У наступні дні після звістки про загибель Андрія двері до його крамнички Bee Strong у Івано-Франківську, в якій продаються мед та супутні товари, відчинялися майже без упину. Десятки людей, які знали власника особисто, і які були всього лише постійними покупцями його меду з власної пасіки, йшли, аби залишити слова подяки. За найсмачніший карпатський мед, за щирість, з якою він любив Україну, за мужність та звитягу, які покликали його до лав Збройних сил.
Андрій Павлюк народився у селищі Палашівка на Тернопільщині в родині пасічників. Він і сам ним стане (вже у третьому поколінні) трохи згодом і буде наймолодшим на Чортківщині бджолярем.
Але природна жага до нових знань привела його не лише на пасіку до батьків. Хлопець пішов вчитися підприємництву до Чортківскього навчально-наукового інституту підприємництва і бізнесу ЗУНУ.
«І ще зовсім ніби недавно, пригадую тебе, Андрій, за студентською партою, креативного, впевненого в собі, амбітного, сповненого надзвичайною енергією!» – згадує його викладач Надія Кульчицька.
Ще до війни продукцію Андрія Павлюка знало пів Івано-Франківська. Хлопець їздив по Україні на галузеві виставки, очолив об’єднання пасічників Чортківщини, брав активну участь у роботі об’єднання пасічників Тернопільщини.
Усі дотичні до галузі знають, скільки українські бджолярі доклали зусиль, щоб український мед завоював гідну позицію на полицях магазинів по усьому світу – Україна кілька років входить до п’ятірки найбільших експортерів солодкого продукту.
У хлопця було багато мрій і ще більше амбітних планів. Він жартома називав себе мільйонером, адже мав 9 мільйонів бджіл. Проте всі плани зруйнувала війна.
Полишивши бізнес родині та друзям, у перші ж дні повномасшабного вторгнення Андрій Павлюк пішов добровольцем на фронт. Він вступив у лави 45-ї окремої артилерійської бригади. Став начальником розвідки 64-го окремого артилерійського дивізіону.
За три тижні від початку служби Андрій написав у соцмережах пост-маніфест, у якому виклав власні роздуми щодо того, що саме спонукало його полишити мирне життя, батьків, друзів, свою справу.
«…це було моє свідоме чітке рішення, два дня роздумів після оголошення, переформатація бізнесу, передача в управління помічникам і партнерам-працівникам. Чи було страшно? Було, а не за себе! За всіх близьких людей, родичів, друзів, працівників, навіть за бджіл було страшно. Головне у цій справі – холодний розум та чітка стратегія. Можна було піти у тероборону і залишитися у місті, але я прийняв рішення, що час! І так усі ці роки я згасав, потроху, що навіть не спробував, боявся, боявся, що не вернуся, бо я такий – люблю йти до кінця…
Фото: Фейсбук-сторінка Volodymyr Podolchak
Но зараз помудрішав та порозумнішав, це не 2014 рік, коли ще був студентом і війна тільки на Сході була, де населення було проти України. Це зараз ми стоїмо за Незалежність нашої держави. І кого би не спитав, ніхто відступати не збирається, як би не було страшно… Якби не пішов, напевно би, собі не пробачив, хоч все пізнається у порівнянні, і це ще один щабель у моєму житті, який ми пройдемо разом із гордо піднятою головою! Ми переможемо, я впевнений у цьому!» – написав Андрій 19 березня 2022 року.
Андрій Павлюк загинув 22 листопада, виконуючи бойове завдання в розвідці.
“Підірвався на міні разом із ще одним бійцем в автомобілі, другий боєць вижив”, – розповів голова Білобожницької сільської ради Віктор Шепета.
Здавна кажуть в народі, що пасічники вже від природи наділені щирістю, врівноваженим характером, доброю вдачею. Коли звістка про загибель Андрія розійшлася соцмережами, його особиста сторінка просто вибухнула спогадами тих, хто знав цього усміхненого хлопця. І чи не у кожному дописі – “ти був одним з найсвітліших та найщиріших, добрим, щирим”, “ти завжди відгукувався та приходив на допомогу”, “своїм запалом, своїми мріями, своєю сміливістю ти надихав всіх навколо”…
30 листопада 2022 року у селі Білобожниця відбувся похорон молодого воїна Павлюка Андрія Васильовича. Попрощатися з ним прийшло багато рідних, побратимів, односельчан та жителів громади.
Фото: Фейсбук-сторінка Bilobozhnytska Hromada
«Ми довго вагалися чи писати, чи не писати про загибель власника нашого магазину Bee Strong, щоб не налякати наших клієнтів, але зрозуміли, що повинні зробити допис на пам’ять про нашого героя Андрія Павлюка. Нам його буде не вистачати й ми хочемо продовжити працювати та розвивати його найулюбленішу справу та завдання: «Якщо люди кажуть, що мед для них не смачний, то потрібно дати їм наш мед та підібрати такий, щоб вони змінили свою думку», – написано на сторінці його магазину у соцмережі.
Світла пам’ять Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Андрія Павлюка
Джерело.
