RADIO7

#добреналаштоване

80-річчя Карпатської України відзначатимуть на державному рівні

Уряд схвалив план заходів з відзначення 80-річчя Карпатської України – відповідне розпорядження підписав прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.

На заходах будуть залучені кілька урядових відомств, а центром відзначення пам’ятної дати стане Закарпаття. 15 березня на Меморіальному комплексі «Красне поле» поблизу м. Хуст пройде велелюдне віче за участі керівництва держави.

Річниці Карпатської України буде приурочено фестиваль «Історія.UA», який вперше відбудеться у м. Ужгород. Столиця Карпатської України м. Хуст зустрічатиме ювілейний Х фестиваль-конкурс стрілецької пісні «Красне поле» і презентуватиме виставу за мотивами п’єси Олександра Гавроша «Останнє танго в Хусті» на сцені Закарпатського обласного театру драми та комедії.

Також заплановано випуск та введення в обіг поштових марок і конвертів з нагоди 80-річчя Карпатської України і проведення спецпогашення. Крім того, історичній даті присвятять виготовлення та випуск ювілейних монет.

До проведення широкої мережі пам’ятних та культурно-просвітницьких заходів будуть залучені вчені-дослідники історичного періоду Карпатської України, громадські діячі, представники української громадськості за кордоном.

Детальний анонс заходів з нагоди 80-річчя Карпатської України буде оприлюднено найближчим часом.

Джерело: https://zak-insider.com/2019/03/01/80-richchya-karpatsko%D1%97-ukra%D1%97ni-vidznachatimut-na-derzhavnomu-rivni/

 

Творці нового молодіжного фільму «Сквот32» зустрілися зі студентами в Ужгороді

Новий український молодіжний фільм «Сквот32» уже 11 квітня виходить у прокат. Це історія сучасної української молоді, яка знаходиться в пошуках себе та свого місця в божевільному ритмі сучасного мегаполісу. Дівчина-фотограф Ліза раптово потрапляє у старий київський будинок, що назавжди змінює її життя, — ідеться у синопсисі кінострічки.

Творці стрічки приїхали до Ужгорода не просто анонсувати майбутню прем’єру, але і провести зі студентами УжНУ мотиваційну зустріч. Обговорили як знайти у собі внутрішні сили, як поєднувати роботу і хобі, як із хобі зробити справу усього життя, а також як стати успішним та відомим (при цьому не втративши себе).

Андрій ЄРМАК

продюсер фільму «Сквот32»

Вважаємо, що саме молодь, студентство – це та аудиторія, яка сьогодні формує і кіноринок в тому числі. Нам дуже важливо знати, чим вона сьогодні живе, чим цікавиться, хочемо розповісти нашу історію, як ми дійшли до цього та як створюємо фільми.

Саме молодь творці фільму називають цільовою аудиторією стрічки «Сквот32». Виробництво фільму здійснила компанія Garnet International Media Group за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Режисерським дебютом стрічка стала для Саші Лідаговського.  Із 11 квітня у кінотеатрах.

На старті весни симфонічний оркестр обласної філармонії подарує шанувальникам в Ужгороді “Мелодії кохання”

6 березня з нагоди Міжнародного жіночого дня Закарпатська обласна філармонія запрошує на концерт «Мелодії кохання».

Ініціатором проведення цього свята стало Товариство вірменської культури Закарпаття «Арарат» (голова – Карен Енокян). А створюватиме його симфонічний оркестр філармонії. За диригентським пультом – заслужена артистка України Вікторія Свалявчик-Цанько.

У програмі – увертюри до оперети «Летюча миша» Й.Штрауса й опери «Кармен» Ж.Бізе, «Іспанський танець» і «Гуцульський триптих» М.Скорика, «Салют коханню» Е.Ельгара, музика до кінофільму «Шербурзькі парасольки» М.Леграна, твори відомих вірменських композиторів А.Хачатуряна й Комітаса. У концерті також візьмуть участь солісти: у супроводі оркестру Артем Калинич (ударні) виконає Концерт для ударної установки Л.Ніка, Сергій Радченко (труба) зіграє мелодії із репертуару Джо Дассена. А соліст Закарпатської обласної філармонії, заслужений артист України Олександр Садварій (тенор) подарує слухачам «Ноктюрн» А.Бабаджаняна і «Вічну любов» Ш.Азнавура. А жіночності і чарівності святу неодмінно додасть ведуча Наталія Піцур.

