Медійні та правозахисні організації вимагають від Національної поліції, Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України публічного звіту про перебіг розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета.

«Ми досі не знаємо, чому вбили Павла. Не знаємо, хто був замовником, у якій країні він живе, хто був виконавцем і що стало причиною цього жахливого теракту. Теракту, оскільки вбивство журналіста завжди спрямоване не тільки проти нього самого; це ще й акт залякування — колег і суспільства в цілому. Це промовистий знак усім», — йдеться у заяві.

Звернення підписали 29 медійних та правозахисних організацій, зокрема «Детектор медіа», Центр інформації про права людини, Кримська правозахисна група, ГО «Громадське телебачення».

Також підписанти зазначили, що президент України назвав розслідування «справою честі».

І нагадали про ще один випадок вбивства журналіста в Україні — Георгія Гонгадзе.

Попри те, що президент Петро Порошенко називав розслідування вбивства «справою честі», наразі ані виконавців, ані замовників слідство не назвало. У цій справі немає жодного підозрюваного.

20 липня о 8 ранку на перехресті вулиць Івана Франка та Богдана Хмельницького у Києві зібралися люди, щоб вшанувати пам’ять  вбитого 2 роки тому журналіста Павла Шеремета.

Джерело: https://hromadske.ua/

Служба безпеки почала перевірки дій посадових осіб Дніпроазоту, які привели до дефіциту рідкого хлору.

У прес-службі відомства нагадали, що з 15 червня адміністрація підприємства порушила договірні зобов’язання і без попередження призупинила виробництво і відвантаження рідкого хлору водопостачальних підприємств України.

Відзначається, що такі дії створили загрозу виникнення масових отруєнь та поширення епідемій.

СБУ також перевірить обґрунтованість збільшення в кілька разів вартості реагенту на шляху від виробника до кінцевого споживача. За результатами перевірки буде прийнято рішення про кваліфікацію дій посадових осіб Дніпроазоту.

Нагадаємо, що 15 червня Дніпроазот припинив свою роботу в зв’язку зі збитковістю. Підприємство було виробником і постачальником рідкого хлору і соляної кислоти, які необхідні для очищення води.

Згодом Дніпроазот погодився відновити виробництво хлору, але за умови підвищення цін на вироблену продукцію. Однак, Антимонопольний комітет України заявив, що підприємство може бути оштрафоване за відмову продавати хлор, необхідний для знезараження питної води.

Джерело: https://nv.ua/ukr/

Кінний центр на Свалявщині працює із початку 2000-х. Тут піклуються про унікальну породу – гуцульських коней. І хоч за останні 8 років центр не отримував коштів від України, втратив частину поголів’я, та ентузіасти продовжують розвивати улюблену справу. Допомогти може державна програма підтримки. Крім того, тут активно популяризують лікувальну терапію на конях.

17-ти річний племінний жеребець Пегас – улюбленець маленької Даринки. Ще у маминому животі вони втрьох перемагали на змаганнях серед коней гуцульської породи. Тому довіра між ними особлива, хоча, щоб її здобути потрібно було добре попрацювати.

Алла СОКАЧ

вершниця НВА «Племконецентр»

 Хліб підсушим трошки, як сухарик, потім даємо сахар,  даємо яблука, моркву приносимо, даємо вони до нас привикають, вони вже самі до нас ідуть потім потихеньку починаємо привчати до уздечки, вот, на уздечці виводимо,  і починаємо працювати з ним голосом, тобто шах, потім біжим, вони за нами бігають і пояснюємо, що це є рись і так вони по-тихеньку навчаються.

А це Імперія, Барва, Картинка, Міледі і ще понад десятка прямих нащадків Пегаса. У племінному реєстрі жеребця давно за сотню родичів, більшість з яких продані  за кордон. На початку 2000-х років  табун налічував 85 коней і це був найкрупніший в Україні розплідник гуцульської породи. У відродження та збереження карпатського гуцулика повірив Євросоюз. На базі науково-виробничої асоціації відкрили спільний україно-польський центр. Завезли племінних жеребців, облаштували стайні та майданчики для об’їзду тварин. Перспективи роботи здавались чіткими та прогнозованими. Але 8 років тому дотації на утримання національної породи припинилися і з того часу господарство на самоокупності та виживанні. Поголів’я коней скоротилося з 85 до 34.

Мирослава ГОЛОВАЧ

головний зоотехнік НВА «Племконецентр»

 На жаль держава вже з 2010 року не приділяє уваги, тобто, завжди говорять, що бракує коштів  для того, хоча це є українська порода і має бути підтримана  і всюди за кордоном вона підтримується, як локальна, друге, це те, що на сьогоднішній день кінь вже не є таким необхідним елементом в селі, вже в цілому Закарпатті і напевно  і в горах і всюди вже не всюди коні є єдиною тягловою силою

Гуцульська порода має широке застосування. Не тільки для сільського господарства. Все частіше коня використовують в лікувальних цілях.

