Із перших днів вторгнення Росії в Україну міський голова Ужгорода Богдан Андріїв звернувся по допомогу та підтримку до численних міст-побратимів, партнерів, друзів обласного центру Закарпаття по всьому світу.

Першими відправили 2 транспортні засоби з одягом, продуктами, дитячим харчуванням, ковдрами, карематами, засобами гігієни тощо партнери із німецького міста-побратима Ужгорода – Дармштадта.

3-го березня прибули 3 транспорти з ужгородського міста-побратима Ческа Ліпа, їх привезли члени добровільної пожежної команди та працівники міської поліції,  та ще 3 із чеського містечка Хомутов. Сьогодні із Ческої Ліпи та Хомутова приїхали ще 7 машин із допомогою.

5 березня із німецького міста в Баварії – Гоф за сприяння БФ «Карітас» надійшло 8 тонн допомоги. Організували допомогу з ковдрами, спальними мішками, подушками, дитячим харчуванням,  підгузками, мийними засобами, предметами особистої гігієни, медичними препаратами та аптечки тощо.

Того ж дня, 5 березня, 10 тонн гуманітарної допомоги передало польське місто Кросно, це – розкладні та дитячі ліжка, матраци, зокрема і надувні, продукти довготривалого зберігання та швидкого приготування, консерви, рюкзаки, обігрівачі,  засоби гігієни, ліки, вітаміни, антисептики, одноразовий посуд та чимало іншого.

Начальниця управління міжнародного співробітництва та інновацій Вікторія Тарахонич повідомила, що працівники управління постійно контактують із партнерами, повідомляють про першочергові потреби, системно відпрацьовують у кожному випадку логістику доставки, перетину кордону, всі питання, які виникають.

Днями ще очікують кілька вантажів, зокрема із міст-побратимів: румунського Сату-Маре, угорської Ніредьгази, словацьких Міхаловце. Вдруге планують приїхати із німецьких міст Дармштадт та Гоф. Ми дуже вдячні  всім, хто сьогодні завдяки дружнім зв’язкам з Ужгородом допомагає Україні протистояти ворогу в страшній війні.

Ще один гуманітарний вантаж зі Словаччини передав Ужгороду та Україні радник прем’єр-міністра Словацької Республіки Едуард Бураш. М’ясні вироби, а їх ціла вантажівка, розподілять на центри прийому, проживання та харчування евакуйованих.
Едуард Бураш наголосив, що Словаччина і місто Кошице із сумом спостерігають за жахливими подіями, які відбуваються в Україні, і будуть   надалі допомагати українцям усім, чим зможуть.
Секретар Ужгородської міської ради Арсен Мелкумян подякував словацьким друзям, які зібрали чергову допомогу, за підтримку, яка зараз важлива, як ніколи.

Маленький українець сам приїхав на схід, перейшов кордон та дістався знайомих. Звісно по дорозі йому допомагали небайдужі та волонтери.

Напередодні великого християнського свята Великодня у вірян існує дуже важлива традиція, яка відмічається у церковному календарі — Великий піст.

Вважається, що він був встановлений церквою як пам’ять про піст Ісуса Христа в пустелі. Про те як потрібно тримати піст та, що у цьому періоді найважливіше. Великий піст готує християн до зустрічі свята Воскресіння Христового.

Він починається за сім тижнів до Пасхи і складається з чотиридесятниці – сорока днів. Головний сенс Великого посту – очищення, покаяння та єднання з Богом. Перед його початком необхідно попросити благословення у священника, сповідатися та причаститися.

Джерело.

Російські спецслужби «закинули» його в нашу державу для:

пошуку мікробіологічних лабораторій подвійного призначення;
збору інформації про суспільно-політичну ситуацію в Україні;
проведення інформаційних операцій, вигідних агресору.
СБУ відомо, що раніше він «копав» для ФСБ інсайдерську інформацію про режим Лукашенка та його синів, опозиційні партії, білоруських силовиків тощо.

Контррозвідники затримали агента під час розгону у ЗМІ двох наративів Кремля:

нібито Україна погрузла в тотальному націоналізмі і це заважає «нормальним мешканцям»;
Українці повинні надати допомогу російським окупантам, які «звільнять» нашу землю.
За даними СБУ, у агента був псевдонім «Гєлєн», а його куратор - співробітник ФСБ Щипіцин Олександр В’ячеславович, який під документами прикриття на ім’я Шипулін Олександр Володимирович працює у Казанському інституті Євразійських та міжнародних досліджень.

