В Ужгороді проводять пошук останків німецьких військових, які загинули під час Другої світової війни.  Як розповів спеціаліст із перепоховань представництва в Західній Україні Народної спілки Німеччини з догляду за військовими похованнями Мирон Старко, уже знайшли дещо з останків і жетони 7 військових.

За даними німецької сторони, в Ужгороді  поховано близько 230 військових. Фахівці організації працювали на закритому для поховань цвинтарі біля нинішнього обласного кардіодиспансеру ще в 2006 та 2009 роках. Тоді припускали, що поховання на цьому кладовищі можуть бути біля могил часів Першої світової війни. Однак німецьких солдатів не знайшли, тому просили колег у Берліні активізувати пошуки якоїсь більш детальної інформації.

За словами Мирона Володимировича, згодом їм передали архівний аерофотознімок, який зробили німці перед тим, як відійшли з Ужгорода у 1944 році. Ці документи після операції військ союзників опинилися в Америці і зберігаються в Бібліотеці  Конгресу США. На фото видно цвинтар, дорогу (нинішню вулицю Климента Тімірязєва) і між ними є світлий квадрат, що, припускають, є свідченням свіжоскопаної землі. Тому зараз у цьому квадраті почали діагонально прокладати рів і за знайденими кістками уже роблять припущення, як розташовувалися ряди могил. Анатолій Сухолов, директор КП “Ужгородський комбінат комунальних підприємств” Ужгородської міської ради, зазначив, при цьому підтвердилися відомості, що захоронення проводили не глибоко (близько метра), адже загалом була установка, що війна принесе перемогу і загиблих заберуть для поховання вдома.

Мирон Старко розповідає, що в Ужгород прибуло 4 фахівців, копають обережно, за методикою археологів, знайдені кістки акуратно відбирають, бо згодом їх перепоховають на цвинтарі в селі Потелич Жовківського району Львівської області неподалік кордону з Польщею. Там уже розміщено останки близько 16 тисяч німецьких військових, знайдених на території 8 областей Західної України.

Народна спілки Німеччини з догляду за військовими похованнями займається пошуком захоронень військових в усіх країнах світу, де могли бути німецькі солдати. В Україні мають центральний офіс в Києві та 4 представництва у різних куточках нашої держави. На проведення робіт в Ужгороді та інших містах Закарпаття мають дозвільні документи, у тому числі з Міністерства культури України та Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій. «Примирення над могилами. Робота в ім’я миру», – гасло під яким проводяться пошуки, наголошує Мирон Старко.  Також він подякував за сприяння КП “Ужгородський комбінат комунальних підприємств”.

Прес-служба Ужгородської міської ради 

На допомогу українській армії протягом січня-серпня 2019 року закарпатці з отриманих доходів перерахували 192,2 млн грн військового збору.

У порівнянні з відповідним періодом минулого року, надходження цього патріотичного платежу склали на 24,5 млн грн більше. Зокрема, лише у серпні поточного року сплата військового збору в області склала 22,7 млн грн.

У Головному управлінні ДПС у Закарпатській області зауважують стабільну динаміку надходжень податку на підтримку армії України від представників усіх сфер економіки регіону. За словами фахівців податкових органів, систематична сплата військового збору в краї свідчить про ефективність заходів з детінізації доходів, зокрема, щодо легалізації заробітної плати. Безперечно, важливим фактором є також сумління і патріотизм платників податків, які відповідально ставляться до виконання свого конституційного обов’язку з наповнення бюджету.

Нагадаємо, що військовий збір утримується за ставкою 1,5% з суми доходу, що є об’єктом оподаткування відповідно до ст. 163 Податкового кодексу України нарахованого (виплаченого, наданого) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, без будь-яких вирахувань.

Відділ комунікацій ГУ ДПС у Закарпатській області

За останні три роки ми переломили психологію ставлення до розвитку Карпат. Зараз вже абсолютно спокійно сприймається теза про необхідність змінити підходи державної політики до розвитку Карпатського регіону і поступово перейти від соціальних пільг до інвестицій та підтримки малого і середнього бізнесу.