Початок о 18.30.

Джерело: Закарпаття онлайн

«РЕТРО» – персональна виставка Надії Пономаренко в галереї ILKO

22 лютого 2019 року в галереї ILKO відкрилася персональна виставка графіки заслуженого художника України, доцента кафедри дизайну Закарпатської академії мистецтв Надії Пономаренко. Автор пропонує глядачеві зануритись у 70-ті роки минулого століття, щоб побачити й відчути тодішній світ очима молодої художниці. І в мить занурення трапляється диво – прірва десятиліть щезає і ви відчуваєте свіжість, сучасність та прогресивність у кожному творі.

Іронічна назва виставки «Ретро» за концепцією – це погляд в минуле, онтологія розвитку найважливішого, пошуку та збереження сутнісного, що допомогло мисткині стати самою собою. Це звернення до початків формування власних образів та власної візуальної мови.

На початку 70-х майбутня художниця навчалася в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова. Як гарно описує сама мисткиня, «роки навчання відкрили людині з провінції велетенський ІНШИЙ світ – світ мистецтва, який став для неї нескінченною інспірацією». У презентованих на виставці творах простежується захоплення творчістю кумирів її молодості – львівських митців, серед яких Марія Савка-Качмар, Любомир Медвідь, Ласло Пушкаш, Іван Остафійчук, а також балтійських художників – Біруте Желіте, Маре Вінт, Маре Лейс. Так, художня мова кожного митця формується середовищем, але одні розчиняються в ньому, а інші, маючи особливе світосприйняття та власний стержень, запозичують із середовища найважливіше, залишаючись при цьому помітно інакшими. Багаторічні дружні й творчі контакти з митцями андеграундного львівського середовища сформували авторку і як особистість, і як художню індивідуальність, допомагали вистояти в часи неприйняття радянською офіційною ідеологією.

Графічні роботи, представлені на виставці «Ретро», це своєрідна художня мова, якою митець розмовляв, обмінювався ідеями й образами з однодумцями у часи ідеологічно-задушливого періоду – з середини 70-х по середину 80-х років. Загалом, окрім двох представлених естампів, праці виконані ручною авторською технікою – туш, перо, склограф, друкарська фарба, прошкрібання. Відсутність в Ужгороді класичної матеріальної бази змушувала авторку експериментувати, винаходити власні технічні прийоми для досягнення необхідної естетики та виразності форми. На ранніх етапах чорно-білі або монохромні композиції ускладнюються окремими кольоровими акцентами; згодом колір, хай і умовний, стане домінуючим. Важливою для авторки є передача в’язкої, ледь уловимої трансцендентної атмосфери тогочасся з її інтенціями тривоги і заторможеності водночас.

Художниця сповідує принцип ірраціональності, свідомо уникає в процесі творення аналізу. За її словами, «митець живиться різними енергіями, підсвідомими потоками, які проходять через нас і на які ми реагуємо». І ці енергії плавно перетікають до глядача, збуджуючи його уяву та змінюючи погляд на минуле.

Твори в експозиції доступні для перегляду впродовж місяця.

