З військовослужбовцями стрілецької роти, які виконують бойові завдання на запорізькому напрямку у складі Запорізької окремої бригади територіальної оборони,  зустрічаємось не на самісінькому “нулі”, і це рішення виявиться правильним. Поки спілкуємося з хлопцями, чуємо, як по рації передають про ворожі дрони та літаки, що намагаються вистежити військових.

ВИХОДИ, ЯКИХ НЕ ЧУТИ

“На ділянці ситуація складна, ведуться позиційні бої, переважно артдуелі. По наших передових позиціях працює артилерія, міномети, авіація. Іноді відбуваються стрілецькі бої, але це більше позиційна війна”, – розповідає головний сержант роти на позивний “Капрал”.

Він каже, нещодавно була інформація, що навпроти позицій наших військових стоять, як їх називають, “чмобіки”. Але зараз їх замінили регулярні війська. Це чутно у  “перехопленнях”.

Питаю, чи відчули наші військові зміни у поведінці або тактиці ворога після звільнення Херсонщини.

“Моральний стан у них дуже поганий, бо розуміють, що вони тут ненадовго. Але вони ще не здатні сперечатись із наказами свого командування. Проте чекають, щоб піти”, – каже “Капрал”.

Чоловік розповідає, що на їхній ділянці фронту, розслабитися не можна – авіація ворожа постійно тримає в тонусі.

“Найстрашніша для нас зброя, коли ми на позиціях – авіація. Бо можна почути вибух від артилерії, танка, САУ. Літаки підлітають дуже швидко – і виходів не чути. Гелікоптер можна побачити, почути, а літак – неможливо”, – пояснює військовий.

ВИХІД З ОКУПОВАНОГО МІСТА

“Ближніх боїв по суті немає, ми ведемо активну оборону. Працюємо мінометами, кулеметами. До ворога 2 кілометри. Тобто в бінокль бачимо, що робить ворог… Ми працюємо по їхніх позиціях, а у відповідь нам летить у 50 разів більше. Ми готові наступати. Мотивація є. Бійці готові. Але ж треба розуміти, куди, як і для чого”, – приєднується до розмови командир роти “Альфа”.

Йому лише 24 роки. Він з родини військових, про службу в загоні спецпризначення мріяв з дитинства. І вже навіть пройшов спецпідготовку, але розпочалась широкомасштабна війна.

Наразі в його підпорядкуванні 90 людей. І, як каже “Альфа”, бути командиром роти – це його.

“Я сам народився в Бахмуті, 4 роки жив у Харкові, батьки – в Мелітополі, і я підписував контракт у Мелітополі, війну зустрів там і виходив з окупації”, – розповідає комроти.

“Як виходили? Пригадайте той день коротко”, – прошу співрозмовника.

“24 лютого… весь день ми чекали, коли нам привезуть зброю. Отримали її ввечері. На підступах до міста вже був ворог. Одна з рот вийшла, аби прийняти бій. Була невеличка метушня. Кілька пострілів зробили, якщо не помиляюсь, то влучили з РПГ чи в російський БМП, чи в БТР”, – згадує він.

Найстрашнішим днем для нього став той, коли разом із побратимами їх висадили поблизу Мелітополя, а що далі – ніхто не розумів.

“Наді мною на висоті 50 метрів кружляли два вертольоти, і ти не знаєш, що робити. Страшні дні – перші. Стрілецький бій був, коли ми виходили з міста: нам назустріч три  “Урали” з буквою Z їхали. Ми зупинились і вони також, не знаю, навіщо. Почався стрілецький бій. У посадці тоді 32 їхніх “двохсотих” лишилося. Це потім дізнались. А у нас навіть поранених не було”, – говорить “Альфа”.

Його батько помер у 2014 році, мати виїхала з окупованого Мелітополя до Запоріжжя, де працює у військкоматі. Його 22-річна дружина, на ім’я Катерина – зв’язкова в одному з ним батальйоні.

БОЙОВЕ ХРЕЩЕННЯ “ДОКА”

У складі цієї роти є медик. Нам пощастило, він мав можливість поспілкуватися з нами і показати, як і чим надає допомогу пораненим бійцям.

Ротному медику 41 рік, його звати Максим, позивний, як не дивно, “Док”. Він із Запоріжжя. У мирному житті колись був фельдшером «швидкої», але востаннє працював за фахом років 20 тому.

“Закінчив училище, рік пропрацював – і все. Але тут довелось усе згадувати. Медиків не дуже багато на фронті”, – каже він.

До війни він працював маркетологом на взуттєвій фабриці і вважав, що “військовий з нього вийде не дуже”. Сьогодні зізнається: за 8 місяців війни такий досвід отримав, стільки пережив, що у звичайному житті ніколи не відчував.

