Гість ефіру – народний депутат України VIII скликання Роберт Горват.

У випуску – про діяльність нардепа, включаючи законодавчі ініціативи щодо електрокарів, виноробства та інші, а також про децентралізацію на Закарпатті та ВЕС на Боржаві.

Довідка. Народився 17 лютого 1969 року в селі Тур’ї Ремети Перечинського району Закарпатської області. У 2009 році завершив навчання в Ужгородському навчальному центрі Київського національного торговельно-економічного університету. Депутатських повноважень набув у листопаді 2014 року. Входить до депутатської фракції партії «Блок Петра Порошенка», член Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Минулого тижня, Ви представили громадськості звіт про свою діяльність, де одним з напрямків вказано оновлення дорожньої інфраструктури Закарпаття, якщо можна, трохи детальніше:

Р.Горват: Дійсно, ми в цьому напрямку працюємо. Разом з Валерієм Лунченком і Василем Петьовкою ми намагаємось лобіювати кошти чи інші питання, що стосуються нашого краю, в тому числі, і щодо доріг Закарпаття.

Два роки тому, ми поборолися за введення митного експерименту – 50% суми перевиконання надходжень із митниці мають бути направлені кожній області і вкладені у дорожнє покриття. Минулого року ця цифра по Закарпаттю склала 380 мільйонів гривень, з них 120 мільйонів гривень мають бути вкладені у державні дороги. Десь третина доріг у Закарпатті державні. Розрахунок здійснюється таким чином, 100%, – з них 60% йде на державні дороги, 35% – на дороги місцевого значення і 5% – на безпеку руху. Частина коштів через те, що зимою не можна асфальтувати перейшли на цей рік. Цього року ми думаємо, що надійде десь 700-800 мільйонів гривень від митного експерименту і всі вони будуть інвестовані у дорожнє покриття. Це що стосується митного експерименту.

Крім того, ми разом з В.Лунченком та В.Петьовкою були у С.Новака, це голова «Укравтодору». На сьогодні, можу сказати слухачам, що цього року буде зроблено нове покриття по маршруту Чоп-Мукачево. На це покриття буде виділено 50 мільйонів гривень. Загалом же освоєно 170 мільйонів гривень. Ці гроші виділені, вони є в області і вже почалися роботи. Ну десь приблизно так.

В продовження теми інфраструктури, хочу запитати про інший вид транспорту – залізничний, включаючи проблеми сполучення зі столицею, –

Р.Горват: Знову ж таки, з  колегами В.Лунченком та В.Петьовкою, ми були два тижні тому у виконуючого обов’язки «Укрзалізниці» Є.Кравцова. Ми висвітлили йому проблематику, яка є в області. Буквально, вже за тиждень у нас почав курсувати додатковий потяг. Окрім того, потяг №29 почав їздити кожен день. Також мною було пролобійовано зупинку потягу №13 у Перечині. Ми ще раніше боролися за цей напрямок, щоб хоча б один потяг їздив через Перечин, Березний, Кострино задля розвитку туризм на Закарпатті. Ми попросили зробити у потягах більше плацкартних місць. Нам пообіцяли, що плацкартні вагони будуть причеплені до цих потягів. Також почав їздити потяг №207. Ну і звісно, нам хочеться сполучити Україну з Європою. Десь місяці два уже займаюся цим питанням. Саме Ужгород є тим містом, з якого би міг курсувати такий потяг до Словаччини. З приводу цього питання, їздив до Словаччини три тижні тому. Справа в тому, що у нас є залізнична колія, яка доїжджає до комбінату біля Кошице. Можна було б запустити поїзд до Требішова, але ця колія є лише вантажною. Ми можемо зробити її пасажирською, але словацька сторона каже, що ця дорога дуже завантажена. Натомість, вони запропонували інший варіант – у нас колись була вузькоколійка до Ужгорода, але чомусь у 1991 році її розібрали з незрозумілих причин, при чому полотно залишилося, треба поставити лише рейки. Два тижні тому, на зустрічі з Є.Кравцовим, ми вирішили, що слід зрозуміти скільки грошей коштують ці «вузькі» рейки і рухатися в цьому напрямку. Таким чином, ми б сполучили Україну з цілою Європою і з Ужгорода люди могли б їхати в Кошице чи в інші міста Європи. Це був би крок правильний. Словацька сторона пообіцяла надати потяг, але, в той же час, коли ми були у Є.Кравцова, ми подумали «а чому б нам український потяг не поставити» і поповнювати тим самим бюджет. Процес триває.

Децентралізація на Закарпатті – рухаємось чи стоїмо на місці?

У нас всього шість громад. Якщо ж взяти цифри по Україні, то вже біля 60% всієї території України стали громадами. Нам треба швидше рухатися у цьому напрямку тому, що є дуже одна проста та банальна причина. У 2016 році за рахунок державних субвенцій на розвиток ОТГ урядом було виділено 1 мільярд гривень, з яких, наприклад, Хмельниччина, маючи 22 об’єднані громади отримала 216 мільйонів гривень, Тернопільщина, відповідно, – 26 громад і 141 мільйон гривень. Закарпаття тоді мало 2 громади і лише 15 мільйонів гривень. У 2017 році Хмельниччина отримала 167 мільйонів, Тернопільщина – 115 мільйонів гривень, Закарпаття – ті ж 15 мільйонів гривень. У 2018 році, з виділених 1,9 мільярдів гривень, Закарпаття знову отримає лише 16 мільйонів. Закарпаття могло б отримати 350-400 мільйонів гривень, але ми їх не отримали. В чому плюси ОТГ? Орієнтовно на Закарпатті має бути 40-45 ОТГ – голови громад вирішуватимуть як «заїхати» на Закарпаття інвесторам, де краще висаджувати певні культури і, взагалі, як краще вибудовувати економіку області. Це можливо з 40-50 громадами і кожен у себе на території ґазда – він розумітиме, що йому не треба і що йому треба. При цьому, бідні громади не будуть залишені напризволяще. Вся Україна рухається дуже швидко в сторону того, що кожен має займатися своїм ґаздівством – чи це є три села, чи це є п’ять сіл. За громадами майбутнє! От поїдьте у Польщу – все добре, все працює, на своїй території ґазда вирішує що, як і куди. Думаю, що ситуація з децентралізаційними процесами на Закарпатті зміниться на краще.

Позицію Р.Горвата щодо ВЕС на Боржаві, а також про законодавчі ініціативи нардепа, слухайте у повній версії розмови, доданій у звуковому файлі.