Алла СОКАЧ

вершниця НВА «Племконецентр»

 Коні дуже добре для дцп, знімають спастику і від цього діти починають ставати на ноги. В коня температура тіла вища на 2 градуси ніж в нас,при цьому, як ви бачите, ми сидимо на коні на полотенці і до цього йдуть  гурт (ручки), кінь рухається, ми сідаємо на нього  і робимо різні вправи.

Ця порода ідеальна для людини, переконують коневоди. Невисокого зросту, спокійний, покірний характер – діти терпеливо стоять у черзі, аби покататись на конику.

Костянтин ДРОЗДОВСЬКИЙ

турист із м. Кременець

Просто я колись не міг, бо я боявся просто, ну і мені інтересно стало, ну, такий він хороший, такий красівий, дуже-дуже красівий і лагідний дуже

Туризм та іпотерапія – те, що може з часом врятувати гуцульську породу коней. Але поки ці течії набирають обертів, стайні найбільшого українського племеконецентру пустіють. У господарстві розведення  — припинилося і щоб сплатити податки та покрити борги коней продовжують розпродувати. Звернення до профільного міністерства поки не дали результату, у програмах підтримки напрям конярство – відсутній. Та улюблену справу тутешні ентузіасти – не полишатимуть, зроблять усе, аби зберегти родзинку Закарпаття – коней-гуцуликів.

Джерело: Ужінформ

Відповідне доручення комунальним службам дано управлінням міського господарства. Нагадаємо, що на сьогодні недоброзичливлі обілляли фарбою скульптурну композицію, присвячену трагічній повені «1998 рік. Рік біди і випробування». Керівництво управління міського господарства вже звернулося до правоохоронців із заявою про пошкодження комунального майна. Також працівники «Муніципальної міліції» перевірятимуть чи не зафіксований факт на камери відеоспостереження в районі вулиці Івана Парканія.

Бронзову композицію було встановлено 8 років тому, автором виступив у народний художник України Іван Бровді.

Джерело: Перший Кабельний

У Закарпатській ОДА відбулася спільна міжконфесійна молитва за воїнів 128-ї гірсько-штурмової бригади, які повертаються на Донбас. Окрім цього, представники духовенства підписали декларацію про створення міжконфесійної духовної ради Закарпаття. У ході спільної молитви прозвучала і подяка Господу, яку промовив Єпископ Мукачівської греко-католицької Єпархії Мілан Шашік.

По завершенню спільної міжконфесійної молитви для усіх присутніх було зачинано текст Декларації про створення Міжконфесійної Духовної Ради Закарпаття. Пряма мова.

Після молитви і підписання Декларації про створення Міжконфесійної Духовної Ради Закарпаття священнослужителі звернулися з ініціативою провести у жовтні цього року у Камінній залі Закарпатської облдержадміністрації молитовний сніданок за участі влади та духівництва краю.

Джерело: Ужінформ

Активна громада Кам’яниці зібралася на вечірнє «Ековіче», щоб поспілкуватися про ландшафтний заказник Остра, який знаходиться на території села, обговорити проблемні моменти і спільно знайти шляхи їх вирішення.

Ініціювала зустріч громадська організація «Щасливі діти», яка реалізовує проект «Екоініціатива «Остра» – вектор збереження природоохоронного фонду Закарпаття». Про мету і заходи проекту присутніх поінформувала його керівниця Людмила Сюзева.  За її словами, найважливіше це об’єднати громаду села довкола збереження унікального для України типу ландшафтів – низькогір’я вулканічного пасма. «Ми хочемо, щоб кожен житель села знав, що на їх території є природоохоронний об’єкт. Наразі поінформованість населення дуже слабенька. Для цього ми розробили цілу програму заходів, щоб залучати і дорослих, і дітей. Вже другий тиждень у селі  діє екошкола «В гармонії з природою». Її відвідують 45 діток. Передбачена активна робота з дорослими і нинішнє «Ековіче» –  це лише початок. Тут ми маємо сформувати програму подальших кроків, окреслити те, що можемо зробити власними силами під час наступного заходу «Разом для Остри».

Голова села Кам’яниця Марія Коваль-Мазюта, зазначила, що для того, аби  Остру оголосили ландшафтним заказником потрібно було пройти непростий шлях – підготувати відповідні аргументації та документи, словом, все тягнулося ще з 2010 року.  Важливу роль у цьому процесі зіграв житель Кам’яниці Анатолій Поляновський. Тоді він працював у обласному департаменті екології і природних ресурсів.

