В Ужгороді на честь єпископа Мілана Шашіка назвуть вулицю і сквер

Про те, що в Ужгороді з’являться вулиця і сквер імені Мілана Шашіка повідомив міський голова Ужгорода Богдан Андріїв. Він відзначив, що відповідне рішення було прийняте на сесії міської ради 23 липня. Мер наголосив, що вже дав відповідне доручення управлінню архітектури міста.

“Я дав протокольне доручення управлінню архітектури щодо найменування в майбутньому вулиці і скверу в нашому місті іменем Владики Мілана Шашіка.  Зі смертю цієї людини наша греко-католицька громада зазнала непоправної втрати. Тому що ця людина зробила величезний вклад у розбудову греко-католицької церкви на Закарпатті, відновлення історичної справедливості, збудовано десятки нових храмів та капличок. Це духовно багата людина, і ми повинні увіковічнити її память у нашому місті”, — сказав міський голова Ужгорода.

Відзначимо, єпископ Мукачівської Греко-Католицької Єпархії Мілан Шашік відійшов у вічність у вівторок ввечері, 14 липня, на 68-му році життя. Причиною смерті  владики стала легенева  тромбоемболія.

 

На сьогоднішній сесії – про вшанування пам'яті Мілана Шашіка

Запропонував, щоб в Ужгороді була вулиця у пам'ять про Владику Мілана Шашіка

Publiée par Богдан Андріїв sur Jeudi 23 juillet 2020

Оприлюднено заповіт Владики Мілана

14 липня відійшов до вічності єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Владика Мілан Шашік. 19-20 липня Закарпаття прощалося зі своїм духовним Батьком. Вчора тисячі вірян прийшли до Ужгородського Хрестовоздвиженського Кафедрального собору, щоб віддати честь людині, котра надзвичайно багато зробила для розквіту єпархії та всього нашого краю.

Також вчора у ЗМІ з’явився текст заповіту єпископа Мілана Шашіка. Відповідну інформацію поширив телеканал “М-студіо”.

 

Монс. Мілан Шашік, СМ

Єпархіальний єпископ Мукачівської Єпархії       

Заповіт

В ім’я Святої Трійці!

У ці дні, коли багато людей сповнені турбот, пов’язаних із коронавірусом, я зрозумів, що мною, Єпископом, не було складено заповіту. Я вважаю своїм обов’язком написати свою останню волю. Я усвідомлюю, що щодня наближаюся до кінця свого земного життя. Але: Я вірю у вічне життя!

 

Передусім, я прошу милосердного Господа Бога про милість до моєї душі, і я шкодую про все, чим я образив Його: думки, слова, вчинки чи нехтування добром. І у Вас, моїх братів у священицькому служінні, та у всіх Вас, братів і сестер, я прошу пробачення за все: чи то за те, що не був для вас добрим прикладом, чи за те, що мені бракувало любові до Вас. Хоча я намагався бути для Вас добрим пастирем, знаю, що досить часто проявлявся мій запальний характер та я не контролював свого гніву і негативних емоцій. Я також багато разів осуджував інших або зайво говорив про них погано. Будь ласка, пробачте мені і помоліться за мене.

 

Перебуваючи у здоровому глузді і при свідомій пам’яті заявляю, що все, що мені належить, переходить у власність Мукачівської греко-католицької Єпархії. Особисті фотографії у разі,  якщо вони не є придатними для архіву, можуть бути знищені. Книги я залишаю для єпархіальної бібліотеки. Парафіяльний будинок у Лумшорах, який був побудований за мої особисті кошти, є власністю Мукачівської греко-католицької Єпархії, аби й мої наступники також мали де відпочивати. Всі особисті богослужбові предмети та літургійний одяг я залишаю своїм наступникам, як власність Мукачівської греко-католицької Єпархії. Мої підрясники й ряси роздайте тим, кому вони будуть потрібні. Особистий одяг також.

Я усвідомлюю, що „я нічого у цей світ не приніс і нічого з нього не візьму“. Але все ж таки прошу Вас одягнути мене до труни у богослужбову ризу з мого висвячення у єпископи. Якщо буде треба митру, то якусь зношену, яку не шкода. Без перстня на руці, ніякої панагії, тільки дерев’яну, з металевою іконкою Богоматері Маріапоцької, а в руки мені покладіть ружанець! Прошу поховати мене в склепі під Кафедральним собором, над тим місцем, де був похований мій попередник, наш блаженний Теодор Ромжа.

