Сі Цзіньпін залишиться при владі у Китаї ще на 5 років. 23 жовтня, за результатами з’їзду Комуністичної партії (КПК), його було обрано втретє на посаду генерального секретаря партії. Рішення безпрецедентне, бо досі, від часів Ден Сяопіна, китайські вожді могли перебувати на цій посаді лише два терміни. Втім у 2018-му Сі Цзіньпін скасував це обмеження. До нового складу Постійного комітету Політбюро увійшли семеро осіб — усі вони мають тісні зв’язки із Сі. Тож він іще більше посилив контроль над вищим органом ухвалення рішень. Крім цього, Сі Цзіньпін знову обійняв посаду голови Військової ради ЦК Компартії. Відтак зберіг за собою статус верховного лідера, бо очолює країну, партію і армію.
Новий Мао Цзедун і Ден Сяопіна — саме так сьогодні називають Сі Цзіньпіна через обсяг влади, який він сконцентрував у своїх руках. Як це все позначиться на ситуації в світі та в Україні? Що пишуть світові ЗМІ?
Третій термін Сі: “нова глава невизначеності” та “протистояння між США та КНР продовжуватиме зростати”
Британська газета The Guardian пише, що відтепер Сі Цзіньпін закріпив за собою місце наймогутнішого правителя Китаю з часів Мао Цзедуна. В іншому матеріалі видання також зазначає, що Сі фактично веде Китай “назад до одноосібного правління після десятиліть розподілу влади між елітами”. А ХХ з’їзд Компартії Китаю, який тривав тиждень, “усунув ключових суперників (Цзіньпіна, – Ред.) і зміцнив його політичну владу”.
“Масові антикорупційні чистки під час його перебування на посаді та політичні перестановки призвели до того, що опозиції практично не залишилося”, — констатує британська газета. Вона також звертає увагу на те, що серед тих, хто першим привітав Сі Цзіньпіна з переобранням, були північнокорейський диктатор Кім Чен Ин і російський – путін, з яким Сі, нагадує The Guardian, домовився про «безмежне партнерство» за лічені дні до лютневого вторгнення в Україну.
Американське видання The Washington Post дає схожу оцінку, зазначаючи, що Сі Цзіньпін “концентрує владу в масштабах, небачених від часів Мао Цзедуна і Ден Сяопіна, демонстративно позиціонуючи свою країну проти Заходу”. Це, підкреслює WP, “знаменує собою кульмінацію десятиліття консолідації влади та нову главу невизначеності для правлячої Комуністичної партії КНР, оскільки Сі порушив норми, що формувалися десятиліттями”.
Не пішовши у відставку після двох термінів, Сі фактично кинув виклик негласним правилам, які діяли у КНР “в надії інституціоналізувати мирну передачу влади та запобігти поверненню до одноосібного правління в стилі Мао”.
Коли Сі прийшов до влади в 2012 році, його вважали стриманим прагматиком, якому пророкували обережне реформаторство в дусі Михайла Горбачова або щонайменше його батька Сі Чжунсюя — лідера, який допоміг здійснити економічну лібералізацію часів Ден Сяопіна.
Проте лідер КНР “рішуче рушив в іншому напрямку”, констатує WP, нагадуючи, що під прапором націоналізму, який просуває Сі, його армія тепер, схоже, “все більше готова нехтувати дипломатичними нормами задля більшого “патріотизму” на домашній арені”.
Очікується, що протягом третього терміну Сі Цзіньпін “нарощуватиме свої амбіції, приділивши особливу увагу національній безпеці, модернізації технологічного сектору країни та кинувши виклик міжнародному порядку, в якому домінують США”. Але це буде непросто, прогнозує WP, так як Сі Цзіньпіну доведеться впоратися з наслідками COVID-19, які ще більше уповільнили китайську економіку, призвели до зростання безробіття.
Нарешті, The Washington Post прогнозує, що відносини Китаю зі США стануть “більш войовничими”. Також очікується, що Китай все більше закриватиметься, намагаючись сформувати самодостатню економіку та переглядаючи свої відносини із Заходом.
Американський телеканал CNN вказує, що нова керівна “команда” КНР, яку Сі Цзіньпін представив на з’їзді, складається з його вірних союзників і покликана зміцнити “залізну” силу його влади.
CNN також звертає увагу на відсутність очевидної кандидатури наступника Сі. Раніше до складу Постійного комітету Політбюро КПК включали молодших членів партії як потенційних наступників. Проте з огляду на те, що зараз “наймолодшому” учаснику комітету 60 років, а в його оновленому складі немає яскравих імен, 69-річний Сі Цзіньпін, певно, не планує йти у відставку найближчим часом.
