«Якби мій пес міг прочитати, скільки завгодно хороший я думаю про це, то, мабуть, запишився», – кінолог Нацгвардії про незвичну дружбу між собакою та людиною

Знайомство Макса та Олександра розпочалось рік тому. Німецький вівчар Максу було 8 місяців, контрактні Олександру 20. Переслідував дуже активний, недобросовісний і контрактний контракт Олександр Боявся з собаками через дитинство, але стійко вірував у своєму зверненні. Історія своїх друзів почала з невтішних поглядів одного на одного, але переросла в стосунках з довірами і розуміннями.

Молодший сержант Олександр Чипорнюк потрапив до 2 Галицької бригади з Житомирської області:

– Коли прийшов до військкомату одночасно ще не мав уявлення про те, куди йти виконувати. Але дуже хотів займатись з собаками. Друг клікав до прикордонників, бути там кінологом. Я ж подивився багато роликів про Нацгвардію, читав статті і подумав тоді, що це престижно бути нацгвардійцем. Мене запитали: «до Львова чи до Києва?». Я вибрав Львів, бо місто подобалось.

Після підготовчого курсу склав присягу та залишився послухати перший батальйоні бригади, у Львові. Вже через пів року службу підписав контракт із Нацгвардією.

– Після підписання контракту звертайтеся до команди, яка хоче стати статичною. Той лише підтримує мою ініціативу. Я зник у кінологічну службу, поводячи, як там організується служба, яка собаки. Зрозумів, що тут почуваю себе комфортно. Мене сказали, коли я поїду навчатись до Навчального центру НГУ в Золочів і я почав готуватись. Тоді я і познайомився з Максом. Знать, що на навчання поїду вже з ним.

Молода, іграшка і неподібний німецький вівчарка Макс тепло зустрічав Олександра. Хотіла гратись, але точно не навчатись.

– 4 місяці я і Макс проходили підготовку в Навчальному центрі. Зізнаюсь чесно – іноді було дуже важко. Пес постійно хотів бавитись, а треба навчатись. Різні моменти були але руки я не опускав. Макс проходив спеціальний курс по розшуку людей. Всі різні методики догляду за собаками відзначають і почали пробувати по черзі. Дуже довго підбирали підходящу. І, зрозуміло, тільки запрацювало і… знову Макс відмо з вчитись.

Тільки терпіння і щира віра в Макса дозволила Олександру виховати справжню службу собаки. Розповідає, що в дні, коли пішов з собакою до лісу і там провів майже півдня – знайдений контакт. Тоді серце Макса і розташування, почало проявляти здібності за мотивами користувачів. Спочатку знаходимося в радіусі 100 м, потім 500, а згодом і до кількох кілометрів.

– Зараз Макс слухається тільки мене. Якщо інша людина подає йому команду, то вона поглядає на питання, чи можна виконати. У цьому, як в людині, бувають різні настрої. Якщо сумліється, то завжди намагається з ним пограти – це його веселість. Іноді і балую. Цукерки, звісно не даю, а від домашню котлетку можу. До відсутності солодощів Макс ставиться з розумінням, а від м’ясного з домом ніколи не відмовлявся. Кажуть, що в армії люди знають друзів назавжди. Я знаю свого вірного друга, який разом зі мною виконує бойове завдання. Якби мій пес міг прочитати, скільки всього хорошого я думаю про це, то, мабуть, запишився.