На переконання слідчих спецслужби, він агітував за прийняття рішень, що несуть загрозу конституційному ладу і територіальній цілісності нашої країни.

СБУ встановила, що зловмисник неодноразово засвідчував російським ЗМІ свої наміри щодо зміни адміністративно-територіального устрою нашої держави. Він пропонував незаконне відновлення не передбаченої Конституцією України так званої адміністративно-територіальної одиниці – «Республіка Підкарпатська Русь».

У квітні минулого року суд вже визнав чоловіка винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 Кримінального Кодексу України і призначив йому покарання у вигляді дванадцяти років позбавлення волі. Наразі він переховується від суду на території РФ.

З початку повномасштабного вторгнення росії до України, самопроголошений «прем’єр-міністр» т. зв. «Республіки Підкарпатська Русь» активізував просування у публічному просторі антидержавних проросійських наративів, зокрема, продовжив активно розкручувати кремлівську версію про «геноцид русинов». Є підстави вважати, що він діяв на замовлення іноземних спецслужб.

Зокрема, ворожий агітатор звернувся до президента росії з пропозицією:
- перетворити Західну Україну в «Карпатскую Русь на правах мандатах, титулах русинов»;
- не завершувати «спеціальну військову операцію» в Україні без урахування низки факторів стосовно Закарпаття. 

Фігурант підозрюється у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України.

Йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 15 років або довічно.

Оперативні та слідчі дії проводилися Управлінням Служби безпеки України у Закарпатській області за процесуального керівництва Закарпатської обласної прокуратури.

Пресслужба УСБУ в Закарпатській області

З початку повномасштабного російського вторгнення тисячі українців були змушені шукати прихистку за кордоном. Чимало з них обирали найближче зарубіжжя: аби бути поруч з Батьківщиною і мати нагоду підтримувати тісніший зв’язок зі співвітчизниками. Саме такою була одна з мотивацій Ірини Нестерової – харків’янки, котра разом із донькою Дариною на початку березня, покинувши звичне налагоджене життя,  виїхала до Словаччини.

«Ми виїжджали з Харкова 3 березня, після того, як більше тижня змушені були перебиратися з місця на місце. Район Салтівка, де ми жили, постійно масовано обстрілювався. Будинок, в якому ми жили, вигорів до 15 поверху. Тож ми спочатку жили то у моєї сестри, то перечікували в метро. Але потім я не витримала і вирішила виїжджати. Пішки через все місто дійшли до вокзалу. Нам повезло – ми змогли майже одразу потрапити на евакуаційний потяг», – розповідає Ірина Нестерова.

Дорога з Харкова до Ужгорода розтяглася на довгі й важкі 24 години: вагони переповнені настільки, що навіть у тамбурах стоячи їхало по 10-15 людей, вікна – наглухо закриті й зашторені, світло й телефони – вимкнути, в туалет – не потрапиш. І в цій тисняві час від часу – дитячий плач: батьки вивозили з-під обстрілів своїх маленьких дітей…

Вже діставшись Ужгорода, Ірина з донькою виїхали до Словаччини. «У мене син старший навчається у Кошице, тож я так і до нього ближче буду, і від нашої України ми далеко не поїхали», – каже жінка.

У Словаччині Ірину з Дариною зустрічали волонтери. Тут же вона познайомилася з  Світланою Бєловою, яка вже 15 років проживає у Словаччині. Вона – одна з ініціаторок проєкту для підтримки біженців з України «Татри допомагають Україні», який реалізовується за підтримки фонду Donio.  В Ужгороді партнером проєкту є ГО «Щасливі діти».

Ірина, яка ще півтора місяці тому тікала від війни в невідоме, сама стала активною волонтеркою проєкту, який колись допоміг їм з дочкою.

«Я працюю в кол-центрі проєкту «Татри допомагають Україні», ми допомагаємо українцям, що виїжджають за кордон через війну. Допомагаємо знайти житло, налагодити побут, здійснюємо інформаційний супровід щодо соціального, медичного, освітнього забезпечення, підтримуємо психологічно», – розповідає Ірина Нестерова. За цей час, за її словами, проєкт мав під опікою 350 українців в межах Попрадського округу. Хтось із них, утім, вже повернувся в Україну, ще хтось – поїхав далі, в інші країни Європи.