Текст: Людмила Козловська за матеріалами, наданими автором

Фото: Наталія Павлик

Культурно-мистецька фундація Brovdi Art

“ТИХЕ МИСТЕЦТВО” ЗАЗВУЧАЛО В ГАЛЕРЕЇ ILKO

Рисунки видатних митців закарпатської школи представлені на виставці в галереї ILKO (м. Ужгород), відкриття якої відбулося 22 лютого 2019 року. Саме тут глядач відкриває для себе у новому ракурсі творчість художників, котрі добре відомі загалу своїми живописними творами. Авторська ідея виставки належить художнику, галеристу Михайлу Ільку, а її назва «Тихе мистецтво» влучно характеризує рисунок як вид образотворення, що не спроможний бути кричуще-барвистим, але при цьому може стати надзвичайно виразним і блискуче-талановитим. Рисунок є певним початком, основою основ образотворчого мистецтва. І в творчості митця навіть підготовчий рисунок може претендувати на самостійність як завершений графічний твір. В експозиції представлені рисунки Адальберта Ерделі, Гаврила Глюка, Єлизавети Кремницької, Павла Бедзіра, Івана Ілька, Павла Ковача, Людмили Корж-Радько, Василя Скакандія, Богдана Коржа. Витримана в єдиному стилі виставка, на перший погляд, складає враження співзвучності творів, але насправді це майданчик для зіткнення абсолютно різних, непоєднуваних речей –  настільки кожний із авторів індивідуальний у своїй творчій манері. Прості та доступні кожному штрихи, лінії в руках майстрів перетворюються в красномовні образи, в яких прослідковується характерний авторський почерк. Особливе місце в експозиції відведене творам двох видатних мисткинь – Лізи Кремницької та Людмили Корж-Радько. Об’єднані на одній площині роботи художниць є відображенням двох абсолютно різних епох: чітко структурована натура однієї та філігранні рисунки-оповідання іншої. І річ не стільки у відмінності техніки та манери виконання, скільки у спостереженні за зміною сили зовнішнього впливу на жіночу сутність. Рисунок вважають невибагливим видом мистецтва, адже він міг бути зображений на будь-чому, починаючи від стін у печерах й закінчуючи серветками. Художник, моментально вловлюючи мить та іскру натхнення, може перетворити будь-що на шедевр. Ось і в цій добірці представлені твори, що талановито виконані олівцем, вуглям, тушшю, лайнером на шматках паперу, картоні, газеті та навіть перфорованій стрічці. Затишна атмосфера галереї тільки підсилює звучання експозиції – «Тихе мистецтво», і глядач, смакуючи унікальні твори, неодмінно відчує це.

Виставка триватиме впродовж місяця.

Текст: Людмила Козловська

Фото: Наталія Павлик

© Культурно-мистецька фундація Brovdi Art

 

 

“ТИХЕ МИСТЕЦТВО” ЗАЗВУЧАЛО В ГАЛЕРЕЇ ILKO

Рисунки видатних митців закарпатської школи представлені на виставці в галереї ILKO (м. Ужгород), відкриття якої відбулося 22 лютого 2019 року. Саме тут глядач відкриває для себе у новому ракурсі творчість художників, котрі добре відомі загалу своїми живописними творами.

Авторська ідея виставки належить художнику, галеристу Михайлу Ільку, а її назва «Тихе мистецтво» влучно характеризує рисунок як вид образотворення, що не спроможний бути кричуще-барвистим, але при цьому може стати надзвичайно виразним і блискуче-талановитим. Рисунок є певним початком, основою основ образотворчого мистецтва. І в творчості митця навіть підготовчий рисунок може претендувати на самостійність як завершений графічний твір.

В експозиції представлені рисунки Адальберта Ерделі, Гаврила Глюка, Єлизавети Кремницької, Павла Бедзіра, Івана Ілька, Павла Ковача, Людмили Корж-Радько, Василя Скакандія, Богдана Коржа.

Витримана в єдиному стилі виставка, на перший погляд, складає враження співзвучності творів, але насправді це майданчик для зіткнення абсолютно різних, непоєднуваних речей –  настільки кожний із авторів індивідуальний у своїй творчій манері. Прості та доступні кожному штрихи, лінії в руках майстрів перетворюються в красномовні образи, в яких прослідковується характерний авторський почерк.

Особливе місце в експозиції відведене творам двох видатних мисткинь – Лізи Кремницької та Людмили Корж-Радько. Об’єднані на одній площині роботи художниць є відображенням двох абсолютно різних епох: чітко структурована натура однієї та філігранні рисунки-оповідання іншої. І річ не стільки у відмінності техніки та манери виконання, скільки у спостереженні за зміною сили зовнішнього впливу на жіночу сутність.

Рисунок вважають невибагливим видом мистецтва, адже він міг бути зображений на будь-чому, починаючи від стін у печерах й закінчуючи серветками. Художник, моментально вловлюючи мить та іскру натхнення, може перетворити будь-що на шедевр. Ось і в цій добірці представлені твори, що талановито виконані олівцем, вуглям, тушшю, лайнером на шматках паперу, картоні, газеті та навіть перфорованій стрічці.

Затишна атмосфера галереї тільки підсилює звучання експозиції – «Тихе мистецтво», і глядач, смакуючи унікальні твори, неодмінно відчує це.

Виставка триватиме впродовж місяця.