Про це сказав Перший заступник Міністра Мінрегіону В’ячеслав Негода в Києві під час підсумкового круглого столу з обговорення перспектив розвитку гірських територій українських Карпат в контексті підготовки проекту Державної програми розвитку регіону українських Карпат на 2020-2022 роки, який розробляється на виконання Указу Президента України «Про розвиток регіону українських Карпат». Захід організований Українською асоціацією районних та обласних рад в рамках діяльності Ресурсного центру зі сталого місцевого розвитку.

«Жодна соціальна пільга не втримає людину там, де немає роботи, немає послуг, а отже – немає перспектив. Тому держава разом з регіональною та місцевою владою мають в першу чергу створити умови для наповнення місцевих бюджетів, збільшення робочих місць, поліпшення якості і доступності послуг в Карпатському регіоні. На це і повинна бути спрямована Державна програма розвитку регіону українських Карпат», – сказав В’ячеслав Негода.

Він закликав представників регіонів скористатися унікальним шансом перетворити Карпати в зону розвитку. «Маючи такі ресурси – людей, природу, культуру, традиції – Карпатський регіон не повинен занепадати. Це інвестиційно-приваблива територія, яка має і може розвивати країну. Саме тому до державної програми, яку уряд розглядатиме вже наприкінці вересня, потраплять виключно розвиткові проекти», – зазначив Перший заступник Міністра.

За його словами, регіони подали до фінансування в рамках програми проектів на загальну суму понад 12 мільярдів гривень, більшу частину яких в областях хочуть отримати саме з державного бюджету. «Виглядає так, що регіони і громади відмежовуються від вирішення проблем цієї території, але наголошую, що державна програма – це не значить, що лише держава буде опікуватися розвитком Карпатського регіону. Уряд і Парламент створюють загальні правила і можливості, а задача регіональної і місцевої влади – скористатися цими можливостями, залучивши не лише державні ресурси, а й кошти місцевих бюджетів, бізнесу, міжнародної допомоги тощо. Ми разом з вами маємо буквально декілька днів, щоб дати фінансові розрахунки по запропонованих вами проектах і показати Уряду, що на місцях готові активно і ефективно долучатися до вирішення проблем регіону, а не лише чекатимуть грошей з держбюджету», – сказав В’ячеслав Негода.

Довідка

Захід відбувся за підтримки проекту «Сталий розвиток Українських Карпат», який впроваджується Українською асоціацією районних та обласних рад в рамках діяльності Ресурсного центру зі сталого місцевого розвитку у партнерстві з Посольством Республіки Польща та Міністерством розвитку громад та територій України. Проект фінансується Міністерством закордонних справ Республіки Польща в рамках програми польської співпраці в цілях розвитку.

В рамках проекту відбулися 5 круглих столів: у Львівській, на Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях та підсумковий – у Києві.

Ресурсний Центр зі сталого місцевого розвитку

Питання розвитку гірських територій українських Карпат має розглядатися в контексті людського розвитку і якості життя мешканців гір.

Про це сказала Міністр розвитку громад та територій Альона Бабак в Києві під час підсумкового круглого столу з обговорення перспектив розвитку гірських територій українських Карпат в контексті підготовки проекту Державної програми розвитку регіону українських Карпат на 2020-2022 роки, який розробляється на виконання Указу Президента України «Про розвиток регіону українських Карпат». Захід організований Українською асоціацією районних та обласних рад в рамках діяльності Ресурсного центру зі сталого місцевого розвитку.

За словами Альони Бабак, основне задання, яке стоїть перед Урядом та Міністерством, – виробити ефективну політику розвитку гірських територій, інтегровану у загальнодержавну політику регіонального розвитку та обласні стратегії розвитку.

При цьому у процесі формування і реалізації такої політики важливо враховувати не тільки природні, соціально-економічні та інституційні особливості гірських територій, але й кращі світові практики.

