Кожну другу хвилину на лінії «103» лунає тривожний дзвінок. Щодоби це понад 800 звернень! Диспетчери екстренки — перша ланка в ланцюгу надання медичної допомоги, вони – експерти терміновості, які рятують життя не втрачаючи ані секунди.

Але що залишається за лаштунками цієї критично важливої роботи?

СТРЕС – невід’ємна частина роботи диспетчера екстреної служби. Вони щодня стикаються з терміновістю, тривогою та невизначеністю, намагаючись надати допомогу та підтримку в найскладніших ситуаціях. З кожним дзвінком вони занурюються в чужі проблеми, біль та страх, стають невидимим мостом між екстреною подією та надією на порятунок.

Ця невпинна боротьба з часом та емоційне навантаження можуть призвести до виснаження, стресу та професійного вигорання.

Щоб допомогти впоратися із щоденним психологічним навантаженням, в нашому тренінговому Центрі проведені навчання для диспетчерів Центральної оперативної диспетчерської. Захід відбувся в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я “Ти як?”, що реалізується за ініціативою Олени Зеленської, та за підтримки Ліги психічного здоров’я Словаччини (UNHCR Slovakia).

«Напруженість і відповідальність роботи диспетчера надзвичайно велика, – зазначає старший лікар ЦОДу Надія СМЕРЕКА, яка вже понад 40 років працює на «швидкій» (з них – 12 років у диспетчерській). Потрібно за 2 хвилини з’ясувати, що сталося із хворим і куди скерувати бригаду. У стресових ситуаціях люди часто кричать, неправильно називають адресу, дані пацієнта. Таких надемоційних дзвінків – 30-40 відсотків від загальної кількості. Нам доводиться бути не тільки диспетчерами, але й психологами, діагностами, консультантами, лікарями по телефону».

«У стресовій ситуації будь яка людина може поводитися надемоційно. Особливо якщо трапилась біда з дитиною, – говорить старший фельдшер ЦОД Вікторія ТЕРПАК. В таких ситуаціях ми намагаємось заспокоїти людину, допомогти опанувати себе, щоб якнайшвидше відправити допомогу. Але трапляються дзвінки із брудною лайкою, з погрозами… Це дуже виснажує.

Номер 103 працює цілодобово, люди телефонують сюди із своєю бідою, хворобами, надією на порятунок, і ми максимально намагаємось допомогти. Не завжди виходить ці проблеми відокремити від власних внутрішніх почуттів та стану. Співпереживання та емоційне навантаження – накладають свій відбиток і наш психологічний стан. Відтак, проведення навчань де нас навчають як впоратися зі стресом, надзвичайно актуальні та корисні».

Давайте разом створювати більш здорове та підтримуюче робоче середовище для тих, хто стоїть на сторожі нашого здоров’я та безпеки. Вони заслуговують на нашу підтримку та вдячність.

Кожен дзвінок, який вони приймають, може бути питанням життя та смерті. Нехай кожен дзвінок, який ми робимо їм, буде підтримкою та подякою за невтомну працю.

Дякуємо за чудову ініціативу та підтримку регіональній координаторці Всеукраїнської програми ментального здоров’я “Ти як?” Таїсії СИМОЧКО та психотерапевту Світлані МУРАВСЬКІЙ з Ліги психічного здоров’я Словаччини UNHCR, the UN Refugee Agency