Прошу всіх, моліться за мене, щоб Господь прийняв мене до свого Царства.

м. Ужгород, 14 березня року 2020 від Різдва Христового.

На Закарпатті попрощаються з Владикою Міланом

У неділю, 19 липня, в Ужгороді розпочнеться прощання із Владикою Міланом Шашіком, який 14 липня відійшов до вічності. Про це “Радіо Марія” повідомив  єпископ-помічник Мукачівської Греко-Католицької Єпархії Ніл Лущак.

Він розповів, що у неділю ввечері відбудеться прощання з владикою у церкві Перенесення Мощей Блаженного Теодора Ромжі, а в понеділок – у Хрестовоздвиженському Кафедральному Соборі.

“Попередньо ми думали, що зробимо похорон у суботу, але дуже багато єпископів з-за кордону, і також наші греко-католицькі єпископи з України та Синоду просять, аби ми зробили (ред. поховання) з нового тижня. Тому у неділю ввечері буде прощання у семінарії, а у понеділок – у Кафедральному Соборі…”, – сказав Владика Ніл.

Відзначимо, правлячий єпископ Мукачівської Греко-Католицької Єпархії Мілан Шашік відійшов у вічність у вівторок ввечері, 14 липня, на 68-му році життя. Причиною смерті єпископа стала  тромбоемболія легеневої артерії.

ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ ОЧІЛЬНИК МУКАЧІВСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ ВЛАДИКА МІЛАН ШАШІК

Сумну новину про смерть Владики Мілана Шашіка повідомило Греко-Католицьке Закарпаття.

“Відійшов до Господа наш батько”, – йдеться у дописі.

Мілан Шашік народився 17 вересня 1952 року у словацькому Леготі.

У 1968 році закінчив 9 клас основної школи. У липні бере участь у паломництві до храму Пресвятої Богородиці в Левочі на Східній Словаччині: там він уперше був присутній на греко-католицькій Літургії оновленої греко-католицької Церкви, що вийшла з підпілля.

31 серпня 1971 року по закінченні середньої школи в Нітрі був таємно прийнятий до місійної спільноти св. Вінкентія де Поль (лазаристи) та розпочав новіціят (вступив до Місійної Конгрегації Отців Лазаристів). Монашим спільнотам у соціалістичній Словаччині з 1950 року було заборонено приймати нових членів.

17 серпня 1972 складає тимчасові обіти, а 27 вересня 1973 року в провінційному домі сестер вінкентинок в Мендрику (сьогодні Чеська Республіка) складає вічні обіти. Із 1 вересня 1971 року був офіційно прийнятий до священичої семінарії за направленням Трнавської єпархії. Навчається на Кирило-Мефодіївському богословському факультеті в Братиславі. Тут зустрічається зі студентами-семінаристами Пряшівської єпархії, що теж навчаються в Братиславі, в єдиній семінарії у Словаччині. Почав цікавитися східним обрядом, тому чотири семестри щосуботи відвідував лекції зі східної літургії, співу та історії. Із семінаристами Пряшівської єпархії брав участь у греко-католицьких Службах Божих у парафіяльному храмі Воздвиження Чесного Хреста в Братиславі (сьогодні — кафедральний собор).

Після закінчення початкової та середньої школи, в 1971—1976 роках був слухачем курсів філософії і теології у Вищій семінарії в Братиславі.

6 червня 1976 року на свято Зіслання Святого Духа був висвячений на священика у Братиславському соборі святого Мартина разом із іншими 36 дияконами із усіх єпархій Словаччини (окрім Пряшівської єпархії). Святитель — Трнавський владика Юліус Ґабріш.

На початку січня 1991 року вперше відвідав Україну (Закарпаття). Влітку 1991 року мав десять тижнів місійного досвіду в Еквадорі. Взимку 1992 року побував у Росії: Москва, Волгоград, Комишин та Енгельс.

