Закарпаття асоціюється передусім із горами й природою. Відтепер ви знатимете ще й про тутешнє море, про смачні делікатеси і про людей, які роблять наш край особливим. Усе це і значно більше покажуть у новому туристичному маршруті «Від Сяну додому» в рамках проєкту «Пізнай Ужанську долину». Авторка маршруту Аліса Смирна розповіла про цікаві місця й смачні місцеві страви, які пропонує туристам на Перечинщині.
– Алісо, чим особливий ваш маршрут? Яка головна його фішка?
– Цей маршрут можна проїхати і на велосипеді, і машиною. Головна фішка для велосипедистів у тому, що не треба напружуватися. Маршрут іде весь час вниз, а велосипед практично сам котиться. Це маршрут для лінивих. У вас буде час і зупинитися, і пікнік зробити, і пройтися, і полежати. Він буде цікавий і для індивідуальних туристів, і для сімей, і для груп. Тут я згадую об’єкти, які ми часто проходимо чи проїжджаємо, але не зупиняємося, бо не знаємо, чим вони цікаві. От, наприклад, відбиток так званого «одинокого тунця», який знайшли у минулому столітті у Верховині-Бистрій. Вважаю його недооціненим надбанням нашої археології. Тільки уявіть собі: мільйони років тому тут було море, а відбитку цього тунця щонайменше 33,7 мільйона років!
– У назві маршруту використовуєте гру слів. Як і чому виникла така ідея?
– Маршрут починається з Ужоцького перевалу. А там бере початок річка Сян. І вже під час розробки маршруту я думала про те, що треба буде обов’язково згадати слова українського гімну «Від Сяну до Дону». І тут мене осяяло: «Від Сяну – додому!» Тобто ідете від початку річки Сян і їдете додому. Це такий собі паломницький шлях, який починається і закінчується на порозі твого дому.
– У маршруті мало пам’яток і багато природи. Чому так розставили пріоритети?
– Я вважаю, що нема красивіших об’єктів ніж ті, які створила природа. І тому акцент у мене більше на природні принади. Ми проїжджаємо дерев’яну архітектуру, але вона є в іншому маршруті проєкту «Пізнай Ужанську долину», тому я про неї не розповідаю. Я свідомо не приділяла багато уваги рукотворним об’єктам. Адже переважно працюю в екотуризмі, у вело- і пішохідних турах. Тому надаю перевагу саме природним локаціям.
– Розкажіть трохи детальніше про природні цікавинки маршруту. Чим здивуєте?
– Наприклад, туристи мають нагоду спробувати квасної (солоної) води в Ужку. Він був популярним курортом, справжньою лікувальною Меккою. Тут біля фонтану з лікувальною водою була статуя Геракла. Вона, між іншим, сьогодні стоїть в Ужгородському замку. Побутувала думка, що якщо поп’єш тої води, то будеш сильним, як Геракл. Неподалік можна відвідати Ужанські купелі.
Є у маршруті і найстаріші й найбільші в Україні дуби. Вони вражають своєю величчю. Кажуть, дуба дуже любив Громовержець. Тому блискавки найчастіше влучали саме у це дерево. І один із наших дубів якраз має сліди від удару блискавки. Отже, його облюбував бог. Ці дерева дають енергію. А оскільки тут два дуби, то де як не тут співати «Ой, на горі два дубки»?
Ще одне цікаве місце – точка перетину трьох країн. Для нас, закарпатців, це не є щось особливе, ми звикли жити біля Європи. А от для українців, які живуть далеко від кордонів, це місце цікаве. Так само, як цікаві місця, де зливаються океани чи ріки.
Дуже гарне місце для пікніка – пороги. Це величезні глиби каміння, через які Уж намагається прокласти собі шлях. Шкода, що часто там дуже багато сміття – люди не вміють культурно відпочивати, залишати місце прибраним.
– Однак шлях до цивілізації у маршруті все ж таки є. Показуєте лемківську садибу і музей Перечина.