Культурно-мистецька фундація Brovdi Art

ФЕСТИВАЛЬ «ІСТОРІЯ:UA» ОБІЦЯЄ ЗАКАРПАТЦЯМ ПІДІГРІТИ ІНТЕРЕС ДО ІСТОРІЇ КРАЮ

Чи може бути історія цікавою? Без зайвого академізму й дидактики, а з гострими дискусіями, спілкуванням із неординарними особистостями, цікавими іграми та відкриттям невідомих фактів, персоналій та історичних паралелей? Саме такий метод популяризації нашого минулого, особливо серед молоді, обрав Український інститут національної пам’яті, який у 2017 році започаткував фестиваль «Історія:UA» під гаслом «Історія без брому і нафталіну». Наразі відбулося уже три таких фестивалі – два в Києві та один у Запоріжжі.

 

Черговий  фестиваль «Історія:UA» відбудеться 22-23 березня на Закарпатті. Приурочений він до 80-річчя утворення «Карпатської України». «Ця подія надзвичайно важлива як для мешканців цього краю, так і для всієї України. Вона продемонструвала прагнення українців Закарпаття бути частиною єдиного українського народу. За здійснення цього прагнення вони готові були заплатити найвищу ціну, тому піднялися на збройну боротьбу за свободу. Коротка але яскрава історія Карпатської України стала однією з тих сторінок нашої історії, якою пишається кожен українець», – зазначає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 

Про історичні передумови становлення Карпатської України та подальшу долю її героїв розповідає унікальна фото-документальна виставка «Наша Земля проголошує, що вона була, є й хоче бути українська»: до 80-річчя незалежності Карпатської України». 15 березня в рамках відзначення роковин жертовного подвигу закарпатців виставка відкриється в Хусті, а 22 березня з її матеріалами в приміщенні Закарпатської ОДА зможуть ознайомитися і жителі Ужгорода.

 

«Історія Карпатської України досить яскрава і драматична водночас. Це була перша спроба з часів Української революції 1917-1921 років демократичним шляхом відновити суверенітет України. На невеликому клаптику землі в Карпатах навколо української ідеї об’єдналися представники різних генерацій і середовищ українського руху. У той же час Карпатська Україна стала ареною «гібридної війни» з боку сусідніх Польщі та Угорщини, що включала в себе диверсійні акції, інформаційну війну, економічну блокаду та методи дипломатичного тиску. І першою кинула виклик нацизму зі зброєю в руках. Збереглися унікальні фото та документальні кадри тих часів, які можна буде побачити на виставці. Розуміння тих подій дає можливість краще розібратися в тій гібридній війні, яка триває у нас сьогодні», – говорить начальник управління управління наукового забезпечення політики національної пам’яті  Ярослав Файзулін.

 

Також в рамках фестивалю в Ужгороді відбудеться семінар для вчителів, педагогів і краєзнавців «Як говорити з молоддю про минуле», круглий стіл з істориками «Історія українського державотворення на Закарпатті. Як робити минуле популярним?», презентації книг спогадів про Майдан та сучасну російсько-українську війну, про окупацію Криму, майстер-класи відомих істориків, знайомство з настільними іграми про Українську революцію та УПА, розробленими Інститутом спеціально для популяризації історії серед молоді.

 

Мистецька частина фестивалю включає розмову про сучасне історичне кіно, показ фільму «Позивний «Бандерас» та зустріч із творчою групою фільму. Учнів Ужгородського музичного коледжу чекає зустріч із народним артистом України, лідером гурту «Хорея Козацька» та невтомним дослідником музичної спадщини України Тарасом Компаніченком, який презентуватиме диск «Пісні української революції та розкаже про свої знахідки пісень Карпатської України. Також готуються й інші цікаві несподіванки.

 

Завершиться фестиваль в Ужгороді великим гала-концертом на Театральній площі за участю гуртів ROCK-Н та KOZAK SYSTEM.

 

Наступний фестиваль «Історія:UA» запланований на осінь, відбудеться він у Сєвєродонецьку.

Ужгородський прес-клуб

 

В Ужгороді – конференція «Горянська ротонда: історія дослідження, проблеми збереження та консервації»

Міжнародна науково-практична конференція «Горянська ротонда: історія дослідження, проблеми збереження та консервації» триває сьогодні в Ужгороді.

Розпочали зібрання науковців із візиту власне до однієї з найстаріших архітектурних пам’яток України загальноєвропейського значення – Горянської ротонди, яка має статус третього за давністю храму-пам’ятки в Україні після Софії Київської та Кирилівської церкви в Києві.

