Після 44 року тільки на території Трансільванії та Закарпаття збереглись первозданні сільські іудейські кладовища. Одне з таких – у Перечині, перша могла якого тут датована 1851 роком. Старі плити з мармуру та граніту, написи на івриті і притаманні єврейським традиціям малюнки. Реставраційні роботи почали з огорожі, планують оформити вхід із бетоною доріжкою, а головне підняти повалені надгробки на їхні колишні місця. Прилеглі до кладовища домогосподарства звичайно невдоволені такою увагою до пам’ятки, адже тривалий час використовували його частину в якості городів. Тепер же за рішенням виконкому їх звідти остаточно виселяють. Єврейська громада мешкала тут, починаючи із 17 століття, однак під час Голокосту багато євреїв із цих місцин загинули, а хтось потрапив до концтаборів. Останнє захоронення тут було у 1943 році. У 2016 взялись за чагарники, а вже до Дня міста планують представити як повністю реставровану історичну пам’ятку.

Джерело: Перший Кабельний

Учні Ужгородської дитячої музичної школи № 1 імені Петра Чайковського звітували напередодні в Закарпатській обласній філармонії. Такий звітний концерт усіх учнівських колективів школи та окремих виконавців є традиційним, кажуть у міськраді. Адже саме в березні 1945-го в Ужгороді почала роботу перша на Закарпатті державна музична школа. Свою 74-ту річницю мистецький заклад також відзначив достойно: у цьогорічному концерті взяли участь майже всі учні школи, а це понад 600 дітей. Юні таланти були задіяні в колективах: струнному оркестрі та камерному квартеті, ансамблі скрипалів молодших класів, хорі учнів молодших класів, молодшій групі вокального ансамблю “Перлинка”, ансамблі акордеоністів та оркестрі народних інструментів, ансамблі духових інструментів, хорі учнів старших класів та духовому оркестрі. Приємно вразила своїм виступом Аліна Декет, яка продемонструвала свій хист на органі. – Клас органу в Ужгородській музичній школі – єдиний в Україні, – каже керівник закладу Олена Охрим. Сольні виступи випускників – Олександри Сідлецької, Вероніки Нурієвої та Христини Пригродської – вразили слухачів професіоналізмом. Сюрпризом для публіки став виступ учнів Даниїла Касьяненка та Оксани Гойберг у супроводі “дорослого” камерного оркестру викладачів школи.

Василь НИТКА.

За хронологією статті охоплюють тривалий історичний період від Середньовіччя і до недавнього минулого, за тематикою – представлена міграція Середньовіччя, роль міст у торговельний процесах, церковно-релігійна проблематика, тема комеморації та багато інших не менш захопливих і цікавих проблем.

Щойно побачив світ перший випуск наукового щорічника «Українська гунґаристика», започаткованого Центром досліджень угорської історії та українсько-угорських відносин факультету історії та міжнародних відносин Ужгородського національного університету.

Серед членів редколегії збірника – авторитетні вітчизняні фахівці зі всесвітньої історії та гунґаристичних досліджень, зокрема доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, директор Центру медієвістичних студій Мирослав Волощук та доктор історичних наук, професор кафедри модерної історії України та зарубіжних країн ДВНЗ «УжНУ» Іван Мандрик. Рецензентами видання виступили кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції ДВНЗ «УжНУ Ласло Зубанич і кандидат історичних наук, доцент кафедри культури та соціально-гуманітарних дисциплін Закарпатської академії мистецтв Іван Міськов.

В Україні інтерес до історії та культури Угорщини має давні традиції. Втім наукові дослідження беруть початок з праць Степана Томашівського, Михайла Грушевського, Дмитра Дорошенка тощо. Значну увагу цій проблематиці приділяли й історики Закарпаття. Зокрема, це добре помітно на тематиці праць, починаючи з кінця XVIII ст. – початку XIX ст. З 20–30-х рр. ХІХ ст. місцеві автори вміло «вписали» історію Закарпаття у загальну схему історії Угорщини (Йожеф Балайті, Кароль Мейсарош та інші).

