Кардинала Пелла засуджено виключно на основі свідчень людини, котра представляє себе жертвою. Свідчення «жертви» викликають поважні сумніви у їхній правдивості. Вирок кардиналу Пеллу кидає серйозну тінь на австралійське правосуддя.
35-літній чоловік стверджує, що кардинал вдався до сексуального насильства над ним у захристії катедри у Мельбурні в 1996 році відразу після понтифікальної Меси. Цей чоловік стверджує, що він і ще один хлопець крадькома вийшли з процесії й у захристії пили вино, а кардинал, котрий їх зловив на цьому, вдався до сексуального насильства.
Для будь-якої людини, ознайомленої з тим, як відбувається Меса, яку служить єпископ, є цілком зрозумілим, що звинувачення, висунуті проти кардинала Пелла, оперті на цілком абсурдних твердженнях обвинувачувача. Адже єпископ, після звершення Меси, у супроводі чисельного клиру й прислуговуючих, процесійно відходить від вівтаря до захристії. Отож, якби свідчення проти кардинала Пелла було правдиве, усе мало б відбутися у присутності чисельних свідків.
Уся справа проти кардинала Пелла містить цілий ряд неймовірностей.
За свідченням Ліберо Малоне, котрий допомагав кардиналу Пеллу реформувати Ватиканський банк, кардинал відчуває свою повну невинність. Перед самим від’їздом до Австралії через судовий процес Малоне запитав кардинала Пелла чому він не скористається ватиканським імунітетом, на що кардинал відповів йому: «Ліберо, Ви повинні знати, що моя честь важливіша від інших справ». Тому, Род Дрегер – головний редактор The American Conservative та автор широковідомої книги The Benedict Option, задається питанням: «Пелл міг відмовитись від повернення до Австралії, покликаючись на свій ватиканський імунітет. Він цього не зробив. Чи поводиться так винувата людина?».
Дрегер не виключає можливість, що судова розправа над кардиналом Пеллом є наслідком його реформ у Ватиканському банку, які могли пошкодити інтересам міжнародної мафії.
Це ж питання ставить і Джордж Вайґель: Пелл має дипломатичний паспорт Ватикану і громадянство Держави Ватикан, він міг залишитися у безпеці Ватикану, проте вирушив до рідної Австралії, щоб оборонити свою честь, а в більш широкому сенсі – щоб захистити десятиліття своєї праці на оновленні Католицької Церкви в Австралії, живі частини якої багато в чому своєю живістю завдячують саме йому.
Джордж Вайґель наголошує на одній важливій деталі: кардинал Пелл був постійно під нападом австралійських ЗМІ, які звинувачували його у всіх смертних гріхах. Свого часу Пелл уже був звинувачений у сексуальному насильстві, проте розслідування показало його цілковиту невинність, а коли йому було запропоновано юридично знищити наклепника, кардинал відмовився від такого.
Також Вайгель наголошує, що поліція австралійського штату Вікторія, не маючи жодних підстав, відкрила провадження проти кардинала. І лише через рік після відкриття провадження знайшла людину, яка звинуватила кардинала Пелла у сексуальному злочині. У той же ж час у суспільстві нагніталась істерія, подібна до тієї, яка у ХVІІ столітті охопила американське містечко Салем у штаті Массачусетс.
Із висновками Вайґеля узгоджується і стаття на CNA, у якій доволі чітко окреслена атмосфера антикатолицької, антиклерикальної істерики, яка супроводжувала процес над кардиналом Пеллом. Спостерігачі відзначають, що прокурори вдавалися до прямого розпалювання антикатолицької та антиклерикальної істерії. У статті також відзначається, що кардинал Пелл став жертвою антикатолицької та антиклерикальної істерії, яку десятиліттями нагнітаються австралійські ЗМІ, які ненавидять кардинала Пелла за його католицьку ортодоксію.
На низку абсурдностей у звинуваченнях проти кардинала Пелла вказує головний редактор CаtolicCulture.org Філ Ловренс: кардинала засуджено за злочин, який, за словами однієї з жертв, ніколи не відбувся. Надалі Ловренс зазначає, що єдиний обвинувачувач проти кардинала Пелла стверджує, що вино, яке він з іншим хлопцем пили, було червоним, але вино, призначене для богослужіння, може бути тільки білим. Адже в римському обряді для звершення Таїнства Євхаристії використовується біле, а не червоне вино. Ловренс також зазначає, що неможливим є, щоб кардинал у повному літургійному орнаті міг вчинити дії, які обвинувачувач описує.
У суді над кардиналом Пеллом Ловренс бачить аналог «судових» процесів над католицькими єпископами і священиками в комуністичних країнах у 50-х роках ХХ століття.
Ще до початку суду більшість консервативних австралійських коментаторів відзначала, що в Австралії кардинал Пелл не отримає справедливого судового вироку, оскільки більшість австралійських ЗМІ уже проголосили кардинала винним.
У свою чергу Джордж Вайґель вважає, що якщо апеляційний суд не скасує несправедливого вироку, то це буде вироком правовій системі, яка не змогла забезпечити справедливість перед лицем громадської істерики. Це, на думку Вайґеля, означало б, що Австралія, або щонайменше штат Вікторія перетворилася на небезпечне місце для громадян і відвідувачів.
Джерело: Католицький оглядач