Під час ековіче пан Анатолій розповів про важливість і цінність Остри, а ще акцентував, що жителі села мають дбати не лише про свої обійстя, а й про природу довкола: «Сумно, коли йдучи Острою чи лісом, помічаєш купи сміття. Його ж нам з Ужгорода ніхто не привіз. І за таке дуже  соромно».

За словами очільниці Кам’яниці, наразі вже чітко окреслені межі заказника і сільська рада активно працюватиме над стратегією розвитку  ландшафтного парку. Вже заплановано встановлення охороно-межових знаків, щоб населення та природокористувачі бачили де починається природно-заповідна територія і не порушували природоохоронне законодавство.

«Ми залучатимемо фахівців і розроблятимемо проект організації території. Подбаємо, щоб все було законно, адже наше завдання зберегти цю частинку незайманої природи для майбутніх поколінь. Там особлива аура і енергетика. Недарма, за словами старожилів, колись на Острі була Хресна дорога», – запевнила Марія Коваль-Мазюта.

Присутній на віче біолог, колекціонер рослин Віктор Ганущин, зазначив: «Багато жителів села не знають, що «Остра» – це заказник природоохоронний. Вони не знають, що можна, а що заборонено робити на цій території. І це дуже добре, що ГО «Щасливі діти» взялися доносити таку інформацію до дітей, а ті , в свою чергу, інформують батьків. Остра має стати красивим місцем для відпочинку. Перше, з чого слід розпочати – прибрати і розчистити територію. І це можна зробити вже сьогодні, залучаючи жителів села, дітей, активістів. Потім має йти робота по стратегічному плануванню – прокладання доріжок, екостежок, формування окремих зон відпочинку, які можна обсадити хвойними деревцями, можна зробити майданчики для занять з дітьми».

На думку директора Кам’яницької школи Михайла Мазюти, для підняття рівня екологічної культури жителів села дуже важливі екопросвітницькі заходи і проекти. Чоловік в захваті від екошколи, яку відвідують в рамках проекту місцеві діти. «Ми багато робимо, щоб виховати екологічно грамотну молодь. У нас працює шкільне лісництво і тепер ми подумаємо як на його базі сформувати ще одну платформу  – екологічну, щоб екошкола для дітей діяла на постійній основі», – зазначив пан Михайло.

Почесний громадянин Кам’яниці Василь Мандула назвав Остру лісовою аптекою.  «То дуже цікавий, позитивно енергетично заряджений ореол. Там росте понад 120 лікарських рослин. Там багато звірів – зайці, козулі, дикі кабани, куниці, білки… А ще, там є унікальні куточки, де старі пеньки давно зрізаних грабів, поросли мохом. Краса неймовірна, можна дитячі казки знімати і мультфільми», – розповів пан Василь. Чоловік запропонував взимку організувати на Острі санну трасу, щоб місцева дітвора могла кататися на санчатах у безпечному місці. Це жодним чином не зашкодить природі.

Прозвучали ідеї укласти охоронний договір з лісгоспом, щоб фахівці, які там працюють, взяли під опіку ландшафтний парк, доглядали за рослинами, дбали про лісовідновлення, організовували посадки лісових культур. Пан Віктор Ганущин, який має величезну колекцію рослин, зібрану з усього світу, готовий ділитися живцями. Їх можна розмножити у розпліднику лісництва, а потім підсаджувати на території заказника.

Під час «Ековіче» піднімалося і питання важливості збереження гідрологічного режиму заказника. Адже ще у 2004 році на території ландшафтного парку було чимало джерел води. За останні роки 2 з них зникло. Це, на думку присутніх під час заходу біологів, може мати дуже негативні наслідки, адже порушення гідрологічного режиму тягне за собою проблеми з рослинністю.

Ще одне, не менш важливе питання –  дорога. Потрібно подбати, щоб під’їзд до Остри був доступним.

Тож у підсумку вирішили під час найближчого заходу «Разом для Остри» прибрати і розчистити частину території заказника, а у перспективі навести лад на території усього парку. Крім того, спільними зусиллями облагородити джерело питної води, а також встановити стенд з інформацією про ландшафтний заказник, історію його створення та важливість збереження.

Проект реалізовується в рамках «Програми екологічних громадських ініціатив для Сходу та Заходу України». Проект реалізується Фондом розвитку ГО «Західноукраїнський ресурсний центр» спільно з Міністерством екології та природних ресурсів України, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки.

Прес-служба ГО “Щасливі діти”