У червні 1992 року, після закінчення навчання в Римі: отримує ліцензіат із богослов’я. Бере участь в Генеральному зібранні отців-лазаристів у Римі. 19 серпня 1992 року приїжджає в Україну, на Закарпаття, у село Довге. Провадить пасторальну службу для словацької спільноти у Великому Березному, Кольчині (Фрідішові), Довгому й Лисичові аж до 4 жовтня 1992 року. Між тим бере участь у похороні (перепохованні) мученика-ісповідника отця Петра Павла Ороса в Білках.

Із 5 жовтня 1992 року до 5 липня 1998 року працював в Апостольській Нунціатурі в Києві. Виконуючи службові обов’язки, об’їздив майже всю Україну, супроводжував Апостольського Нунція, перекладав. Часто навідувався на Закарпаття, допомагав у пасторальній службі, певний час навіть щосуботи та щонеділі. Брав участь у святкуваннях 400-ї річниці Берестейської унії та 350-ї річниці Ужгородської унії. З січня 1994 до липня 1998 року також служить для чеської спільноти в Києві. Після закінчення праці в Нунціатурі повернувся до Словаччини, де став настоятелем спільноти отців-лазаристів у Банській Бистріці. Потім протягом одного року був Директором Новіціату в Конгрегації Отців Лазаристів у Словаччині. Викладав у Банськобистрицькій семінарії в Бадині.

9 жовтня 1998 року нагороджений Папською відзнакою — золотим хрестом «Pro Ecclesia et Pontifice».

Із серпня 2000 року знову посланий на Закарпаття та призначений настоятелем спільноти отців-лазаристів і парохом у Перечині, Закарпаття для римо-католиків. Із двома співробітниками обслуговував ще й Тур’я Ремети, Оноківці, Гуту, Великий Березний і Забрідь, а також і греко-католиків. У Заброді збудував новий храм.

За дозволом Святого Престолу о. Мілан Шашік служив у двох обрядах: греко-католицькому і латинському.

Хіротонізований в єпископи (єпископські свячення) Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ 6 січня 2003 року в Римі в Собор святого Петра в Римі. Уряд прийняв 25 січня 2003 року.

У червні 2006 року за участю владики Мілана в Ужгородській греко-католицькій богословській академії відбулася міжнародна конференція, присвячена сторіччю публікації мукачівського простопінія (ірмологіону) Йоанна Бокшая. Участь в конференції взяли не тільки греко-католицькі, але й православні єпископи.

2007 року нагороджений орденом України «За заслуги» ІІІ ступеня. Того ж року під головуванням владики Мілана відбулося відзначення 60-річчя мученицької смерть Блаженного Теодора Ромжі за участі єпископів із різних країн та областей України.

2008 року обраний почесним громадянином Ужгорода. 2009 року прийняв громадянство України.

17 березня 2010 року іменований єпархом Мукачівської єпархії. 24 квітня святково введений (інтронізований) на кафедру в Ужгородському соборі Воздвиження Чесного Хреста.

13 квітня 2011 року в переддень 100-ї річниці Блаженного священномученика Теодора перенісся до історичної резиденції греко-католицьких єпископів в Ужгороді поруч із кафедральним собором.

У грудні 2011 року з ініціативи Владики Мілана на площі Святого Петра у Ватикані поставлена різдвяна ялинка з Великого Бичкова як дар від усіх Церков України, за що єпископ був нагороджений відзнакою посольства України при Святому Престолі.

За десять років Владика Мілан освятив в Мукачівській єпархії 140 храмів та каплиць, висвятив 156 нових єпархіальних священиків.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!

 

Екопродукт від семінаристів: закарпатцям пропонують придбати томати та підтримати академію

Семінаристи Ужгородської греко-католицької академії ім. Блаженного Теодора Ромжі пропонують придбати екологічно чистий продукт – помідори вирощені власноруч. Відповідне повідомлення опубліковано на сторінці  академії  у соцмережі “Фейсбук”.

Майбутні священнослужителі відзначають, що всі охочі можуть звертатися до  відповідальних за вирощування та збір урожаю – бр. Івана та бр. Василя.

Тож придбати смачні та натуральні томати можна, зателефонувавши за одним із номерів:

+38 (096) – 863 68 – 44 – брат Іван;
+38 (066) – 518 – 63 – 45 – брат Василь.
Відзначимо, отримані кошти спрямують на утримання навчального закладу.

