Оглядові Апостольської подорожі до Марокко Папа Франциск присвятив свою катехизу, виголошену під час загальної аудієнції.
«Дякую, насамперед, Господеві за те, що дав мені зробити ще один крок на дорозі діалогу й зустрічі з братами й сестрами мусульманами, аби бути, як проголошувало гасло подорожі, “служителем надії” в сучасному світі», – сказав Папа Франциск, промовляючи до учасників загальної аудієнції, що відбулася в середу, 3 квітня 2019 р., на площі Святого Петра у Ватикані, яку він присвятив підсумкам нещодавнього дводенного візиту до Марокко.
Боятися не відмінностей, а відсутності діалогу
Зазначивши, що ця подорож відбувалася слідами двох святих – Франциска з Ассізі, який 800 років тому приніс послання миру й братерства султанові аль-Камілеві, та Івана Павла ІІ, який 1985 року здійснив подорож до Марокко, вперше приймавши перед тим у Ватикані Главу мусульманської держави – короля Хассана ІІ, Святіший Отець зауважив, що хтось може запитувати: чому Папа їде до мусульман, а не лише до католиків?
«Тому що існує багато релігій», – відповідає Папа Франциск, а на наступне запитання: «Чому існує багато релігій?» – додає: «Бог забажав допустити це: богослови-схоластики говорили про volutas permissiva Бога. Це Він допустив цю дійсність: існує багато релігій, деякі зроджуються з культурного контексту, але завжди скеровують погляд до неба, до Бога. Тим же, чого бажає Бог, є братерство між нами», – наголосив Глава Католицької Церкви, додаючи, що «непотрібно боятися відмінностей, бо це Бог дозволив. Але слід боятися, якщо не трудимося на користь братерства, щоб разом прямувати вперед».
Мости між цивілізаціями
«Служити надії в такий період, яким є наш, означає, насамперед, споруджувати мости між цивілізаціями», – вів далі Папа, зазначивши, що для нього було «честю та причиною радості» робити це з «благородним Королівством Марокко», зустрічаючись з його народом і правителями. За його словами, згадуючи про «деякі важливі міжнародні зустрічі високого рівня», що відбувалися в цій країні протягом останніх років, він разом з королем Моххамедом VI наголосили на «суттєвій ролі релігій в захисті людської гідності та підтримуванні миру, справедливості та дбання про створіння».
«В цій перспективі ми також разом з королем підписали Заклик щодо Єрусалиму, щоб зберегти Святе Місто як загальнолюдську спадщину та місце мирної зустрічі, зокрема, між вірними трьох монотеїстичних релігій», – сказав Святіший Отець, згадуючи про візит до Мавзолею Моххамеда V та до Інституту вишколу імамів, проповідників і проповідниць, що поширює іслам, який шанує інші релігії та відкидає насильство й фундаменталізм.
Мігранти: не прикметник а особи
Далі Глава Католицької Церкви розповів, що особливу увагу під час цієї подорожі він присвятив темі міграції, провівши також окрему зустріч з мігрантами, які засвідчили, що «життя того, хто мігрує, змінюється та знову стає “людським” тоді, коли зустрічає спільноту, яка приймає його як особу». «Це є фундаментальним», – наголосив Папа, нагадавши, що саме в Марракеші в Марокко минулого грудня було затверджено «Всесвітній пакт про безпечну, впорядковану та регульовану міграцію», а Святий Престол зробив свій внесок у цей «важливий крок», який підсумовується чотирма дієсловами: прийняти, захистити, сприяти та інтегрувати.
«Не йдеться про те, щоб зменшувати програми надання допомоги, але про те, щоб через ці чотири цінності разом прямувати вперед, будуючи міста та країни, які зберігаючи відповідну культурну та релігійну ідентичність, будуть відкритими на відмінності та вмітимуть цінувати їх в ім’я загальнолюдського братерства», – сказав Святіший Отець, зазначивши, що йому більше подобається казати «мігруючі особи» ніж «мігранти», оскільки в цьому випадку ознака завжди залишається прив’язаною до особи, а не є просто навішуванням ярликів.
Мале стадо і об’явлення Божого люду
Врешті, неділя, 31 березня, була присвячена християнській громаді. Папа розповів, що спочатку відвідав осередок соціального служіння, який провадять сестри Згромадження Дочок Милосердної любові разом з численними волонтерами. Далі була зустріч з духовенством, богопосвяченими особами та Екуменічною Радою Церков у катедральному соборі в Рабаті.
«Христове стадо в Марокко – невелике, а тому я нагадав про євангельські образи солі, світла та закваски, про що ми читали на початку цієї аудієнції. Тим, що рахується, є не кількість, а те, щоб сіль мала смак, світло сяяло, а закваска мала силу заквасити все тісто. Й це не від нас походить, а від Бога, від Святого Духа, Який робить нас Христовими свідками там, де ми перебуваємо», – сказав Святіший Отець, додаючи, що «радість церковного сопричастя знайшла свою основу та повне вираження в недільному Євхаристійному богослуженні», на яке зібралися тисячі людей 60-ти різних національностей.
«Це було особливе об’явлення Божого люду в серці ісламської країни. Притча про милосердного батька спричинилася до сяяння між нами краси задуму Господа Бога, Який прагне, аби всі Його діти брали участь в Його радості, в святі прощення та примирення. На це свято входять ті, хто вміє визнати себе потребуючим Отчого милосердя та вміє радіти разом з Ним, коли брат або сестра повертається додому. Тож не випадково, що саме там, де мусульмани кожного дня призивають Милостивого та Милосердного, прозвучала велика притча про милосердя Отця. Саме так: лише той, хто відродився та живе в обіймах цього Отця, лише ті, які почуваються братами й сестрами, можуть бути у світі служителями надії», – підсумував Папа.
