десятиліття. Що цікаво, перша концепція дуже схожа на SpaceX Starship. На ньому зображена велика машина, здатна до вертикального зльоту і вертикальної посадки.

Концепт примітний не тільки своїм зовнішнім виглядом, але й функціональністю. Показана концепція швидкісних міжконтинентальних перельотів демонструє горизонтальний зліт і горизонтальну посадку, в якій використовується електромагнітна катапульта.

Ця система є складовою частиною раніше оголошених планів Китаю з розвитку глобального швидкісного повітряного транспорту до 2045 року. Відповідно до цілей Китай почне доставляти вантажі по всьому світу за допомогою суборбітальних рейсів до 2035 року, а пасажирів – до 2045 року.

Це буде не перший випадок, коли китайська космічна програма черпає натхнення у SpaceX. Країна відстежувала SpaceX з самого початку і з особливим інтересом поставилася до планів SpaceX по повторному використанню перших ступенів ракет. Ще під час найпершого запуску SpaceX у 2006 році, як повідомляється, китайський шпигунський човен знаходився на невеликій ділянці океану, куди повинен був повернутися перший ступінь ракети Falcon 1.

Неясно, чи буде Китай розробляти схожу на Starship багаторазову систему для польотів на Місяць і Марс, наразі є відомості тільки про наукову станцію для місії на Місяць. На цю мить країна розробляє традиційнішу надважку ракету-носій, відому як Long March 9 з потрійним прискорювачем в дусі SpaceX Falcon Heavy.

Джерело.

Дослідники з США планують розгорнути технологію транспортування сонячної енергії з космосу на Землю. Так вони не будуть залежати від розмірів пристрою і клімату. Дослідницька лабораторія ВПС США (AFRL) розробляє проект під назвою SSPIDR (Space Solar Power Incremental Demonstrations and Research). Він буде збирати сонячну енергію в космосі і відправляти її для використання на Землі.

AFRL буде конструювати супутники, які оснащені інноваційними «сендвіч-панелями», які будуть перетворювати сонячну енергію на радіочастотну (RF) і випромінювати її на Землю. Тут, внизу, прийомні антени будуть перетворювати цю радіочастотну енергію на корисну.

«Для цієї мети підійде і наземна сонячна батарея, але тоді ми будемо обмежені її площею, розміром необхідних колекторів і кліматом на планеті, – зазначили вчені. – Але якби сонячні батареї знаходилися на орбіті, вони могли б мати безперешкодний доступ до сонячних променів, забезпечуючи безперебійне постачання енергії».

Ці технології продемонструють орбітальне розгортання зменшеної версії супутника з передачею енергії і випробують способи підтримки температури супутника в керованому діапазоні. Запуск проекту запланований на 2023 рік на експериментальній установці Міжнародної космічної станції (МКС).

Вчені також будуть не просто передавати енергію на Землю, але також допоможуть дослідникам оцінити ефективність перетворення сонячного світла. Дослідники відзначають, що їх «ранні результати багатообіцяючі».

Джерело.

Китайське національне космічне агентство оголосило про плани створити наукову місячну станцію у 2024 році. В рамках цієї місії пристрій Chang’e-6 збере зразки ґрунту.

Китай планує запустити свій наступний робот-місяцехід у 2024 році. Пристрій буде перевозити обладнання вчених з Франції, Швеції, Італії та Росії. Про це дослідники повідомили державному агентству Xinhua. За даними офіційного інформаційного агентства, країна має намір розташувати свій пристрій поблизу південного полюса Місяця.

Chang’e-6 є частиною триваючої місії Китаю по поверненню зразків місяця на Землю «для всебічного аналізу і досліджень», – повідомляє Associated Press. Для місії 2024 року Китайське національне космічне управління запросило вчених з усього світу взяти участь в програмі, запропонувавши перевезти корисне навантаження в космос. Зараз попередньо обрані чотири види корисного навантаження, розроблені міжнародними вченими.

Крім місячного супутника, в рамках програми можуть бути встановлені системи захисту від астероїдів, хоча подробиць про це поки немає. У грудні 2020 капсула китайського зонда Chang’e-6 успішно повернулася на Землю. Апарат був запущений 24 листопада минулого року, здійснив посадку на видимій стороні Місяця і дві доби збирав ґрунт за допомогою бурового пристрою і маніпулятора.