Чен Ганг, старший науковий співробітник Інституту Східної Азії Національного університету Сінгапуру, у коментарі CNN назвав концентрацію влади в руках Сі “безпрецедентною”. “Ми вступаємо в нову еру, оскільки Сі тепер контролює практично все”, — пояснює Ганг.
Однак тотальна концентрація важелів впливу в руках Сі не обіцяє йому легкого правління на чолі КНР з урахуванням внутрішніх економічних проблем та напружених міжнародних відносин, пише CNN.
Ще один фактор, на який вказують журналісти, може створити Сі Цзіньпіну проблеми, жертвою яких з власної вини став путін. Так, Віктор Ші, дослідник китайських політичних еліт з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, в коментарі CNN зазначив, що концентрація влади “внесе певну нездорову динаміку” у прийняття політичних рішень у КНР, оскільки близькі Сі Цзіньпіну люди — “це ті, хто роками відточував навички завжди погоджуватися та підтримувати його думку”.
У цьому ж напрямку розмірковує The New York Times: “Китайський лідер тепер має загрозливо велику владу. Хто скаже йому “ні”?” Видання зазначає, що “навіть досвідчені спостерігачі, які вважали, що склали повне уявлення про Сі, були вражені тим, наскільки ретельно він “перетрусив” найвищі ешелони партії”.
На тлі широко обговорюваного призначення лоялістів у верхівку Політбюро NYT відзначає, що за підсумками з’їзду Сі Цзіньпін домігся призначення в керівництво КНР “низки чиновників внутрішньої служби безпеки, воєначальників, ідеологів, інженерів і технократів, підкресливши своє прагнення прискорити піднесення Китаю як військової та технологічної наддержави, утримуючи її під незламним контролем Комуністичної партії”.
Для решти світу це може віщувати поштовх до реалізації планів на міжнародній арені. Пекін, ймовірно, залишиться байдужим до міжнародної критики, прагнутиме все більшої самодостатності у стратегічних технологіях, а також “спробує стати винятковою військовою силою в регіоні й твердо заявити про свої претензії на Тайвань”.
Однак довіра максимальних повноважень Сі Цзіньпіну — “серйозна авантюра”, пише NYT. “Історія рясніє прикладами автократів, засліплених зарозумілістю та надмірними повноваженнями після того, як вони оточили себе підлеглими, які боялися повідомляти погані новини”, – нагадує видання.
Зараз реалії такі, що навіть найкваліфікованіші чи найбльш впевнені в собі китайські політики ”тремтітимуть від думки про те, щоб кинути виклик політиці Сі”, констатує NYT. І робить висновок: “Склад Постійного комітету Політбюро, в якому так багато лоялістів, посилає сильний сигнал про те, що шлях до успіху — це покора (Сі Цзіньпіну, – Ред.)”.
Що ще у світі писали про переобрання Сі — у заголовках:
Associated Press: “Світ стикається з напругою у відносинах з Китаєм через третій термін Сі Цзіньпіна”;
Sky News: “Небезпечно”: правлінню Сі Цзіньпіна “не видно кінця”;
Deutsche Welle: “Надмірна концентрація влади Сі може призвести до негативних наслідків”;
WION News:“Напруга навколо Тайваню зростає? Чого очікувати від наступних п’яти років правління Сі Цзіньпіна?”;
Foreign Policy: “Китай увійшов до “максимального Сі”;
Le Monde: “Сі Цзіньпін надає собі повний контроль, щоб протистояти Заходу”;
ABC News: “Боротьба за владу в Тихоокеанському регіоні між Китаєм і США може загостритися після того, як Сі Цзіньпін здобув лідерство”.
“КНР ставатиме ще більш агресивним у своїй зовнішній політиці”
В коментарі Укрінформу експерт-міжнародник Агія Загребельська щонайперше зазначила, що мова йде не про п‘ять правління Сі Цзіньпіна, а насправді про 10 років. Бо Сі не «помазав» наступника, що є давньою китайською традицією.
“А значить, вірогідність того, що він збирається залишатися при владі ще щонайменш два строки дуже висока. І для України, і для світу це погано. Бо з промови Сі, яка є фактично інструкцією для апарату чиновників, як вони будуть жити найближчі п‘ять років, слідує, що КНР ставатиме ще більш агресивним у своїй зовнішній політиці”, – каже вона.
За її словами, Китай Сі Цзіньпіна є повною протилежністю демократіям. І в планах Сі поширити свій світ, в якому немає прав і свобод людини, на решту земної кулі.
“В тому числі, використовуючи для цього силу, шахрайство та корупцію – методи китайської дипломатії, – стверджує пані Загребельська.
