Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на національного мовника LSM.

Для обрання на вищу посаду претендент мав набрати як мінімум 51 голос. За Рінкевичса проголосували депутати з голосами «Нової Єдності» (ведуча партія правлячої коаліції), а також Спілки зелених та селян та «Прогресивних», котрі знаходяться в парламентській опозиції.

У третьому турі було два кандидати в президенти: Улдіс Піленс («Об’єднаний список», який також входить в коаліцію) та Едгарс Рінкевичс. Перед тим Еліна Пінто (кандидат від «Прогресивних») зійшла з дистанції у другому турі, набравши 10 голосів.

Чинний президент Егіл Левітс обійняв посаду 8 липня 2019 року. При цьому Конституція встановлює термін повноважень президента в 4 роки.

Президент України Володимир Зеленський висловив вдячність чинному Президенту Латвії, якій у липні залишає посаду, за підтримку України, візити після початку повномасштабної війни і допомогу у консолідації світу щодо притягнення Росії до відповідальності.

“Висловлюю щиру подяку Егілсу Левітсу за віддану підтримку України перед лицем повномасштабної агресії РФ. Високо ціную ваші сміливі візити до нашої країни під час війни, наполегливість зусиль із консолідації світової спільноти для притягнення агресора до відповідальності, дієву підтримку членства України в ЄС і НАТО”, – йдеться у Твіттері глави держави.

LSM наводить коротку біографію Едгарса Рінкевичса. Він народився 1973 року в Юрмалі. Закінчив факультет історії та філософії Латвійського університету (ЛУ), отримав сертифікат про вивчення політичних наук та міжнародних відносин в Університеті Гронінгена (Нідерланди). Рінкевичс має два ступені магістра, один з яких отримано на кафедрі політичних наук у ЛУ, а другий — у Промисловому коледжі стратегії національних ресурсів Університету національної оборони США.

У 1990-х роках Рінкевичс був журналістом Латвійського радіо, потім розпочав свою кар’єру на різних посадах у Міністерстві оборони, де з 1997 року понад 10 років обіймав посаду держсекретаря.

З 2002 до 2003 року Рінкевичс був заступником голови латвійської делегації на переговорах про вступ до НАТО. З жовтня 2008 року до липня 2011 року він очолював канцелярію президента Валдіса Затлерса.

2011 року Рінкевичс став міністром закордонних справ в уряді Валдіса Домбровскіса. Потім він зберіг цю посаду в латвійських урядах Лаймдоти Страуюми, Маріса Кучинскіса та обох урядах Кріш’яніса Каріньша.

Навесні 2014 року Рінкевичс вступив до партії «Єдність». Того ж року він заявив про свою гомосексуальну орієнтацію. За словами Рінкевичса, він вирішив публічно оголосити про неї, спостерігаючи за латвійською дискусією про регулювання партнерських відносин та за тим, як політики та громадськість бояться порушувати це питання.

На виборах до 14-го Сейму 2022 року Рінкевичса було обрано до парламенту за списком партійного об’єднання «Нова Єдність».

Рінкевичс є кавалером ордена Трьох Зірок, кавалером Великого хреста ордена Вієстура, удостоєний високих нагород НАТО та низки зарубіжних країн-союзників Латвії.

Джерело.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Reuters.

Переговори в місті Кандагар, які пройшли 12 травня, стали першою зустріччю лідера непублічних талібів з іноземним лідером.

Повідомляється, що серед інших питань, які шейх Мохаммед обговорив з Хайбатуллою, була необхідність покласти край забороні талібів на освіту дівчат і працевлаштування жінок.

“Ця зустріч є дипломатичним успіхом Катару, який критикував введення обмежень талібів щодо жінок, використовуючи давні зв’язки з ісламістським рухом для того, щоб домогтися більш тісної взаємодії з Кабулом з боку міжнародної спільноти”, – йдеться в повідомленні.

Як зазначає видання, адміністрація президента США Джо Байдена була поінформована про переговори і “координує всі питання, які обговорювалися”, включаючи просування діалогу з “Талібаном”.

Фото: АА

Джерело.

Про це повідомляє NewsMaker з посиланням на інтерв’ю президентки Молдови, повідомляє Укрінформ.

Говорячи про європейський курс Молдови і про загрози з боку Росії, Санду зазначила, що Москва намагається дестабілізувати ситуацію в РМ. Але республіка може увійти до ЄС у найближчі 7 років, незважаючи на присутність російських військ у придністровському регіоні.

“Ключ до вирішення сепаратистського конфлікту – продовження економічних реформ і боротьба з корупцією. Це поставить країну з населенням 2,6 млн осіб – одну з найбідніших у Європі – на чіткий шлях до членства в ЄС. І це покаже жителям Придністров’я, що саме зв’язок з ЄС, а не з Росією, буде вигідний для їхнього життя”, – сказала Санду.

Президентка підтвердила свій намір балотуватися на новий термін президента Молдови.

“Вона сказала, що готується до перевиборів наступного року, щоб зберегти проєвропейські настрої та уникнути зниження підтримки через вихід з орбіти Москви”, – йдеться в повідомленні.

Джерело.

Про це він заявив в інтерв’ю виданню Gazeta Polska, передає Укрінформ.

“Це майже точно, що Росія здійснить провокації перед виборами в Польщі”, – заявив Качинський.

Він додав, що від польської опозиції також можна чекати провокацій, які потім зможе використати у своїх діях Росія.

Як відомо, президент Польщі нещодавно підписав закон про створення Державної комісії з розслідування російських впливів в Польщі в 2007-2022 роках і направив його на розгляд Конституційного суду. Прийняття цього закону викликало негативну реакцію в опозиційних колах Польщі, у Держдепартаменті США та Єврокомісії. Зокрема, у Вашингтоні і Брюсселі висловили застереження, що цей закон влада може використати для переслідування опозиції, зокрема недопущення до цьогорічних виборів окремих політиків від опозиції. Реагуючи на це представники польської влади запевнили, що цей закон не заборонятиме представникам опозиції брати участь у виборах.

Як відомо, парламентські вибори в Польщі відбудуться восени цього року, їх точна дата ще не визначена. Найбільше шансів на перемогу має правляча Об’єднана правиця на чолі з Качинським. Утім, отриманих голосів може виявитися недостатньо для формування правлячої коаліції без участі інших політичних сил.

Об’єднана правиця перебуває при владі в Польщі від осені 2015 року. Ця політична сила двічі перемагала у парламентських виборах, самостійно формуючи правлячу більшість у Сеймі та уряд країни.

Фото: MARIUSZ TROLIŃSKI STUDIO

Джерело.