Деякі ознаки організмів зберігаються протягом багатьох поколінь навіть після того, як відповідний орган перестав виконувати відведену йому функцію. “Ваше тіло – це, по суті, музей природознавства!” – написала в “Твіттері” еволюційний антрополог Дорса Амір, передає Бі-бі-сі. Еволюція – це поступовий процес, відзначають вчені, і називають частини тіла і рефлекси, які людина більше не використовує. Ось шість цих рудиментів. 1. Palmaris longus – мускул на зап’ясті. Проведемо невеликий експеримент: покладіть руку долонею вгору на плоску поверхню і з’єднаєте великий палець з мізинцем. Бачите горбок, який з’явився у вас на зап’ясті? Це Palmaris longus – довгий долонний м’яз. Не хвилюйтеся, якщо не побачите його. Приблизно у 18% людей його зовсім немає, і це абсолютно ні на що не впливає. Прекрасний приклад еволюційного рудимента.
Цей м’яз присутній у приматів, що живуть у лісі або на деревах, таких як орангутанги, але він є не у всіх приматів, що живуть на інших територіях. “Це свідчить про те, що цей м’яз потрібен, щоб лазити по деревах”, – говорить Дорса. В наші дні практичне застосування цьому м’язу знайшли хірурги. “Вони використовують його в якості матеріалу при пластичних операціях, оскільки сам по собі він не виконує ніякої функції, необхідної для руху рук”, – каже Дорса. 2. Горбок Дарвіна можна знайти на верхній частині вуха “Якщо ви можете ворушити вухами, ви демонструєте еволюцію”, – пише Джеррі Койн в своїй книзі “Чому еволюція – це правда”. Мова тут йде про три м’язи під шкірою голови, які прикріплені до вух. Маленька гулька на верхній частині вуха – один з цих м’язів. У більшості людей вони вже не працюють, але деякі досі можуть використовувати їх, щоб ворушити вухами. Цей елемент було вперше в загальних рисах описано Чарльзом Дарвіном і тому називається горбком Дарвіна. “Хоча досі йдуть суперечки про те, чи є сам горбок рудиментарним, стверджується, що м’язи навколо вуха можуть демонструвати рудиментарність”, – говорить Дорса. Ці м’язи, як і раніше, використовуються багатьма тваринами, наприклад, кішками і кіньми, щоб рухати вухами, як зазначає Койн. Це допомагає їм виявляти хижаків, визначати місцезнаходження своїх дитинчат і встановлювати, звідки йдуть різні звуки. 3. Куприк Як зазначає Дорса Амір, куприк – найбільш очевидний еволюційний пережиток. “Це нагадування про втрачені нами хвости, які були потрібні для балансу і пересування по деревах”, – говорить Дорса. Він є хорошим прикладом процесу екзаптації, згаданої раніше, оскільки тепер служить місцем кріплення для м’язів. Інші подібні примхи не зовсім вижили в еволюційному процесі. Дорса каже: “Певні риси, такі як перетинчаста тканина між пальцями, виявляються на ранніх етапах утробного розвитку, а потім зникають. Ця тканина зазвичай знищується лейкоцитами”. 4. Plica semilunaris – третє віко Бачите маленьку рожеву подушечку у внутрішньому куті ока? Це відгомін нашого еволюційного минулого – наша перетинчаста мембрана, або третє віко. “Третє віко моргало б горизонтально, – каже Дорса. – У нас воно не функціонує”. Але його все ще можна побачити в дії в тваринному світі, наприклад, у птахів і кішок. 5. The piloerection – “мурашки” Ви бачили, як у кішок шерсть встає дибки, коли вони налякані? Це дуже схоже на те, як у нас з’являються мурашки на шкірі, коли нам холодно або страшно. Вчені називають це рефлексом пілоерекції. “Враховуючи, що ми провели більшу частину нашого часу на цій планеті у вигляді покритих шерстю ссавців, рефлекс пілоерекції – це древній спосіб або виглядати більшими, ніж ви є насправді, або запобігати втраті тепла, коли вам холодно”, – говорить Дорса. “Оскільки ми поступово почали втрачати волосся на тілі, цей рефлекс ставав все менш і менш корисним, і тепер він вже не виконує свою початкову функцію”. 6. Palmar grasp reflex – хапальний рефлекс Хапальний рефлекс спостерігається, коли діти міцно стискають палець дорослого. Цей рефлекс, як і раніше, потрібен дитинчатам приматів. Вони народжуються готовими схопитися за хутро батька для транспортування. “Передбачається, що наш власний хапальний рефлекс долонь спочатку був призначений саме для цієї мети”, – додає Дорса. “Але наші діти народжуються передчасно в порівнянні з іншими приматами і не можуть самі тримати голову або рухатися”. Цікаво, що у різних людей спостерігаються різні рудиментарні особливості. “Еволюційні пережитки” варіюються в різних регіонах світу, причому врозкид. І це може змінитися тільки з часом.
Джерело: https://www.unian.ua/science/10422849-vcheni-nazvali-chastini-tila-i-refleksi-lyudini-yaki-stali-rudimentami.html