У 2014 році Китай став третьою країною після СРСР і США, яка запустила космічний апарат до Місяця. Безпілотний апарат за вісім днів облетів природній супутник Землі, подолавши відстань у 840 тис. км.

Джерело.

Британці піднімають свою одержимість погодою на новий рівень. Сьогодні Великобританія оголосила, що просуває свій проект по створенню найпотужнішого у світі суперкомп’ютера з клімату і погоди за допомогою Microsoft. Метеорологічна служба країни уклала багатомільйонну угоду з технологічною компанією за проектом, який раніше був виділений для отримання державного фінансування в розмірі $1,6 млрд.

У той час як Великобританія вже може похвалитися метеорологічним суперкомп’ютером, який може виконувати 16 тис. трильйонів обчислень в секунду, нова машина буде вдвічі потужніша. Отримавши доступ до детальнішого моделювання клімату, Великобританія сподівається підготувати свою країну і транспортну інфраструктуру до майбутнього, щоб захистити їх від екстремальних погодних явищ. Система буде розташована на півдні Великобританії і буде працювати на 100% поновлюваних джерелах енергії. Очікується, що установка заощадить 7 415 тонн CO2 в перший рік експлуатації.

Після того, як він буде запущений наступного літа, суперкомп’ютер також надаватиме докладне моделювання місцевих прогнозів, щоб допомогти аварійним службам підготуватися до сильного дощу і повеней. Нова система також може стати благом для сільських громад.

За словами вчених з Climate Coalition, з 2007 року Англія відчуває сильні повені майже щороку. Існуючий суперкомп’ютер Cray XC40 Met частково покладається на дані, надані громадськістю, щоб робити прогнози погоди для віддаленіших частин Великобританії.

Природно, Microsoft була залучена завдяки її досвіду в хмарних і квантових обчисленнях. Компанія інвестувала $1 млрд в запуск Open AI «суперкомп’ютера» на базі Azure, створеного для тестування великомасштабних моделей штучного інтелекту. Microsoft заявляє, що з 285 тис. ядер ЦП і 10 тис. графічних процесорів ця машина входить в п’ятірку найшвидших систем у світі. Наразі звання найпотужнішого суперкомп’ютера у світі належить японській Fugaku.

Джерело.

О 5:49 ранку за східним часом (12:49 за Києвом) з Космічного центру Кеннеді у Флориді піднялася капсула SpaceX Crew Dragon. Місія Crew-2 перевозить на Міжнародну космічну станцію двох американських, одного японського та одного французького астронавтів. Це продовження успішних зусиль NASA передати приватному сектору справу виведення людей на орбіту.

SpaceX провела демонстраційну місію з двома астронавтами NASA, Бобом Бенкеном та Дагом Херлі, рік тому. Вони подорожували в тій самій капсулі на ім’я Endeavour, яка полетіла сьогодні.

Через кілька місяців SpaceX провела, як це назвали у NASA, «першу планову оперативну місію» космічного корабля Crew Dragon із чотирма астронавтами на борту. Ця місія, Crew-1, стартувала в листопаді, а астронавти все ще перебувають на борту Міжнародної космічної станції.

Отже, сьогоднішній запуск офіційно вважається «другою оперативною місією». Нижче повне відео події:

Джерело.

NASA Perseverance – це найдорожчий пристрій, надісланий космічним агентством за межі планети. Вчені оснастили зонд вражаючим набором складних приладів та приладів для дослідження Марса. Безумовно, найбільший інтерес серед широкої громадськості викликає Ingenuity – мініатюрний вертоліт, захований всередині NASA.

Perseverance успішно досягнув Марса та перемістився у заздалегідь вибраний район. Ми вже повідомляли про перший і другий польоти дрону Ingenuity на Марсі, і найближчими днями історичні випробування триватимуть. Але космічне агентство підготувало черговий вражаючий сюрприз щодо обладнання, яке пропонує Perseverance.