Також українська спецслужба встановила московського координатора цього агента. Ним виявився офіцер 5-ї Служби Департаменту оперативної інформації ФСБ РФ Хрустальов Сергій Миколайович.

Наразі з агентом ФСБ працюють контррозвідники та слідчі СБУ. Його взято під варту.

В перший день війни, наш деканат одразу мобілізувався, розуміючи, яке горе та які виклики будуть перед нами в найближчий час. Ми почали збирати ліжка, матраци, їжу, одяг, та робити затишок для людей, які будуть тікати з місць бойових дій.

В ході підготовки, було три напрямки збору речей та продовольства :

1) для військовослужбовців 128 бригади

2) для осіб, які хочуть перетнути кордон в напрямку Словаччини (КПП Малий Березний Уля )

3) для осіб, які захочуть залишитись в будинку Карітасу у Великому Березному

На даний момент військовослужбовці 128 бригади отримали від нашого деканату: провізію, засоби особистої гігієни, каремати, спальники, та фінансову допомогу.

На КПП “Убля” в період з 24.02 до 27.02. було надзвичайно багато машин, та людей які хотіли перетнути кордон. Черги сягали до 5 км. Для цих людей було зібрано багато одноразового посуду,  чаю, кави, та різних солодощів.

На даний момент наше служіння зосередилось на розміщенні жінок та дітей, що тікають від воєнних дій. В будинку Карітасу облаштували три кімнати на 14 спальних місць, укомплектували побутовою технікою кухню, та відремонтували сан. вузли(є 2 туалети та одна душова кабіна).

Зараз в нас проживають 11 осіб (3 дорослі жінки та 6 дітей, двоє людей з інвалідністю найменша дитина 5 місяців). Пані Олена (52 р.) з сином, та п.Юлія (34 р. ) з трьома дітьми. Вони з окупованої у 2014 році Горлівки і вже 8 рік є переселенцями від Російської війни проти україни.  У 2014 році вони втекли в Київ, а кілька днів тому після дуже важкої дороги добрались до Закарпаття. Та 5 людей із Запоріжжя.

Пряма мова п.Олена: ” Війна вже триває 8 рік, просто зараз світ побачить як все є насправді. Важко передати словами почуття коли ти тікаєш з будинку, який збудував власними руками. Росіяни в так званих ЛНР і ДНР ніколи не хотіли визволяти кого – небудь, вони хотіли і хочуть захопити цілу Україну,  і привласнити її історію, майно, територію і  людей, які тут мирно живуть. Єдина надія на Бога та на військо, яке вже 8 рік дає гідну відсіч жорстоким окупантам. Я християнка, коли прийшли “асвабадітєлі”, то вони не мали жодного співчуття та жалю до моїх старих та хворих батьків, вони заборонили нашій спільноті збиратись на богослужіння, дозволено є тільки лояльне до окупантів Московське православіє.”

Пряма мова п. Юлія: “Я матір 3 дітей,  найменшій дівчинці 5 місяців. Вранці 24.02. я прокинулась в ночі не від того, що плаче дитина, а від того що почула, як у сусідній будинок потрапила російська ракета. Все одразу стало зрозуміло. Війна. Повномаштабна війна Росії проти України. Коли ми тікали з окупованої Горлівки в 2014 році, ми думали і молились, щоб настав мир, і щоб російські загарбники пішли з території Луганська та Донецька, проте через бездіяльність і мовчання Європи і Світу Росія пішла ще далі. Якщо Українці не переможуть, то вони захоплять абсолютно усю нашу територію, і тоді вже будуть думати, як рухатись далі в напрямку Євросоюзу. Їх апетити постійно тільки ростуть… Важко описати, як ми їхали в потязі до Ужгороду…Ця тиснява, крик і плач дітей ніколи не забудеться. Дякуємо Господу, що дав нам шанс втекти, і дякуємо усім хто так гостинно нас зустрів. За кілька днів тут, ми вже відчуваємо  себе, як в дома.”

Особисто я в ці дні відчуваю велику Божу допомогу нашому народу, наші військові героїчно захищають Україну, а миряни разом з духовенством активно допомагають усім, хто потребує прихистку та опіки. Таким чином кожен на свому місці виконує слова Ісуса Христа: “Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли нагий, і ви мене одягли, хворий, і ви навідались до мене, у тюрмі був, і ви прийшли до мене.(Мт. 25, 35-37)

Слава Ісусу Христу !
Слава Україні !

смт В.Березний 04.03.2022 р.Б. ( дев’ятий день Російсько – Української війни)

о.Сергій Бондаренко, сотрудник храму Вознесіння ГНІХ