Війна внесла зміни в роботу фахівців «швидкої», однак, як і раніше, ми виїжджаємо на виклики і рятуємо життя. Однак є “пацієнти-рекордсмени”, що викликають “екстренку” десятки та сотні разів.
Шановні мешканці та гості Закарпаття пам’ятайте, що кожен необгрунтований або непрофільний виклик за номером «103» може вартувати комусь здоров’я, або навіть життя. Перед тим як викликати екстрену медичну допомогу будь ласка, переконайтесь, що у пацієнта, дійсно, КРИТИЧНИЙ або ЕКСТРЕНИ Й стан що потребує медичної допомоги.
Щодня в Закарпатті із загальної кількості викликів «швидкої» від 40 до 50 виїздів – непрофільні.
Це означає, що медики «екстренки» вимушені виконувати роботу сімейних лікарів та соціальних служб. Серед них виклики не тільки до хронічних хворих, але й і до осіб без певного місця проживання та людей напідпитку. Здебільшого перша категорія пацієнтів знає як правильно викликати «екстренку» і описує симптоми на які медична бригада НЕ МОЖЕ НЕ ВИЇХАТИ, а ось до другої та третьої категорії пацієнтів медиків викликають добросердні та небайдужі перехожі. Працівники Центральної оперативної диспетчерської розповідають, що в них є декілька пацієнтів – «рекордсменів» які викликають «швидку» подекуди кілька разів на добу.
Наприклад, у с. Великі Лучки Мукачівського району 45-річна Розалія Л. вже роками хворіє на туберкульоз та скаржиться на постійні задухи. Жінка не має паспорта, відтак не може укласти договір із сімейним лікарем на медобслуговування і безкоштовні ліки. Тільки з початку цього року вона і її родичі викликали «швидку» 183 рази!!! Пацієнтка розповідає, що їй важко дихати, медикаменти купити вона неспроможна, отримувати соціальну допомогу за відсутності документів – неможливо. Єдиний порятунок – набрати «103» і сподіватися, що приїдуть медики, вколять рятівні ліки, знімуть напад задухи. Кожен такий виклик не є профільним для «екстренки» і обходиться у суму від 1 220 до 2 000 тисяч гривень. В цих коштах і витрати на пальне, і медикаменти, і зарплата медиків та водіїв і т.д. Щонайменше тільки на обслуговування викликів цієї однієї пацієнтки за 4 місяці з гаманця платників податків пішло близько 250 тисяч гривень!!!
Ще одна пацієнтка-рекордсменка по викликах – 62-річна мешканка обласного центру Ірина Т. Медики Ужгородської «швидкої» розповідають, що немає жодної бригади і жодної зміни хто б не знав цю пані. Винахідлива жінка намагається не викликати «швидку» зі свого номеру телефону, а звертається до перехожих з проханням допомогти. Свідомо відмовляється називати своє прізвище, оскільки знає – оператори диспетчерської можуть відмовити у виїзді бригади. Відтак, п. Ірина має у своєму арсеналі декілька «медичних легенд» (хворе серце, задуха, втрата свідомості, підвищений тиск і т.д.). Коли ж медики приїжджають на виклик, то просить завезти її додому, оскільки дуже погано себе почуває… Інколи, її стан потребує надання медичної допомоги, але аж ніяк не екстреної. З початку року до Ірини Т. ужгородська «швидка» виїжджала 72 рази, що обійшлося майже у 100 тисяч грн.! Разом з тим, медики стверджують, що кількість цих випадків набагато більша, адже якщо пацієнт не називає свого прізвище , то він фіксується як «невідома особа»…
На жаль, дієвий механізм відповідальності за неправдиві, хибні або необґрунтовані виклики не відрегульований законодавством. І хоча за неправдивий виклик екстреної медичної допомоги згідно статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення загрожує штраф від 50 до 200 неоподатковуваних податком мінімумів доходів (850-3400 грн.), однак ЖОДНОГО випадку притягнення до відповідальності ще не зафіксовано. Для того, щоб задокументувати такий виклик потрібна присутність поліції, яка б оформила протокол про адмінпорушення + пояснювальні записки від самих працівників «швидкої», які виїхали на цей виклик. Разом з тим, в більшості люди, які необґрунтовано викликають «швидку» – з низьким рівнем доходу і переважно старшого віку. Перспектива таких адмінпротоколів зрозуміла…
Ось і виходить зачароване коло: «швидка» НЕ МОЖЕ НЕ ВИЇХАТИ на виклик, коли абонент описує життєзагрожуючи симптоми, але… і не може притягнути до відповідальності, якщо ці симптоми свідомо перебільшені або просто симульовані.
НАГАДУЄМО ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН ПОТРІБНО ТЕЛЕФОНУВАТИ 103
Пацієнт у критичному стані
Критичний стан – це стан, який безпосередньо загрожує життю: відсутність дихання, неефективне дихання, сильна кровотеча та стани зумовлені впливом зовнішніх факторів (удар струмом, блискавкою, тощо), інтоксикацією та отруєнням або гострими та хронічними захворюваннями.
Пацієнт в екстреному стані.
Екстрений стан пацієнта – той, що несе загрозу життю та здоров’ю і може різко погіршитися у разі несвоєчасного надання допомоги. Такі стани супроводжуються порушенням свідомості, ознаками кровотечі, ознаками гострого коронарного синдрому, розладами дихання, іншими екстреними ознаками або можуть бути зумовленими тими ж чинниками, що й у критичних випадках.
Категорія не екстрених – виклики, коли стан пацієнта не є невідкладним, а відтермінування надання медичної допомоги не призведе до погіршення стану здоров’я. У такому разі диспетчер служби порекомендує звернутися до лікаря, що надає первинну медичну допомогу, з яким укладена декларація або до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги. Таке звернення може бути передане до чергового центру первинної медико-санітарної допомоги. І якщо не буде такої можливості – диспетчер направить до пацієнта бригаду швидкої, що не виконує критичні або екстрені виклики.
Непрофільне звернення. Диспетчер порекомендує звернутися до лікаря, що надає первинну медичну допомогу, з яким укладена декларація. Йдеться про хворих, стан яких не є невідкладним. За потреби відповідальним медичним працівником оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги має бути надано дистанційну медичну консультацію.
Leave a Reply