Однією з найбільш загадкових біблійних фігур є пророк Валаам. Біблія вперше знайомить нас з ним, коли ізраїльтяни розташовуються в степах Моаву на шляху в Землю Обітовану. Моавський цар, побоюючись нападу ізраїльтян, закликає Валаама прийти і проклясти Ізраїля. Але врешті-решт Валаама не тільки не проклинає ізраїльтян, а й кілька разів благословляє їх. [1]

Талмуд [2] говорить нам, що раніше Валаам був радником фараона, того самого, який поневолив синів Ізраїля і спробував вбити всіх дітей чоловічої статі. Фактично, план знищення ізраїльтян, згідно Талмуду, був придуманий Валаамом.

У третьому столітті до Христа греко-єгипетський історик Манефон також згадує, що був такий пророк – радник фараона, який підбурював його на поневолення єврейського народу [3] Крім того, що Валаам проживав в землях Моаву і в Єгипті, з Мідрашу (мідраш – повчальна історія біблійного змісту) ми дізнаємося, що також згадки про нього пов’язані з Арамом [4] (сучасна Сирія), Егейськими островами[5] і Кушем (сучасною Ефіопією) [6]. Валаам був всесвітньо відомим мандрівним пророком [7]. А якщо вже він був такою знаменитістю, варто припустити, що якісь відомості про нього будуть знайдені і в деяких записах древніх цивілізацій.

І дійсно, наші очікування виправдаються. Валаам був онуком Лавана Арамійця [8]. Наш праотець Яків жив в Арамі і одружився на двох дочки Лавана, Леї і Рахелі. Протягом багатьох років він пас стада свого тестя і доглядав за ними. Коли Яків і його дружини поверталися в землю Ханаан, по дорозі вони на деякий час зупинялися в землі Моаву в поселенні, яке згодом стало називатися Суккот [9]. Археологи вважають, що на тому місці, де зараз знаходиться один з пагорбів йорданської долини, званий Тель Дейр Алла, раніше як раз розташовувався Суккот. Саме там, на пагорбі, були знайдені докази історії Валаама.

Експедиція під керівництвом професора Хенка Дж. Френка з Лейденського університету проводила розкопки в Дейр Аллі в березні 1967 року. Робочі прибирали сміття, що накопичилося за робочий день, коли хтось раптом помітив те, що в результаті виявилося слідами написів на фрагментах штукатурки. А для археологів найзахоплюючіша знахідка – не золото, або срібло, а стародавні письмена!

Професор Френк був у нестямі від радості від цього несподіваного відкриття. Погода в той час року була вельми примхливою. В один день йшли сильні дощі, в іншій – мучив посушливий вітер. Жодне з цих погодних явищ не може добре впливати на тендітну штукатурку, тому для захисту місця знахідки від опадів було терміново розтягнуто намет. Попереду були заплановані ще два тижні розкопок, але після такої знахідки все різко змінилося – увага була зосереджена виключно на письменах.

Новини про відкриття розлетілися по всій археологічній спільноті. Вчені з США, Йорданії, Франції, Німеччини і Нідерландів зібралися, щоб розглянути знайдені фрагменти. На одному з них товстим шрифтом були написані слова: «Пророк Валаам, син Беора». Знадобилося близько десяти років, щоб зібрати головоломку з окремих фрагментів штукатурки в послідовний текст. Зрештою, вченим відкрилося дивовижне страшне пророцтво. У ньому йдеться:

Щоб визначити вік знахідки, фрагменти були піддані радіовуглецевим дослідженням. Результати показали, що знайдені написи можуть бути датовані приблизно 800 р. До н.е. е., плюс-мінус 70 років, з імовірністю 66%. [11]

Можливість складає всього 66%, тому дата не дуже обнадіює. Початкові палеографічні дослідження, засновані на шрифті і формі букв, підтримують гіпотезу саме про цей період часу. Однак останнім часом вчені знизили дату ближче до 600 року до нової ери. [12] Це припущення грунтується на зв’язку між стилем почерку написів Дейр Алли і деяких Аммонових написів сьомого століття до нової ери.