«Ми живемо в туристичному гірському містечку Татранська Ломніца. Власниця готелю ВДЗ Фінанси пані Дагмар Тешліарова – спасибі їй величезне! – віддала весь готель під розселення біженців з України. Тож у нас тут уже утворилася така собі спільнота, майже родина. Ми спілкуємося між собою, ділимося нашим болем і переживаннями, підтримуємо одне одного. А ще – влаштовуємо собі активне дозвілля», – каже Ірина.

Так, об’єднані спільною бідою, українці заради розради і задля швидшої адаптації ходять у походи в гори, проводять майстер-класи з хореографії та організовують заняття з малювання. «До Великодня ми всі разом розмальовували писанки. А зараз хочемо до 1 червня, коли відзначатиметься День захисту дітей, влаштувати якусь цікаву розважальну і концертну програму для малечі», – додає Ірина.

… Поки її чоловік служить у територіальній обороні на Черкащині, вона намагається бути корисною Україні й українцям навіть зі Словаччини.  Наразі їм немає куди повертатися – їх квартира у багатоповерхівці у Харкові вигоріла вщент. Однак про майбутнє вона наразі воліє не думати й не говорити, каже: найголовніше нині – щодня допомагати тим, хто цієї допомоги потребує. «У нас, наприклад, зараз вагітна дівчина з Дніпропетровщини має народжувати, вона приїхала на останніх тижнях вагітності, з двома дітьми, жила у спортзалі школи. Хтось дав їй мій номер, то ми одразу її забрали, поселили у готелі». (Поки матеріал готувався до друку, згадувана переселенка Ірина Самолюк з м. Терновка стала щасливою матусею донечки! Маленьку назвали Маєю. «Дівчинка – це добрий знак, це значить, наша перемога – близько! – тішилася в розмові Ірина Нестерова).

… Життя для них триває тут і зараз. І ще сьогодні їм треба встигнути зробити багато справ: влаштувати новоприбулих українців, комусь – допомогти підготувати документи на оформлення соціальної допомоги, комусь – влаштувати дітей у гурток… А що буде потім – буде потім, каже Ірина. Утім, те, що потім  обов’язково буде Україна та її перемога – без жодного сумніву.

«Татри допомагають Україні» – спільний словацько-український проєкт, який реалізується за підтримки фонду «Donio n. f.». Команда проєкту допомагає охочим виїхати до Словаччини. Консультує, допомагає  з прихистком в Ужгороді людям, які не мають де зупинитися, щоб відпочити з дороги аби вирушати далі. У співпраці зі словацькими колегами, волонтери координаційного центру обробляють заявки, шукають доступне для людей житло, координують дії груп, надають інструкції і допомагають з трансфером . Крім того, ужгородська команда закуповує продуктові набори і роздає потребуючим.

Зареєструватися, аби отримати продукти харчування можна за посиланням – https://forms.gle/NJBDQRf7aik6mQHU7

Для виїзду до Словаччини реєстрація тут –  https://forms.gle/Y2RVnj8J79CcJVHo9

Допомога здійснюється ГО «Щасливі діти» в рамках  спільного словацько-українського проєкту «Татри допомагають Україні», за підтримки програми Donio.

Переміщенню чималої партії контрабандного тютюну запобігли сьогодні вранці військовослужбовці відділення «Велика Паладь» Мукачівського прикордонного загону.

О 4-й годині ранку, під час моніторингу українсько-угорської ділянки кордону, прикордонний наряд виявив 14 пакунків з тютюном. Було розпочато спільні з офіцерами оперативно-розшукового відділу загону пошукові заходи, у результаті яких виявили ще 16 пакунків. Загалом контрабандисти намагались перемістити до сусідньої Угорщини 30 ящиків з 15-ма тисячами пачок безакцизних сигарет.

Наразі встановлюється коло осіб, можливо причетних до незаконної оборудки.

Контрабандний тютюн, вартість якого може скласти 450 тисяч гривень, військовослужбовці доправили до прикордонного підрозділу та згодом передадуть митникам.

 Прес – служба Мукачівського прикордонного загону

—