Не секрет, що Горянська ротонда є однією з найтаємничіших святинь Срібної Землі, тож викликає зацікавлення не тільки українських дослідників, а й закордонних.  Час заснування храму датують кінцем Х – поч. ХІ ст.

Завітали до Ужгорода й угорські дослідники, зокрема розповіли про фрески, які донині вражають високою майстерністю виконання. Говорили також про умови збереження стін і стародавнього розпису, такі як захист від зайвої вологи.

Настоятель Горянської ротонди отець Богдан Савула назвав храм пам’яткою, де можна побачити живу історію, зазначив, що кожного року у День Ужгорода молитва за майбутнє міста відбувається саме в Горянській ротонді, вважає церкву не тільки важливою основою духовного життя краю, а й підкреслив роль для туристичного потенціалу Закарпаття, адже охочі помолитися в одній із найстаріших святинь України приїжджають з різних куточків світу.

Далі в конференц-залі облдержадміністрації науковці зібралися безпосередньо для обговорення досліджень цієї святині. Організаторами конференції є департамент культури Закарпатської ОДА разом із Закарпатською академією мистецтв.

Заступник Ужгородського міського голови Олександр Білак зазначив, що для обласного центру Закарпаття Горянська ротонда – це не просто пам’ятка національного значення, а й місце, звідки Ужгород бере свій початок. Наголосив на важливості не тільки популяризувати цю святиню, а й зберегти її.

Начальник департаменту культури Закарпатської ОДА Оксана Бабунич нагадала, що в області діє комплексна програма збереження культурної спадщини, але кроки, запропоновані фахівцями під час цієї конференції, сприятимуть тому, що підхід збереження пам’яток буде більш раціональним, а тому – і більш ефективним. Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік зазначив, що майже тисячолітня Горянська ротонда неабияк заслуговує на увагу науковців, зазначив, що це храм цілих поколінь, в якому лунає молитва і сьогодні, тож важливо зробити все можливе, аби зберегти церкву. З вітальним словом виступив і ректор Закарпатської академії мистецтв професор Іван Небесник.

Першим науковими думками з учасниками конференції ділився академік Національної академії наук, професор Микола Мушинка, який розповів про одну із згадок, де йдеться про Горянську ротонду, – у працях Флоріана Заплетала, а саме в його монографії, виданій 1922 року.

Кандидат історичних наук, доцент УжНУ Володимир Мойжес згадав про археологічні дослідження, які проводили біля Горянської ротонди у 2016 році, що дали змогу визначити стан фундаменту і стін храму. Багато лунало наукових думок про методи збереження фресок, щодо значення святині в культурі краю, окреслили загальні заходи щодо збереження пам’ятки і її настінних розписів тощо.

Відділ інформаційної роботи Ужгородської міської ради

В Ужгороді ентузіасти відтворюють давню вишивку традиційного одягу Закарпаття

Презентація репродукцій автентичних сорочок-вишиванок відбулася в художньому залі Ужгородського скансену. 
Ще два роки тому журналіст Тетяна Когутич оголосила про набір ентузіастів, які хочуть навчитися вишивці. Навіть виникла назва студії вишивки – “Косиця”. При цьому учасниці курсів не просто навчалися вишивати “хрестиком”, але освоювали різні стилі вишивки і згодом музей надав декілька екземплярів старих автентичних сорочок-вишиванок із різних районів Закарпаття і учасниці студії обирали собі по одному екземпляру і мали створити максимально точні репродукції цих сорочок. Робота тривала досить довго, бо учасниці студії “Косиця” повинні були дотримуватися техніки автентичної вишивки із збереженням історичної аури. І ось сьогодні шестеро учасниць студії нарешті презентували свої роботи. Галина Мунчак, Тетяна Заводяк, Інна Гойс, Оксана Волос, Наталія Бартосевич та Вікторія Співак створили прекрасні репліки сорочок з різних районів Закарпаття. Деякі з екземплярів створювалися понад рік. Кропітка робота дала результат – сорочки стали точними копіями автентичних.  Самі учасниці кажуть, що це не проста “вишивка хрестиком” і це не ті штучні вишивки, які заполонили магазини. Це справжні твори мистецтва. Сама акція має не просто практичну пізнавальну функцію, але є намаганням зберегти автентику традиційної закарпатської вишивки.