Це експеримент із використання ресурсів Mars Oxygen In-Situ Resource Utilization Experiment (MOXIE), і зараз проведено перше успішне випробування. Таким чином, NASA вперше використовувало вуглекислий газ для виробництва кисню на поверхні чужої планети. Кількість, звісно, мала — усього 5,4 г, але це важливий доказ того, що технологія працює навіть на Марсі.

Такої кількості достатньо, щоб забезпечити астронавту приблизно десять хвилин дихання. MOXIE – це стратегічна демонстрація, яка може революціонізувати майбутні місії на чужих планетах. Перетворення вуглекислого газу в кисень є стратегічним досягненням, яке є лише початком експериментів MOXIE.

Ракетним силовим установам також потрібен кисень, щоб вивести їх на орбіту, коли вони повертаються з Марса на Землю. Сучасна система, створена вченими, має розмір автомобільного акумулятора. Це становить 1% від розміру остаточного пристрою, який NASA планує надіслати на планету.

У майбутній місії планується участь чотирьох астронавтів, яким знадобиться 25 тонн кисню. Перетворення вуглекислого газу в кисень вимагає значних ресурсів, простору, палива та часу, але це все одно обов’язкова частина планів НАСА.

Очікується, що поточна версія MOXIE вироблятиме 10 г кисню на годину, що має бути підтверджено майбутніми тестами.

Джерело.

Протягом декількох тижнів після запуску на початку 2006 року, коли NASA New Horizonsвсе ще знаходився недалеко від дому, потрібно було всього декілька хвилин, щоб передати команду космічному апарату і почути, що бортовий комп’ютер отримав її і готовий виконати інструкції.

У міру того як New Horizons перетинав Сонячну систему, і відстань від нього до Землі збільшувалася з мільйонів до мільярдів кілометрів, час між контактами збільшився з декількох хвилин до декількох годин. А вже 17 квітня о 15:42 за українським часом New Horizons досяг рідкісного кордону в далекому космосі – 50 астрономічних одиниць (а. о.) від Сонця, або в 50 разів далі від Сонця, ніж Земля. На відзначення цієї події зонд зробив знімок космічного апарату «Вояджер-1», який летить попереду.

Апарат виконав проліт біля Юпітера у 2007 і свою основну наукову програму з вивчення Плутона і його супутників з близької відстані у 2015. Якщо на момент запуску зонда Плутон вважався звичайною планетою, то тепер астрономи відносять його до карликових планет. Апарату треба було б занадто багато палива, щоб уповільнитися біля Плутона, тому він просто продовжував рухатися і досліджувати нові об’єкти. На початку 2019 він вивчав об’єкти пояса Койпера (перш за все, астероїда Аррокот), а у квітні 2020 використовувався для визначення відстаней до зірок Вольф 359 і Проксима Центавра.

New Horizons став фактично 5 членом клубу «50 а. е.» поряд зі старішими зондами «Піонер 10», «Піонер 11», «Вояджер-1» і «Вояджер-2».

New Horizons дістався Плутона всього за дев’ять років. Апарат покинув околиці Землі з найбільшою серед космічних апаратів швидкістю. У момент вимкнення двигунів вона склала 16,21-16,26 км/с відносно Землі. Геліоцентрична швидкість склала близько 45 км/с і була достатньою для виходу за межі Сонячної системи навіть без додаткового розгону, який New Horizons отримав шляхом гравітаційного маневру біля Юпітера у 2007.

Подолавши 50 а. о., NASA повернуло камеру апарату до «Вояджер-1» і зробило наведений нижче знімок. Розглянути космічний зонд, втім, неможливо: він приблизно в трильйон разів тьмяніший, ніж необхідно, щоб бути відображений на фото. Проте, він прямо посередині, всередині жовтого кола.

New Horizons працює нормально, і NASA сподівається, що зможе провести детальний аналіз ще одного об’єкта пояса Койпера. Команди на Землі використовують потужні телескопи, такі як японська обсерваторія Subaru, щоб визначити траєкторію шляху зонда і підібрати відповідні цілі. У будь-якому випадку, в апарата попереду довге життя. Цього літа NASA оновить програмне забезпечення New Horizons, щоб підвищити його наукові можливості. Радіоізотопний термоелектричний генератор повинен підтримувати зв’язок з зондом до кінця 2030-х.

Джерело.