«Країни Європейського Союзу застосовують для розвитку гірських територій використовують субсидіювання виробництва, інвестиційну допомогу, надання компенсацій виробникам, а також збереження природного довкілля гір. Саме ці принципи ми маємо покласти в основу Державної програми розвитку регіону Українських Карпат та підкріпити їх розвитковими проектами, реалізація яких дозволить підвищити економічну конкурентоспроможність гірських територій, забезпечити високу якість життя населення, збереження демографічного потенціалу та етнокультурної спадщини шляхом державної підтримки та ефективного використання місцевого людського та природного капіталу», – сказала Альона Бабак.

Вона закликала обласні державні адміністрації відповідально підійти до фінальних пропозицій до проекту Програми, на які регіони мають лише декілька днів.

Також пані Міністр висловила прохання до центральних органів виконавчої влади глибоко проаналізувати секторальні напрямки майбутньої програми.

«Спільно ми маємо вийти на якісний проект урядового рішення», – резюмувала Альона Бабак.

Крім того, вона подякувала представникам Посольства Республіки Польща за підтримку у проведенні громадських обговорень питань, що стосуються розвитку українських Карпат.

Міхал Ґєрґонь, Тимчасовий Повірений у справах Республіки Польща в Україні, зазначив, що Польща і надалі підтримуватиме Україну на шляху реформ, а особливо – децентралізації, бо знає, наскільки важливим є роль місцевого самоврядування у розвитку країни.

Довідка

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Сталий розвиток Українських Карпат», за підсумками круглого столу, який відбувся 5 вересня 2019 року Києві, організований Українською асоціацією районних та обласних рад в рамках діяльності Ресурсного центру зі сталого місцевого розвитку.

Проект «Сталий розвиток Українських Карпат» впроваджується Українською асоціацією районних та обласних рад в рамках діяльності Ресурсного центру зі сталого місцевого розвитку у партнерстві з Посольством Республіки Польща та Міністерством розвитку громад та територій України. Проект фінансується Міністерством закордонних справ Республіки Польща в рамках програми польської співпраці в цілях розвитку.

В рамках проекту відбулися 5 круглих столів: у Львівській, на Закарпатській, Івано-Франківській, чернівецькій областях та підсумковий – у Києві.

Ресурсний Центр зі сталого місцевого розвитку

Військові. Які вони на перший погляд? Безперечно, дуже мужні, відповідальні і сильні. Вони завжди є прикладом наслідування для багатьох хлопчиків країни. Та що ховається за кам’яним вибором професії «військовий»? Якщо зазирнути за щоденну життєдіяльність військових, можна відкрити безліч інших сторін.

Ельдар Бєглов у родині 2 Галицької бригади Національної гвардії вже 2 роки. Сержант, служить у 3 роті бригади санітарним інструктором. Зізнається, що отримує подвійне задоволення: і від того, що працює за фахом, і від того, що служить у гвардії. Але не тільки його медичні навики дивують побратимів, а й ні з чим незрівнянна жага до творчості. Він вміло володіє пензлем та олівцями. Чудово малює портрети для своїх друзів, автомобілі та майбутнє. Після служби займається лише творчою роботою: грає не фортепіано, малює чи реставрує автомобіль.

• Ельдар, медик за покликанням чи за випадком долі?

• Насправді медиків за випадком не буває. Це дуже серйозна професія і тільки свідомий вибір, адже це – відповідальність. Я думав над професією лікаря, але в певний момент вирішив спочатку обрати спеціальність «лікувальна справа».

• Ти з дитинства мріяв про це?

• О ні! Це був один з варіантів. Насправді у мене було три шляхи. Перше, я дуже любив історію. Думав вивчати її, а в подальшому стати вчителем історії. Друге – це реставратор, адже я дуже любив малювати. І третє – медик. Мій тато працював на швидкій допомозі, розповідав вдома різні історії. Мабуть, вони надихнули мене на стільки, що згодом я обрав медичну стежину.

• Так, але малювати ви не перестали й досі?

• Ні, пензлі, олівці і вугль – це речі, які зі мною вже будуть до кінця життя. Це такий стан душі. Це заняття мене якимось чином розслабляє.

• Як ваше життя стало пов’язаним з таким видом творчості?