“Lectio Divina” онлайн: в Ужгороді пізнають Бога за допомогою стародавнього методу читання Біблії

В Ужгороді запрошують разом пізнавати Бога за допомогою стародавнього методу читання Біблії “Lectio Divina”. Відповідне відеозвернення оприлюднено на сторінці Ужгородського Хрестовоздвиженського  греко-католицького Катедрального Собору у соцмережі “Фейсбук”.

Зокрема, священнослужитель собору отець Роман Курах розповідає, як через Слово Боже можна перемінити власне життя та стати справді щасливим.

«Коли хто спраглий, нехай прийде до мене і п’є» Ів. 7,37Тобі самотньо, ти шукаєш розради, але не знаходиш її у світі, на тебе раптово звалилася купа проблем і ти не бачиш виходу, ти у глухому куті безробіття, безгрошів‘я, відчаю і смутку, ти хочеш краще пізнати буття через споглядання Господа і слухання Його Слова, ти успішно йдеш угору кар‘єрною драбиною, але ти відчуваєш глибоку внутрішню порожнечу і життєві перемоги не смакують тобі, ти не знаєш – де втамувати одвічну спрагу й голод… Приєднуйся до християнської групи #Lectio_Divina, де у живому спілкуванні з однодумцями, вірними Апостольській Церкві, у режимі відеоконференції ти зачерпнеш води із життєдайного джерела через роздуми над Словом Божим. Свідчення інших людей допоможе тобі збагнути, що Творець, як люблячий Батько, присутній у житті кожного з нас і що промисел Його – незбагненний і повний милосердя, а любов – безмежна. Адже, як каже Папа Франциск, «якщо ти шукаєш сенс життя, але не знаходиш його, і розпорошуєш своє буття у пошуках замінника любові таких, як багатство, кар‘єра, задоволення, різні залежності, дозволь поглянути на тебе Христу, і ти відкриєш, що ти є завжди надзвичайно сильно любленим».Для приєднання переходи за посиланням:👉 https://invite.viber.com/?g2=AQAUMQWiktcB2Uu4Hukffh6LVZ0O6hhPhkBjw%2FYUMN9DH82zT%2FjTziivJKf1Cuk2

Publiée par Катедральний Собор sur Lundi 29 juin 2020

Для приєднання переходьте за посиланням: https://invite.viber.com/?g2=AQAUMQWiktcB2Uu4Hukffh6LVZ0O6hhPhkBjw%2FYUMN9DH82zT%2FjTziivJKf1Cuk2&fbclid=IwAR3r5DNIbkZM3RuYLxTpSakVpFZivf3NASosr5z2sGyGuFOsxbNxBYZvaYI

 

Відколи постав світ – людина постійно шукає Бога. Щоправда, вона частіше звертається до Господа, коли їй важко, а життя сповнене труднощів, клопотів і проблем. От як у нинішні, без перебільшення, історичні часи, коли пандемія Коронавірусу набула планетарного масштабу і людству довелося переосмислити багато фундаментальних речей та  поглянути на життя іншими очима. У світлі карантину, коли людина опинилася сам-на сам із собою, вимушено зачинена в чотирьох стінах, вона особливо почувається самотньою, її душевний стан близький до відчаю, вона переповнена екзистенційними страхами і фобіями й не має упевненості у майбутньому, відтак ще активніше перебуває у пошуках Господа. А Він – близько, варто тільки простягнути руку і відчинити Йому  двері.

Ще на зорі періоду карантину в протоієрея Мукачівської греко-католицької єпархії Романа Кураха виникла ідея зібрати вірян, вимушено зачинених у власних домівках, під дахом всесвітньої павутини – інтернету для розважання Слова Божого. Адже коли людина ділить свій хрест із однодумцями – його стає легше нести. Було вибрано древній метод «Lectio Divina», який існує з давніх часів у Церкві, підтриманий отцями другого  Ватиканського Собору і успішно приносить свої плоди з Євангелізації людей, про що зокрема і розповідає отець Роман у нашій бесіді.

  • Отче Романе, як і коли виникла ідея створити християнську групу «Lectio Divina», щоб розважати над Словом Божим? Якою є етимологія назви?