Існує розрив приблизно в 500 років між передбачуваним часом, коли жив Валаам, і створенням виявлених написів; але при цьому письмена легко можна розглядати як демонстрацію того, що пам’ять про Валаама-провидця ще довго жила навіть після його смерті. Цілком ймовірно, що його пророцтва були записані людьми і передавалися з покоління в покоління, як, наприклад, це було з епосом Гомера, який був записаний і збережений протягом сотень років.

Існує ряд інших важливих фактів про письменах Тель Дейр Алла, які збігаються з текстами Тори і мідрашів: «Міжнародно відомий, незалежний пророк» Валаам, серед інших місць, пророкував в Моаві. Напис Тель Дейр Алла був знайдений на території Моаву. Валаам був родом з Арама. Текст напису викладено на арамейському діалекті, а не мовою моавитян. Наприклад, вступний рядок відноситься до Валаама, сина Беора. Слово «син» в мові Моаву було б схоже на іврит «бн», але напис свідчить «бр», що є арамейським еквівалентом цього слова. [13]

У Бога Ізраїлю є безліч імен. Найбільш поширене з них, чотирибуквене, зустрічається в Торі більш, ніж 1500 разів. Ім’я Елогім використовується більше 200 разів. Одним з найменш використовуваних імен є

Шадай – ми бачимо його лише 10 разів, головним чином в книзі Буття, в зв’язку з праотцями єврейського народу. У книзі Чисел ім’я Шадай з’являється тільки двічі, обидва рази в зв’язку з пророцтвом Валаама. У написі Тель Дейр Алла ім’я Шадай також з’являється двічі, у множині, як Шадаїм, термін, який, природно, більш кращий для Валаама, прихильника ідеї багатобожжя. Очевидно, що напис Тель Дейр Алла про Валаама пророкує загибель моавитян. У книзі Числа (23:24) ми бачимо, як Валаам розповідає моавитянами про свою смерть, що наближається. «Ось, люд, що встає, неначе та левиця, що зводиться вгору, мов той лев; не ляже він перше, ніж ожере здобич та крові напувається з убитих». У наступному розділі Валаам каже: «… Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля, боки моавові поторощить …» (Числа 24:17)

Напис на штукатурці в Тель Дейр Аллі колись знаходився на стіні будівлі, пізніше зруйнованої землетрусом. [14] Як археолог може зрозуміти, був місто (або будівля) зруйноване ворожою армією або це сталося через землетрус? Є кілька контрольних ознак. Армія загарбників буде збивати стіни у всіх напрямках, безладно, розбиваючи їх по частинах, аби знищити. А камені стіни, яка була перекинута землетрусом, зазвичай падають в напрямку джерела поштовхів, вони падають, складаючи єдине ціле, майже не руйнуючись, так як би ця стіна була побудована, лежачи горизонтально на землі. Більш того, армія буде знищувати будівлі,  не перекидаючи кожну стіну цілком. Зробити будинки непридатними для проживання досить, щоб перемогти місто.

Землетруси ж є більш жорстокими, і майже повністю руйнують будівлі. Якщо припущення про те, що знайдені в Тель Дейр Аллі пророцтва були записані близько 600-650 до н.е., вірні, то землетрус, що знищив місто, фактично було двічі згадано в Біблії: 1) Книга Амоса починається з «Слова Амоса, який був одним з пастухів в Текоа, які він отримав про Ізраїля за юдейського царя Узії та за Єровоама, сина Йоаса, ізраїльського царя, два роки перед  землетрусом.». (1: 1) 2) У книзі Захарії пророк говорить: «… Ви утечете, як утікали від землетрусу за Узіїї, юдейського царя». (14: 5). Згідно з біблійною хронологією,  Узія царював з 645 р до н.е. по 593 р до н.е., а Єровоам правил з 647 р до н.е. по 607 р до н.е. [15]. Землетрус стався, коли обидва царі, Узія і Єровоам, були на престолі. Відповідно, це сталося між 645 і 607 р до н.е. І ця дата прекрасно відповідає останньому палеографічному аналізу напису Дейр Алли.

Знайдене пророцтво не тільки свідчить про автентичність історії Валаама, але також є драматичним свідченням землетрусу в часи Узіі і Єровоама. Що ж, це удача – два за ціною одного.