– Так. Лемківську садибу включила у маршрут як доказ того, що лемки все ж мають тут свою історію. Цієї культури тут справді дуже мало. Тому хотілося підтримати інтерес і показати, що крім лемківських церков є і типова садиба. Це стара хата у Дубриничах, яку викупили і зробили з неї музей. Під одним дахом житлове і господарське приміщення, а стріха з соломи. Тобто це садиба середньостатистичного селянина. Експонати всі типові для будинків Ужанської долини, а от меблі зробив сам власник. Залишилися і його речі.
А Перечинський музей дуже глибоко і професійно зроблений. Це не просто предмети з історії міста. Музей облаштований так, ніби ви мандруєте однією вулицею від початку створення Перечина аж до цих часів. Екскурсія триває не довго і однозначно варта уваги.
– А ще пропонуєте відвідати стратегічні об’єкти. Які?
– Один із них – тунель біля вже згаданого «одинокого тунця». Також тут можна знайти залишки молюсків чи мушель. Взагалі тунелі дуже рідко є об’єктами для відвідин, тому раджу зайти всередину. До того ж, він ще й дуже фотогенічний. Тут відкриваються чудові краєвиди і вид на село Волосянка Закарпатська Цей тунель був забороненим і його охороняли у радянські часи. А все, що заборонене, завжди цікаве. Це як портал у минуле. Там навіть радянська зірка досі висить. Інший стратегічний об’єкт – бункери Лінії Арпада. Це місце доступне, маршрут іде всього кілометр. Він дуже гарно маркований, пролягає через буково-грабовий ліс, можна добре роздивитися доти.
– Неочікувано маршрут пов’язаний і з відомою постаттю…
– Легендарного поштаря Федора Фекету не можна було оминути. Я вважаю, що найбільше інтерес в туризмі можна підігрівати особистостями і природою. Якщо є людина-бренд, то обов’язково потрібно акцентувати на цьому увагу. Бо людина приваблює, вона творить історію.
– А чим смачним здивує подорож?
– У нас буде декілька смачних точок. Дуже люблю, коли турист під час подорожі сприймає місцевість візуально, на смак, на дотик і на слух. Із гастрономії це торт «Ужанська долина», це відомі тістечка кондитера Йозефа Шнайдгена у виконанні Галини Репарюк, це сири, м’ясо мангалиці і равлики. Ну і ми активно працюємо з місцевими закладами, щоб вони розробляли локальне меню. Вже маємо цікаві та смачні пропозиції.
– Маршрут видається дуже насиченим. Мабуть, потрібно і перепочити десь… Скільки часу займає прогулянка і чи є де зупинитися?
– Я випробовувала маршрут на власному велосипеді. Щоб було комфортно, варто планувати поїздку на два дні. Але у довгий світловий день можна встигнути подивитися все. За умови, що ви приїжджаєте о 7 ранку і проводите тут час аж до пізнього вечора.
Зупинитися можна у велосадибі «Bed&Bike Dobra Nuc» у Дубриничах. Це моя віддушина, мій проєкт, моя дитина. У старому зерносховищі ми створили унікальне місце для відпочинку. На другому поверсі у нас садиба для велотуристів. Це такий бюджетний вид відпочинку та ночівлі на матрацах для тих, хто не хоче везти за собою намети. На першому поверсі ми зробили столи, зібрали старожитності, робимо там народні гуляння, табори, гастровечірки, женимо туристів і видаємо їм свідоцтво про одруження, яке дійсне лише в карпатських селах. Ми використовуємо лише локальні сезонні продукти, для допомоги залучаємо місцевих людей. Це все складові справжнього сільського туризму. Зараз ми сортуємо сміття, надаємо речам друге життя, у нас навіть посуд на великі весілля різний. Різні некомплектні чашки, тарілки, стакани. Те, що інші би викинули, ми забираємо. Ми можемо собі дозволити купити сервіз на 50 осіб. Але нам важливо, щоб старі речі жили.
Тож не хвилюйтеся: у цьому маршруті вам буде цікаво, смачно і комфортно.
***
Проєкт «Промоція історико-культурної та природної спадщини Ужанської долини через формування нових партнерств і створення нових продуктів» реалізує ГО «Щасливі діти» у партнерстві з ГО «Асоціація фахівців туристичного супроводу Закарпаття» за підтримки Українського культурного фонду.
Пресслужба ГО «Щасливі діти»