 

Назва походить від двох латинських слів і дослівно перекладається, як Божественне читання чи духовне читання. Це є патерналістичний метод, за яким Слово Боже пояснює само себе. В основі лежить читання, яке базується на паралельних текстах із Старого і Нового Завіту. Монахи-бенедиктинці активно використовували цю методику, постійно удосконалювали її. Відтак «Lectio Divina»  або Божественне читання набуло   тієї форми, якою ми послуговуємося і сьогодні. Читання складається із чотирьох частин: lectio (читання), meditatio (розважання над паралельними місцями, які мають на меті сконцентрувати розум людини на Господі), oratio (молитва), contemplatio (споглядання).  Про методу «Lectio Divina» говорить також одна з чотирьох Конституцій другого Ватиканського Собору (1962-1965рр.) «Dei Verbum» (Слово Боже), у якій мовиться про важливість розважання Слова Божого,  передовсім, для нас, духовенства. Пізніше ці ініціативи підтримав Папа Бенедикт XVI, який наголошував, що ця методика розважання над Словом є надзвичайно актуальним сьогодні для цілоого Божого народу, щоб увійти в глибокий особистий діалог з Господом, з тим, щоби споглядати Його обличчя, багате в Милосерді, і щоб наше тіло стало Храмом Духа Святого.  Зазначу відразу, що це не є легкий шлях, бо як казав Іван Хреститель: «Царство Боже здобувається силою» (Мт. 11,12). Тобто «Lectio Divina»  – це для людей відважних, настирливих, які вибирають важчу дорогу, і хочуть входити у труд слухання Бога, щоб це врешті привело до послуху Його волі.

  • Чому вибрано, на перший погляд, такий неординарний формат зустрічей: у режимі відеоконференцій?

Добре питання. Я і до цього часу робив такі розважання над Словом Божим із іншими спільнотами у реальному житті. На спосіб, у який ми зустрічаємося в групі «Lectio Divina», мене надихнуло бажання поділитись досвідом віри з людьми, які залишилися по своїх домівках під час карантину, пов‘язаноно із пандемією Covid-19. У той час соціальними мережами навіть ширилося красномовне фото, де диявол сміється з Бога і зловтішається з того, що він закрив всі Божі храми і християни не можуть іти молитися до них. А Господь посміхнувся йому у відповідь і сказав: « То правда – ти зачинив церкви, а я повідкривав двері квартир і будинків та ввійшов у родини». А ще мене мотивували вірники, які просили знайти якийсь спосіб молитися і слухати Слово Боже разом, оскільки зачинені церкви. Тоді і прийшла ця ідея: робити такі відеоконференції в режимі онлайн, щоб розмірковувати над Божим Словом. І досвід показує, що Святий Дух є дуже творчим і виявляється – він може діяти і в такий спосіб та торкатися сердець людей, які опинилися вимушено зачиненими вдома. Окрім того я зрозумів: практикуючи таку модель зустрічей, можна торкнутися не тільки ужгородців, а і  мешканців інших міст України та Європи, представників яких ми вже маємо у групі, таким чином захопивши набагато ширшу аудиторію.

  • Що спонукає Вас активно пропагувати онлайн-бесіди, невже недостатньо того, аби людина відвідала Богослужіння у церкві, причастилася святими тайнами, послухала Євангеліє і проповідь священика?