Сі об’єднає під своїм прапором інші диктатури та поведе їх на боротьбу з демократіями.
“Поки Сі при владі, світ чекають війни, турбулентності, нестабільність та постійна боротьба. Не за суверенітет чи території, а за статус людини. Чи матимуть люди права і свободи? Ось про що буде ця битва”, – підкреслює експерт-міжнародник.
“Сі Цзіньпін буде продовжувати політику конфронтації з демократичним світом”
На думку міжнародного оглядача Олександра Ярощука, наразі лідер КПК завершив роботу над консолідацією і централізацією влади в партії і в країні, тож тепер, найімовірніше, зможе ще більше переорієнтуватися на зовнішньополітичний напрямок.
Серед пріоритетних напрямків політики Сі Цзіньпіня на найближчі роки – сектор безпеки і оборони та технології.
“КНР, на думку Сі, має стати світовим технологічним хабом. Продовжуватиметься робота над створенням в країні замкнутого циклу розробки і створення сучасних мікросхем, створення інших інноваційних технологій. За його задумом, КНР має позбутися залежності від США у високих технологіях, – розповідає пан Ярощук. – У наступні 5 років (і після) зростатиме напруженість у Тихоокеанському регіоні. Поки що важко спрогнозувати, чи буде КНР вдаватися до агресії по відношенню до Тайваню чи Японії у цей період, але войовнича політика цієї країни буде посилюватися”.
У світовому контексті, зростає тенденція до авторитаризму, вважає експерт.
“Хоча комуністичний Китай ніколи не був демократією, все ж політика, яку започаткував Ден Сяопін ґрунтувалася на важливому принципі зміни влади. Сі не просто порушив цей принцип, а розтоптав і показав усім, що відтепер настала нова ера (саме з цією метою і була влаштована показова сцена вигнання з президіуму попереднього очільника КПК Ху Цзіньтао, – Ред.)”, – наголошує аналітик.
Багато країн, які вагалися, зможуть зробити висновок і обрати між переходом до демократії чи авторитаризму.
“Думаю, багато режимів у світі підуть схожим шляхом і цементуватимуть владу. Зрештою, кількість демократій у світі і так неухильно скорочується вже декілька років поспіль. Сі відкриває нову сторінку світової історії, в якій світ ділитиметься на два антагоністичні табори: демократії і авторитаризму”, – каже пан Ярощук.
Україна є місцем зіткнення цих світів. Для України консолідація влади в КНР посилює безпекові ризики, адже створюється обʼєднання, яке загрожує нашому суверенітету. З іншого боку, Україна має шанс посилити свою субʼєктність у світі і стати авангардом демократичного табору.
“Загалом, Україні варто переосмислювати свої відносини з КНР. Пекін залишатиметься довгий час одним з основних торгівельних партнерів Києва, однак вже сьогодні Україна має активно будувати свої відносини з східноазійськими демократіями та конкурентами КНР. Особливе місце в новій східноазійській політиці нашої держави має займати Тайвань. Спочатку варто хоча б відкрити українську торгівельну місію у Тайбеї, а також тайваньську в Києві”, – переконує Олександр Ярощук.
“Якихось різких рухів від Пекіна в найближчій перспективі не очікується”
Політолог-міжнародник Максим Ялі також згадав епізод з виведенням із зали колишнього лідера Китаю Ху Цзіньтао. Такі символічні кроки, за його словами, повинні були продемонструвати, що позиції Сі міцні, що саме він прийматиме всі рішення в Китаї.
“Навіть несміливим ознакам демократії, які були присутніми в Китаї, настав кінець”, – вважає експерт.
Втім, продовжує пан Ялі, на зовнішній арені КНР поки що вестиме дуже обережну політику. Існуючий світопорядок вигідний Китаю. Особливо з огляду на його залежність від американського та європейського ринків.
“Тобто якихось різких рухів від Пекіна в найближчій перспективі я не чекаю. У тому числі – спроб повернути Тайвань військовим шляхом. Курс Китаю проходитиме у тому ж руслі, що й раніше”, – прогнозує політолог.
Щодо України, то їй, як мінімум, необхідно якнайшвидше призначити посла в КНР. Це друга економіка світу, один із найбільших ринків для українського експорту.
“Ми досі не маємо там посла. Хоча це неймовірно важливо, зокрема в ракурсі російсько-української війни. Нам необхідно мати канали постійного зв’язку з Пекіном. Щоб той, як мінімум, дотримувався нейтралітету та не надавав прямої військової та фінансової підтримки рф у війні з Україною”, – резюмував Максим Ялі.
Мирослав Ліскович. Київ
