Вже в найближчі 100 років Земля може залишитися без шарувато-купчастих хмар, що захищають нашу планету від перегрівання. Якщо це станеться, кліматична катастрофа неминуча, і її наслідки виявляться набагато страшнішими і масштабнішими, ніж найпесимістичніші прогнози. Такі висновки дослідження опубліковані в журналі Nature Geoscience, передає Бі-бі-сі. Група вчених з Каліфорнійського технологічного інституту попереджає: зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері загрожує зникненням хмарного шару, що закриває від сонячного світла значну частину Світового океану. Коли концентрація CO2 перевищить певний показник (близько 1200 ppm), настане переломний момент, точка неповернення – і хмари почнуть незворотно руйнуватися, що призведе до різкого потепління океану. Математичне моделювання показує, що в результаті середні температури по всій земній кулі зростуть приблизно на 8 градусів (на додаток до вже передбаченого глобального потепління на 2-4 градуси від парникового ефекту). А це загрожує не тільки потужними природними катаклізмами, але і масовим вимиранням тварин і рослин. Близько 55 млн років тому в історії Землі вже був такий період. Тоді наша планета нагрілася так, що в арктичних водах плавали крокодили, а більшість примітивних ссавців просто вимерла. Наукову роботу каліфорнійців прокоментував професор Массачусетського технологічного інституту, провідний експерт з фізики атмосфери Керрі Емануель, назвавши описані в дослідженні лякаючі перспективи досить правдоподібними. Інші вчені зазначають, що висновки дослідження дещо спекулятивні, а момент настання точки неповернення – зникнення хмарного шару – залежить від кількох більш складних факторів. Передбачений переломний момент – 1200 ppm – це майже втричі більше, ніж нинішня концентрація CO2 в атмосфері. Тому, на перший погляд, може здатися, що вчені даремно здіймають паніку. Проте досить поглянути на будь-який графік зростання рівня вуглекислого газу, щоб переконатися – загроза більш ніж реальна. З 1955 року його концентрація вже зросла приблизно на третину, і при збереженні нинішнього тренду точка неповернення легко може бути пройдена протягом найближчого століття. Наслідки такого зростання досить легко передбачити, оскільки за свою історію наша планета вже переживала подібний період – геологам він відомий як палеоцен-еоценовий термічний максимум. Чим тоді був викликаний різкий стрибок рівня СО2 в атмосфері, вчені гадають досі, проте абсолютно точно відомо, до чого це призвело. Області Світового океану в районі екватора нагрілися до рівня джакузі. Крижана шапка Антарктиди, схоже, повністю розтанула. Рівень океану піднявся на кілька метрів, затопивши величезні прибережні території. Тварини на континентах, в тому числі мавпи, коні і більшість копитних, почали активно мігрувати на північ – не тільки рятуючись від нестерпної спеки, але і в пошуках нових джерел їжі, оскільки палюче сонце випалило значну частину тропічної рослинності. Багато великих ссавців вимерли – а ті, що вижили, через нестачу їжі стали зменшуватися у розмірах. По всій планеті бушували урагани та інші природні катаклізми: геологічні дані вказують на тривалі посухи, які змінювалися раптовими масштабними повенями. Втім, вчені відзначають, що повторення еоцену досить легко уникнути, якщо дотримуватися умов Паризької угоди з клімату і утримувати зростання глобальних температур на рівні 1,5-2 градусів. Крім того, навіть автори наукової статті згодні з тим, що описаний ними катастрофічний сценарій навряд чи здійсниться на практиці, оскільки так чи інакше людству доведеться знайти спосіб обмежити викиди в атмосферу вуглекислого газу. “Я сподіваюся, що технологічний прогрес буде достатнім, щоб ми уникли такого розвитку подій, – говорить провідний автор роботи Тапіо Шнайдер. – Проте не можна сказати, що цей сценарій знаходиться за рамками можливого”.
Джерело: https://www.unian.ua/ecology/ecologyclimate/10461627-na-zemli-mozhut-zniknuti-hmari-shcho-zahishchayut-planetu-vid-peregrivannya-vcheni.html