Власне тут не йдеться про те: достатньо чи недостатньо. Йдеться про щось глибше. Про серце людини. Останні п‘ятнадцять років я аналізував одну дуже важливу річ, що юдео-християнська духовність вчить мистецтву очищувати серце, як духовний орган людини. Про це ще говорили  старозавітні пророки Ісая, Єремія, пізніше отці Церкви, апостол Павло і , насамперед, Ісус Христос, що серце є найбільш інтимним місцем зустрічі Бога і людини.  Людське серце є храмом або Господа, або демона. І я довго думав: як перевтілити моє серце так, аби воно сталоГосподнім храмом? Адже те, що серце є храмом демона, – зрозуміло, бо всі ми народжуємося з досвідом першородного гріха і у кожному з нас, – як каже апостол Павло, – присутнє сім‘я гріха «і ми робимо те, чого не хочемо, а що хочемо – не робимо, бо гріх живе у  нас»(Рим.7 І Господь почав відкривати мені: постійне перебування у слуханні Слова Божого здатне трансформувати серце і зробити його храмом присутності Святого Духа. У Діянні Апостолів описується, як жили первісні християни: вони постійно збиралися на слухання апостольської науки, на ламання хліба й молитву(Ді 2,42). Ця традиція змінювала їх із середини і творила між ними два знаки зрілої віри: єдності між ними і любові у вимірі Христа. Любові, сильнішої за смерть. Постійне перебування у Божому Слові дало мені досвід, що воно – не тільки звук, а воно ще й має потужну силу.  Я почав досвідчувати, що Слово починає діяти у моєму серці і очищувати мене зсередини. Відтак я зрозумів, що цей досвід не можна тримати тільки для себе, ним потрібно ділитися з іншими людьми у різні способи, які нам дає нинішня цивілізація, ЗМІ та інтернет. Коли я досвідчую силу Слова через духовне читання «Lectio Divina» – я входжу в глибоку розмову із живим Богом. Він стає для мене реальним Богом: який має реальний вплив на моє життя. І тоді Святі Лігургії, таїнства та інші способи, які є в Церкві, просто допомагають рости у мені «новій людині» на повноту міри Христа і  дарам Святого Духа, які були влиті у мене  під час таємниці хрещення.  Пророк Ісая каже, що Слово Боже – це як дощ, який сходить на землю, що не повертається, допоки не виконає своєї місії на землі (Іс.55). Так і Боже Слово не вертається до Господа, поки не виконає своєї місії. А місія Слова – це оживити тверду, закам‘янілу землю мого серця, якою її робить гріх, і саме він робить серце нечутливим до того, що Всевишній хоче мені сказати. А, зважаючи на реалії сьогодення, коли в суспільстві існує потужний запит на реформи у всіх сферах, забувається, що потрібна фундаментальна реформа – це реформа людського серця, яка відбувається через очищення Божим Словом. Відтак  реформована зсередини людина стане прекрасним мером, депутатом чи бізнесменом, яка буде трудитися на славу Господа, своє власне спасіння і на благо громадянського суспільства.

  • Які завдання в контексті функціонування християнської онлайн-спільноти ставите як її модератор?

Вся ця дійсність «Lectio Divina» ставить собі за мету допомогти сучасній людині двадцять першого  століття, яка часто є бомбардованою протирічною інформацією із ЗМІ, сформувати культуру «шема», з івриту – слухати. Слухати Господа, щоб бути Йому слухняним.  Виховати в людині культуру слухання Слова, яке би привело її до пізнання Христа з тим, щоб вона закохалася у Господа і вкорінилася у Ньому. А через  це вкорінення в Ісусі Христі як джерелі життя, радості і живої води привести людину до глибокого прагнення служити Йому. Тому що багато людей сьогодні служать світу, демону і гріху, але мало тих, хто служить Богу і поширенню Його царства на землі. Наступною ціллю Божественного читання  є допомога сучасній людині відкрити для себе, що вона покликана до великої священної історії, яку Всевишній заснував через два союзи любові: через Мойсея на горі Синай  та Ісуса Христа на Голгофі, відповівши на гріх світу Пасхою свого Сина. Адже, вкорінившись у священній історії, наш сучасник почне досвідчувати, що він не є сиротою на землі,  загубленим у сучасному світі модерних технологій, і не живе у темряві. Людина відкриє, що вона є сином чи дочкою великого Небесного Отця, який веде її священну історію спасіння та провадить її в напрямку Небесного Єрусалиму (Од.21-22). Бо дитина Божа пов‘язана зі спадщиною, якою є подвійна обітниця Господа:  у кожному з нас народжується нова людина через таїнство хрещення, яка росте на міру нашої віри, і друга обітниця – це земля обітованна або Новий Єрусалим, як мовиться у Книзі Одкровення, куди ми всі йдемо.

  • Чи підтримує Владика Мілан Ваші починання?

Я мав із Владикою зустріч, під час якої розповідав і показував йому, як би могли виглядати способи популяризації і розповсюдження  наших онлайн-конференцій, функціонування нашої онлайн-спільноти, і він поблагословив такі ініціативи з побажанням іти вперед. Цей спосіб зустрічей із допомогою інтернету є новим для єпархії, але важливо, щоб справа йшла вперед і перетворювала людське серце на храм Духа Святого.

