Ігор Коса загинув на Херсонщині 31 березня 2022, коли віз медикаменти в Олешківський дитячий будинок – його авто розстріляли росіяни біля села Софіївка Херсонської області.
Волонтер народився 26 травня 1995 року в Запоріжжі. З народження мав фізичні обмеження розвитку, батьки від нього відмовились. До чотирьох років хлопець жив у запорізькому будинку дитини «Сонечко». З 2000 року був вихованцем Олешківського дитячого будинку, що на Херсонщині – це заклад для дітей з фізичними вадами розвитку та дітей-сиріт. Поки він там ріс, ніхто з батьків чи родичів його долею не цікавився.
Фото: Фейсбук-сторінка Ірина Ларікова
«Ми разом з Ігорем росли в Олешківському дитячому будинку – інтернаті, але були в різних групах», – розповів Укрінформу голова громадської організації «Всеукраїнська організація осіб з інвалідністю «ВЕЛІД», радник голови Херсонської ОДА з дотримання прав людей з інвалідністю в області, представник Національної Асамблеї людей з інвалідністю України в області Віктор Булка.
Ігор та Віктор почали більше товаришувати, а потім і дружити вже після інтернату, коли отримали соціальне житло у Херсоні у 2016 році.
«Ігор був позитивним, любив життя і був готовий прийти на допомогу, попри будь-які перешкоди. Коли я реалізовував проєкти для людей з інвалідністю в області, він завжди був поряд. Але Ігор не хотів публічності, казав, що не хоче аби писали, говорили, як він допомагає»,- розповідає Віктор.
Фото: Фейсбук-сторінка Lina Deshvar
Після інтернату Ігор навчався на автослюсаря у професійному училищі в Олешках, потім довго працював у проєкті обласного благодійного фонду «Мій дім» водієм «Соціального таксі» у Херсоні. Це був спеціально обладнаний автомобіль, яким перевозили людей з інвалідністю, що пересувалися на візках, милицях. За словами друга, Ігор був людиною, яка вселяла надію в інших, він любив казати: «Прорвемося, все буде добре, заспокойся».
«Він завжди посміхався, всюди бачив позитив. Хоч йому особисто було важко, він був сиротою, людиною з інвалідністю, мав дефект мовлення – багато хто його не розумів. До речі, останнім він певною мірою користувався: якщо людина його, як то кажуть, доводила, то він міг щось сказати напряму гостреньке, але розуміли, що саме він сказав, лише ми, його друзі», – пригадує Віктор.
Він розповідає, що Ігор першим о 6-й ранку зателефонував до нього в день вторгнення, 24 лютого.
“Перед широкомасштабним вторгненням він уже мешкав у Києві, працював у службі таксі, допомагав нашим військовим як волонтер”, – каже Віктор.
Після 24 лютого 2022 року Ігор відразу почав вивозити людей з Ірпеня, Бучі, Гостомеля. Протягом березня 2022 року він із групою волонтерів з Одеси вже евакуйовував людей з Херсонської області. Більшість із них були літні та люди з інвалідністю, багатодітні сім’ї.
Чоловік вивозив з Олешківського дитячого будинку випускників з інвалідністю, а в Олешки віз ліки для дітей з особливими освітніми потребами, що мешкали у дитбудинку.
Фото: Олександр Глібка
«Його нічого не зупиняло, я його просив: Ігорьок, бережи себе. А він відповідав, що в окупації чекають діти, яким потрібно завезти медикаменти. Його попереджали й інші волонтери, що це дуже небезпечно», – розповідає Віктор.
Ігоря вбили росіяни, коли він віз медикаменти дітям, дорогою назад волонтер планував ще евакуювати друзів – випускників Олешківського інтернату, які жили на Херсонщині в окупації.
Фото: Фейсбук-сторінка Lina Deshvar
«Рік після його загибелі ми сподівалися на диво. Я постійно писав у Фейсбуці: вірю, що ти живий. Але після звільнення території правоохоронці змогли дістатися до місця його загибелі, експертиза підтвердила, що Ігор загинув і що це саме його останки», – каже Віктор.
Друзі поховали Ігоря Косу в Одесі.
Віктор Булка створив петицію, яка оприлюднена на офіційному інтернет-представництві Президента України – він дуже хоче, щоб Ігорю Косі присвоїли почесне звання “Герой України” (посмертно), адже той рятував людей і заслуговує на таку шану. Наразі зібрано вже майже 6000 із 25 тисяч необхідних голосів, збір підписів триває.
Вічна пам’ять Герою!
Фото з архіву Віктора Булки та фонду “Приятелі дітей”
Джерело.