Наукову гунґаристику у нашому регіоні започаткували в другій половині ХІХ ст. – початку ХХ ст. праці Тиводара Легоцького, Іштвана Сіладї, Шандора Бонкало, Андраша Комаромі, Антала Годинки та інших. Державно-політичні зміни бурхливого ХХ ст. вплинули на характер історичних студій і не завжди позитивно. Своєрідним рубежем у розвитку історичних досліджень в цілому та гунґаристичних пошуків зокрема можемо вважати 1945 р., коли було відкрито перший вищий навчальний заклад краю – Ужгородський університет. Хоча радянська марксистсько-ленінська ідеологія суттєво «коригувала» історичні дослідження, акцентуючи увагу на історії класової боротьби, «радянського народу» та радянської держави, раз у раз народжувалися якісні праці у сфері гунґаристики. Звичайно, не кожна праця може претендувати на зразкове історичне дослідження. Втім важливо вже й те, що радянська ідеологія не змогла повністю знищити зацікавлення минулим та культурою угорського народу. Варто згадати вчених радянської доби, які зробили значний внесок у сфері історичної гунґаристики, а це Андрій Ігнат, Микола Лелекач, Іван Коломієць, Ілля Шульга, Томаш Сопко, Яків Штернберг, Михайло Троян, Іваг Гранчак, Едуард Балагурі, Іван Король та інші. Їхні праці репрезентують українську радянську гунґаристику.

Після 1991 р. в історичній науці суттєво переорієнтувалася наукова увага вчених. Незважаючи на те, що джерельна база архівів (ДАЗО, фонди Закарпатського краєзнавчого музею) та бібліотечних сховищ (відділ стародруків і рукописів УжНУ, відділ Карпатики та інші), близькість і доступність бібліотек й архівів Угорщини відкривають широкі можливості для досліджень, гунґаристика й сьогодні не фігурує серед пріоритетних проблем закарпатської історіографії.

Запропонованим збірником прагнемо відродити і якісно покращити напрямок української гунґаристики. У дебютному випуску «Української гунґаристики» свої наукові доробки презентують вже досвідчені вчені, а також молоді дослідники. За хронологією статті охоплюють тривалий історичний період від Середньовіччя і до недавнього минулого, за тематикою – представлена міграція Середньовіччя, роль міст у торговельний процесах, церковно-релігійна проблематика, тема комеморації та багато інших не менш захопливих і цікавих проблем, повідомляє Медіацентр УжНУ.

Джерело: Медіацентр УжНУ.

Показ романтичної пригодницької кінострічки приурочили до 171-ї річниці угорської визвольної революції 1848-49 років.

Події відбуваються в серпні 1849-го, після поразки повстання, коли настає повсюдний терор і гніт з боку переможців. Графа Блашковича, активного учасника визвольної боротьби, звинувачують у зраді й хочуть заарештувати. Але при цьому колишній його товариш, а тепер довірена особа австрійського імператора, застрелює графа на очах у малолітнього сина Ернева.

Минають роки, хлопець стає дорослим чоловіком і закохується в доньку вбивці свого батька. Постає питання: що важливіше – любов чи помста?

Про все це глядачі дізнаються в кінці фільму.

“У наш час важливо сприймати сьогоднішнє через призму минулого,- говорив на початку перегляду Надзвичайний і Повноважни Посол Угорщини в Україні, уродженець Берегова Іштван Ійдярто.- Я дуже люблю історичні стрічки. Першу таку побачив ще підлітком у Берегові, де народився. Потім після уроків переглянув її щонайменше десять разів. І хоч тоді ще не все зрозумів, пізніше усвідомив, як важливо виховувати прийдешнє покоління на прикладі справжніх героїв.”

Головні ролі у фільмі зіграли Ервін Нодь та Андреа Петрік. Режисер стрічки – Габор Гендер.

На перегляді був присутній керівник консульства Угорщини в Берегові Матяш Сіладі, яке й організувало демонстрацію стрічки.

“Обрали для свяґткового показу саме її тому, що тут висвітлюються події якраз в роки  визвольної революції,- каже Голосу Карпат аташе із зовнішньоекономічних питань консульства Олександра Чізмадіа.- Здійснили й титри діалогів на українській мові, щоб події фільму могли зрозуміти й ті, хто не володіє угорською.”

Демонстрація стрічки для широкого загалу відбудеться 23 березня теж у залі угорського драмтеатру в Берегові. Вхід – вільний.

Джерело: Голос Карпат