“Моє так зване бойове хрещення було, коли по рації почули, що хлопцям потрібна допомога. Це був наш наступ на один із населених пунктів. Наш підрозділ безпосередньо участь у ньому не брав, але ми були неподалік. Наступ був невдалий, на жаль, багато поранених. Ми по рації почули, що потрібна допомога – треба вивозити поранених. Трьох хлопців вивезли до одного з населених пунктів, де нам сказали, що є важкий боєць і треба його далі везти. Але ми не могли знайти кваліфіковану допомогу і втратили його. До найближчої лікарні треба було їхати 40 км. Ця страшна ситуація показала, наскільки на той час у нас була не налагоджена медична служба”, – згадує “Док”.

Він говорить, що важко це визнавати, але той випадок для нього був дуже важливим. Після нього почали шукати машини для їхнього підрозділу.

“Зараз у мене є машина евакуаційна, є машини, що можуть бути на випадок потреби напохваті. Наші позиції розміщені так, що до них важко добиратися, ми звернулись до волонтерів, і вони знайшли для нас повнопривідний “Джип”. Тож ми можемо на будь-які позиції дістатися і забрати хлопців”, – каже чоловік.

“Док” говорить, що в нього “не дуже приємна робота”, але водночас вона надважлива. Він не рахував, скільком пораненим допоміг. Говорить, що його завдання – вивезти пораненого бійця з передової і передати медичним фахівцям.

“Док” має “натовський” рюкзак бойових медиків, каже, що в ньому є все необхідне для надання допомоги.

Просимо показати, що ж усередині наплічника. Він розкриває його і трохи коментує, показуючи різні кишеньки, в яких запаковані протиопікові пов’язки, мішок амбу, бандажі, шприци та багато різних препаратів. За його словами, на фронті травма номер один – контузія.

“Насправді немає гордості чи чогось такого від роботи. Але є таке… “фух”, коли вдається врятувати бійця. Це мій обов’язок. Кожен робить, що може. Я завжди намагаюсь підбадьорити хлопців”, – говорить він, складаючи рюкзак.

Завдяки тому річному досвіду роботи на “швидкій” чоловік був морально готовим до різних типів поранень, але зізнається: перші дні на фронті було складно.

“Складно, бо розумієш, яка відповідальність на тобі лежить”, – пояснює “Док”.

Складно чоловікові було ще й тому, що його старший син потрапив в окупацію. 18-річний Костянтин – студент, навчався у Херсоні і не встиг виїхати. В окупованому місті хлопець прожив 50 днів і лише на початку літа йому вдалося вирватись звідти.

“Дуже важко було, бо не розумів, як допомогти, як можна вивезти дитину”, – згадує той період військовий.

Він каже, що найважче на війні – не бачити родини. Чоловік не приховує, що дуже сумує і мріє, як вони з дружиною після перемоги поїдуть до Італії. Але то буде після…

КОНТРОЛЮВАТИ ЕМОЦІЇ, ПОПРИ БІЛЬ

Командир роти, попри свій юний вік, говорить, що завжди цікавився новинами і ніколи не був аполітичним. Проте не вірив, що 24 лютого почнеться повномасштабна війна. Він чув перші вибухи – ворог ударив по військовому аеродрому в Мелітополі, але не міг навіть уявити, що буде далі.

Питаю в комроти, чи змінила його війна. Каже, що дуже.

“Перше, що я зрозумів, – треба контролювати свої емоції. Якщо ти хочеш, щоб тебе почули, кричати не треба. Емоції та крик ніхто не почує”, – відповідає командир і додає, що як би важко не було, але треба контролювати емоції навіть щодо противника.

Він уважно стежить за новинами і зараз. Говорить, що в його рідному Бахмуті ситуація важка.

“Це найгарячіша наразі точка. Мені приходило повідомлення, що мого будинку, в якому я прожив 19 років, уже нема… Багато будівель немає. Місто люблю, але болить за всю країну”, – каже “Альфа” і додає: “Серце розривається”.

Ольга Кудря, Запоріжжя

Фото Дмитра Смольєнка

Джерело.

Про це наголосила на брифінгу заступниця міністра оборони України Ганна Маляр, передає Укрінформ.

“З огляду на останні події в Україні хочу наголосити на важливості інформаційної гігієни та довіри саме до офіційних джерел. На війні не можна ганятися за сенсаціями. Розуміти причини, чому інформація з офіційних джерел виходить із запізненням, має кожен із вас. По-перше, це вимушена своєрідна плата за достовірність та закріплення отриманого результату. По-друге, оприлюднювати інформацію слід тоді, коли ворог остаточно позбавлений можливості щось змінити. Публікації громадянами фото та відео, що випереджають офіційні джерела – це окремий біль інформаційного фронту, причому гострий біль”, – наголосила Маляр.