• Ну насправді це стало відомо десь у 6 років. Я намалював кілька малюнків, серед них і Львів. До того ж мама побачила, що у мене хист до вивчення іноземних мов. Тоді вона разом з малюнками та мною пішла у лінгвістичну гімназію, туди приймали не тільки за здібності до вивчення мов, а й творчих дітей. І тоді мене затягнуло повністю. Я взявся до вивчення трьох мов: англійської, німецької і французької.

• Мене завжди дивували такі діти, як у них вистачає часу на все це.

• Не знаю. Мене ніхто не заставляв, мені просто дуже хотілось вчитись. Окрім того батьки мене віддали на айкідо, там я отримав три «к’ю» (ступінь, японською – авт.). Світ був для мене настільки цікавим і безмежним, що хотілось якнайбільше інформації встигнути засвоїти.

• А як щодо музики?

• Ну в музичну школу я б просто фізично вже не встиг ходити. Але, з часом, – сміється, – я сказав батькам, що хотів би навчитись грати на чомусь. Тому рік займався з вчителем вдома, в індивідуальному порядку. Зараз продовжую вдома грати.

• Але як у цій всі творчості могла з’явитись армія? Зазвичай у суспільстві гуляє думка, що військо і творчість це дві несумісні речі?

• Мабуть і я ніколи не подумав би колись, що прийду сам на військову службу. Але коли закінчив навчання вирішив, що працювати буду лише за спеціальністю, роботу шукав самотужки. Якось прийшов до центру зайнятості, подивитись вакансії, і побачив оголошення від Нацгвардії «шукаємо санітарного інструктора». За усіма пунктами вимог я підходив. Центр зайнятості знаходиться навпроти частини і я просто перейшов дорогу, прийшов на КПП і сказав, що у відділ кадрів.

• Все на стільки просто? Не було страху, що щось піде не так?

• Абсолютно. Я поспілкувався з начальником медичної служби, підполковник Галиною Трофименко, ми знайшли спільну мову. Мені підійшла армія, а я підійшов Нацгвардії. Все зрослось. Але для мене особисто ще й велику роль відіграв один військовослужбовець, Степан Скольський, він був фельдшером батальйону. Він мені допоміг і облаштуватись, і все підказав в роботі. Дійсно став надійною опорою і справжнім побратимом.

• Здавалось, творча люди дуже ніжні особистості. Які вони були перші «армійські будні»?

• Спочатку була підготовка молодого поповнення, яка тривала понад місяць, перед складанням військової присяги. З хлопцями здружились, робили все разом: навчались, тренувались, стріляли, бігали. Це був такий час, який більше ніколи не повториться, тому його хотілось особливо запам’ятати. А потім я прийшов для проходження служби за контрактом в 3 роту.

• Як зустріли «новенького»?

• Круто. Я не відчув жодного моменту, який би мене якось вибив з колії. Просто для себе я колись обрав одне єдине правило для життя: «Робити за сумлінням». Це правильно для мене одне з основних. Воно мені й допомогло стати тим, хто я є зараз.

• Повернемось, все ж таки, до вашої творчості. Що зображаєте зараз?

• Раніше я малював портрети, пейзажі, абстракції. Кілька разів мої роботи виставлялись в Мистецькій галереї у Львові, у Польщі та Чехії. Але зараз пишу портрети часто тоді, коли просять. Мені подобається приносити людям естетичне задоволення і дарувати портрети. Дуже люблю малювати Львів: його вулиці, трамвайні колії, архітектуру. Але останній час мене заполонили автомобілі. У своїх малюнках детально зображаю як і ретро автомобілі та сучасні, так і ті, що народжуються у моїй уяві.

• Чула, що ретро автомобілі ви не тільки малюєте?

• Про автомобіль я мріяв, але хотів щось дуже особливе. Я назбирав кошти і викупив старенький Москвич. Дуже довгий час його реставрував, шукав у різних частинах України лише оригінальні запчастини, особисто шпаклював його та красив. Дуже пишаюсь кінцевим результатом. Зараз моя автівка друга у рейтингу міста Львова, серед автомобілів цієї марки. Але я хочу розвиватись ще. Подивимось, що буде наступним моїм кроком.

Записала лейтенант Аліна Новікова

Військова частина 3002 ЗТУ НГУ