 

Джерело: https://zak-kor.net/52118-v-uzhgorod-entuzasti-vdtvoryuyut-davnyu-vishivku-tradicynogo-odyagu-zakarpattya.html

https://zakarpattya.net.ua/Zmi/189936-V-Uzhhorodi-prezentuvaly-zakarpatski-sorochky-vidtvoreni-z-avtentychnykh-vyshyvanok-uchasnytsiamy-studii-Kosytsi-VIDEO

Відкриту екскурсію «Втраченим Ужгородом» влаштувала Тетяна Літераті

Її публікації із серії «Втрачений Ужгород» мають сотні постійних читачів, а однойменну книгу розмітали в перші ж хвилини презентації. Звісно, йдеться про журналістку, випускницю філфаку УжНУ Тетяну Літераті. 24 лютого вона влаштувала відкриту екскурсію вулицею Капітульною й розповіла про тутешні будинки та їхніх колишніх мешканців.

 

 

Хто ж не знає це місце? Тут приємно прогулятися у літній вечір, спостерігати за дощем, що стікає по старій мощеній вуличці, або ж опівночі посидіти на лавиці й послухати, як годинник на соборі сповіщає про новий день.

 

Капітульну часто називають найбільш автентичною й найкраще збереженою вулицею міста. Веде вона від Хрестовоздвиженського греко-католицького кафедрального собору до замку й раніше так і називалася – Замковою. Проживало тут переважно духовенство, а згодом будинки стала заселяти місцева інтелігенція.

 

 

 

Нині ж тут кілька корпусів та бібліотека УжНУ, університетське видавництво «Говерла», садочок (який, між іншим, був збудований уже в радянський час і просто дивом вписався у архітектурний ансамбль вулиці) та ще низка цікавих об’єктів.

 

От, приміром, чи знали ви, що у приміщенні на Капітульній, 13, де сьогодні навчаються студенти УжНУ, ще в 20-х роках минулого століття були єпархіальні гуртожитки для священицьких сиріт і бідних студентів? Між іншим, напис на будівлі «ORPHANOTROPHIUM» і досі про це свідчить. Чому його не чіпали в радянський період – загадка.

 

Пройшлися не лише від будинку до будинку – Тетяна показувала старі фото, розповідала про колишніх власників споруд та навіть знайомила з нинішніми мешканцями вулиці. На жаль, не про всі будівлі є інформація, а тому журналістка сподівається знайти порозуміння з тими, хто знає їхню історію.

До слова, завітали й у маєток Villa P. Повернути йому початкове призначення вдалося родині дипломата, професора, завідувача кафедри міжнародної політики УжНУ Алена Панова. Він розповів історію маєтку, який за радянських часів став комунальною власністю, й провів невеличку екскурсію до підвальних приміщень, де нині, як і годиться, можна посмакувати файним закарпатським вином.

 

До слова, родина Панових опікується ще однією спорудою на цій вулиці – будинок Рошковича, що за адресою Капітульна, 14, уже майже відреставровано, й невдовзі там обіцяють цікаву атракцію як для ужгородців, так і для туристів.

 

Завершили ж прогулянку біля будівлі колишньої учительської семінарії, нині – юридичного факультету УжНУ.

http://uzhgorod.net.ua/news/136116

Рекордна вежа з млинців і “Палачінтакіада”: Мукачево готується до смачного фесту

У закарпатському Мукачеві 8-10 березня відбудеться IV гастрономічний фестиваль “Варишська палачінта”.

Гості заходу матимуть змогу не лише скуштувати смачні палачітни (млинці), а й спробувати на смак різноманітні закарпатські смаколики: кіфлики, баники та гомбовці, повідомляє відділ інформаційного забезпечення виконавчого комітету Мукачівської міської ради.

Організатори обіцяють, що на святі буде весело не лише дітям, а й дорослим, особливо тим, хто любить брати участь в інтерактивних конкурсах та змаганнях.

Попередня програма фестивалю, зокрема, передбачає майстер-клас для діток “Подаруй квітку найдорожчій мамі (бабусі)!”,  “Палачінтакіаду” – спортивні змагання та естафети для цілої родини, – а також музично-розважальні заходи.

Крім того, присутні стануть свідками будівництва  рекордної вежі з млинців – “Палачінтауер”.

https://www.ukrinform.ua/rubric-tourism/2648298-rekordna-veza-z-mlinciv-i-palacintakiada-mukacevo-gotuetsa-do-smacnogo-festu.html