Вона зауважила, що в окремих випадках це призводить до непоправних наслідків. “Це нескладно – утриматися та не постити інформацію, про яку ще не було повідомлено Верховним головнокомандувачем, очільниками Міноборони чи Генштабу”, – підкреслила заступниця міністра оборони України.

Як повідомляв Укрінформ, Центр протидії дезінформації наголошує, що надмірна інформаційна увага шкодить Силам оборони України і тому не слід поширювати інформацію щодо просування ЗСУ.

Фото: Генштаб ЗСУ

Джерело.

Як повідомляє Укрінформ, про це йдеться в повідомленні пресслужби Нафтогазу.

«Наразі відомо про декілька зруйнованих об’єктів, інші зазнали пошкоджень різного ступеню. Спеціалісти Укргазвидобування оперативно прибули на пошкоджені об’єкти. Наразі ними оцінюються наслідки та масштаби атаки. Також встановлюється інформація щодо постраждалих”, – заявив Чернишов.

Як повідомлялося, Денис Шмигаль на Київському міжнародному економічному форумі наголосив, що росія здійснює удари по газовидобувних об’єктах України і по Південному машинобудівному заводу у Дніпрі.

Джерело.

Про це під час брифінгу представників Сил оборони та безпеки України сказала заступник міністра оборони України Ганна Маляр, передає Укрінформ.

Маляр уточнила, що серед окупантів спостерігається масове зловживання алкогольними напоями, у зв’язку з чим почастішали випадки збройних конфліктів між представниками різних підрозділів, що призводить до збільшення небойових втрат противника. Командування російських окупаційних військ намагається виправити ситуацію забороною продажу алкоголю та притягненням до відповідальності причетних до порушень військової дисципліни та скоєння злочинів із застосуванням зброї.

При цьому на тимчасово окупованих територіях України, зазначила Маляр, спостерігається погіршення суспільно-політичної ситуації та створюються передумови до виникнення критичної санітарно-епідеміологічної обстановки. Загарбники дезорганізували роботу майже всіх соціальних служб, примусово мобілізували працівників та розграбували обладнання і спеціальну техніку місцевих комунальних підприємств.

За її словами, в більшості окупованих міст і сіл протягом тривалого часу накопичились проблеми антисанітарії, не вивозяться побутові відходи, у тому числі з місць розташування російських підрозділів. Обслуговування систем каналізації не здійснюється, що призводить до критичного забруднення навколишнього середовища.

Як повідомляв Укрінформ, ворог продовжує розганяти панічні настрої на правобережній Херсонщині, щоб примусити людей до так званої евакуації.

Джерело.

Про це він сказав в онлайн-зверненні до учасників Bloomberg New Economy Forum, повідомляє Укрінформ.

“Щойно сталася чергова російська терористична атака. Зранку – десятки ракет. Цивільні обʼєкти – головна мішень. росія воює проти електрики й тепла для людей, підриває електростанції та інші енергооб’єкти”, – підкреслив глава держави.

За його словами, це вже така “повсякденність” в Україні через російський терор.

“Ось чому ми докладаємо стільки зусиль, щоб отримати сучасні ППО й ПРО від партнерів”, – зазначив Президент.

Він також нагадав, що в Україні тривають постійні бойові дії на лінії фронту завдовжки понад тисячу кілометрів.

Як повідомлялося, зранку росія здійснила чергову атаку з застосуванням ракет і безпілотників по території України.

Джерело.

Про це повідомив у Телеграмі радник міського голови Петро Андрющенко, передає Укрінформ.

“Приблизно о 10:56 в Лівобережному районі на рембазі окупантів, що розташована між вул. Азовстальська та с. Виноградне, пролунав потужний вибух. Повідомляють про детонацію БК при ремонтних роботах з важкою технікою”, – написав радник міського голови.

Він додав, що дані про втрати уточнюються, на місце прибувають рятувальники та “швидкі”.

“Джерела маріупольського спротиву вказують на дупорукість окупантів як причину вибуху.

Коли окупанти ліквідують самі себе – це подвійний успіх і задоволення”, – зазначив Андрющенко.

Як повідомлялося, агресія росії спричинила в Маріуполі одну з найбільших гуманітарних катастроф. Місто майже на 90% зруйноване внаслідок ворожих обстрілів. Маріуполь наразі без нормального електропостачання, води, газу. Нині у заблокованому місті залишаються понад 100 тис. жителів.

Останнім часом у Маріуполі активізується рух ворожої військової техніки.

Фото: Getty Images

Джерело.