  • Чула, що у Вас є ідея максимально розширити онлайн-спільноту «Lectio Divina», аби вона з часом трансформувалася у велику родину. Хто може прийти сюди і що маєте сказати цим людям?

Я свідомий того, що Господь, як і дві тисячі років тому, не захотів, щоб людина блукала у темряві, а відчула себе ще тут, на землі, людиною світла. Щоб вона досвідчила себе дуже любленою Господом, зціленою, прощеною, очищеною Словом Божим, щоб вона перебувала у Господі, а Господь у ній. Тому моє прагнення, яке Бог кладе мені на серце, допомогти всім людям доброї волі увійти в глибокий інтимний діалог з Господом, щоби дозволити очистити себе Словом, яке оживає у згромадженні, що практикувала первісна Церква. Первісні християни були одною великою родиною, де вони знали, допомагали, вимолювали, ділили радощі і труднощі одні одних. На жаль, сьогодні у багатьох парафіях України і Європи спостерігаємо церкву анонімних християн, куди приходять, запалюють свічки, моляться, але не знають один одного. І цей стиль духовного читання має на меті допомогти братам і сестрам, щоб вони стали ближчими одні до одних і відчули себе одною Божою родиною.

Спілкувалася Оксана Кузьмінська

Обласна книгозбірня влаштовує „Поетичний квартирник online”

22 травня о 16:00, напередодні Дня слов’янської писемности та культури, на онлайн-платформі Zoom відбудеться віртуальний поетичний квартирник за участі творчої молоді краю. Під час карантину всі скучили за старими добрими часами, коли в бібліотеці відбувалися творчі вечори, презентації і літературники. Ми вирішили не чекати послаблення карантину, а зустрітися всім разом у віртуальній залі на онлайн-платформі Zoom, почитати й послухати вірші, а також побачити один одного.
Лінк на поетичний квартирник
https://us04web.zoom.us/j/75058117831?pwd=dnpYQTJjc3o3cWI0SGk2MzhQMWl6 dz09
відкриється 22 травня о 16:00.
Приєднуйтесь до нас, розбавте свої карантинні будні доброю поезією.
Євгенія Напуда,
завідувачка відділом проєктної та соціокультурної

18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

У 1944 році 18 травня стало трагедією для 238,5 тис. осіб. Саме цього дня радянська влада депортувала татар з Кримського півострова вглиб материка – до Узбекистану, Казахстану і Таджикистану. Невеликі групи людей було відправлено також до Марійської АРСР, на Урал та до Костромської області Росії.

Депортація татар у 1944 році стала однією з найбільш швидко проведених в історії: вона тривала аж два дні.

В Україні 18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

У Києві 18 травня планують провести автопробіг в пам’ять про жертв депортації кримськотатарського народу.

Автопробіг організовують переселенці з анексованого Росією Криму.

У суботу Ужгород вшанує пам’ять жертв політичних репресій

У суботу, 16 травня, напередодні Дня вшанування пам’яті жертв політичних репресій, в Ужгороді відбудеться покладання квітів до пам’ятника встановленого на честь постраждалих від насильницького  впровадження комуністичної ідеології. У заході, який відбудеться у сквері Небесної Сотні на вулиці Ракоці, візьмуть участь керівники облдержадміністрації, міський голова Ужгорода, та учасники Закарпатської обласної організації “Всеукраїнського товариства політичних в’язнів та репресованих”. Початок об 11:00 годині.

Заходи до Дня пам’яті жертв політичних репресій відбудуться в умовах неухильного дотримання постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. №211  «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
У День вшанування пам’яті жертв політичних репресій, 17 травня, буде обмежено розважальні заходи, на будинках та спорудах приспустять Державний Прапор України.

Відзначитмо, щороку у третю неділю травня в Україні відзначають День пам’яті жертв політичних репресій. Цей день встановлений Указом Президента України у 2007 році, з метою гідного вшанування пам’яті репресованих українців, донесення до суспільства та світової спільноти об’єктивної інформації про злочини, вчинені у XX столітті комуністичним тоталітарним режимом на території України.

Прес-центр Закарпатської ОДА