Джерело: http://catholicnews.org.ua/arheologiya-svogo-chasu-dovela-isnuvannya-valaama-z-bibliynoyi-knigi-buttya

Речник Постійного представництва України при ООН Олег Ніколенко заявив, що сьогодні, 12 лютого, відбудеться презентація державам-членам ООН Плану гуманітарного реагування для України на 2019 рік. Про це повідомляє РБК-Україна, посилаючись на Укрінформ. Зокрема, Ніколенко зазначив, що допомога буде спрямована на забезпечення першочергових потреб українців, постраждалих внаслідок російської агресії на Донбасі, з обидвох сторін на лінії розмежування. “На цей рік в ООН задекларували 163 млн доларів. За розрахунками організації, саме ця сума має дозволити допомогти 2,3 млн українців з числа найбільш вразливих категорій громадян на сході нашої держави”, – зазначив він. Наколенко повідомив, що реалізацію гуманітарної допомоги на Донбасі будуть забезпечувати понад 40 організацій, в тому числі агенції ООН, національні та міжнародні організацій. Очікується, що фінансування плану здійснюватиметься за рахунок внесків донорів.

За його словами, українська сторона нині проводить активну роботу з іноземними партнерами з метою консолідації необхідних коштів. Зокрема, важливими є поїздки іноземних посадовців на схід України, аби вони на власні очі могли пересвідчитися у потребах мешканців регіону. Він нагадав, що складне становище мешканців сходу України також буде обговорюватися на спеціальному засіданні ООН 20-го лютого. “Говоритимемо про складну гуманітарну ситуацію на Донбасі також під час першого засідання Генеральної Асамблеї ООН щодо ситуації на тимчасово окупованих територіях України 20 лютого”, – розповів Ніколенко. Початок засідання запланований на 17:00 за київським часом.

Колишній префект Конгрегації у справах віри, кардинал Герхард Мюллер, опублікував «Маніфест віри», фактично, свою відповідь на дебати між католиками стосовно можливості, щоб розведені і поновно цивільно «вінчані» та протестанти були допущені до Святого Причастя, а також про можливість отримання жінками священичих свячень та про інші богословські питання, повідомляє агенція CNA.

Частина католицьких і некатолицьких ЗМІ вбачають у цьому Маніфесті реакцію на дії Конференції католицьких єпископів Німеччини, а також спробу коригувати неточні висловлювання Папи Франциска, хоча у Маніфесті ніде не згадано Папу.

Пропонуємо до Вашої уваги повний переклад «Маніфесту віри».

Маніфест віри

«Нехай не тривожиться ваше серце!» (Ів. 14,1)

Перед обличчям зростаючого замішання щодо доктрини Віри, багато єпископів, священиків, монахів та мирян Католицької Церкви попросили, щоб я склав публічне свідчення щодо Істини Об’явлення. Завданням пастирів є провадити тих, хто був їм довірений, на шляху спасіння. Це можливо лише тоді, якщо вони знають цей шлях і самі ним ідуть. Тому нагадував Апостол: «Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був» (1Кор. 15,3). Сьогодні багато християн більше не знають основного вчення Віри, тому існує все більша небезпека зійти зі шляху, що веде до вічного життя. Однак, основним завданням Церкви залишається провадити людство до Ісуса Христа, світла для народів (Lumen gentium 1). У цій ситуації виникає запитання про те, як знайти правильний напрям. Як говорив Іван Павло ІІ, Катехизм Католицької Церкви є «безпечною нормою доктрини віри» (Fidei Depositum IV). Він був написаний з метою зміцнити Віру братів і сестер, віра котрих виставлялась на випробування «диктатурою релятивізму». [1]

1. Триєдиний Бог, об’явлений в Ісусі Христі

Короткий виклад віри усіх християн міститься у визнанні Пресвятої Трійці. Ми стали учнями Ісуса, дітьми і друзями Бога, будучи хрещеними в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Розрізнення трьох осіб у божественній єдності (ККЦ 254) визначає фундаментальну відмінність у вірі в Бога та образі людини, в порівнянні з іншими релігіями. Релігії не погоджуються між собою щодо цього вірування в Ісуса Христа. Він є правдивим Богом і правдивим чоловіком, Котрий був зачатий Святим Духом і народився з Діви Марії. Слово, котре стало тілом, Син Божий, єдиний Спаситель світу (ККЦ 679) і єдиний Посередник між Богом і людьми (ККЦ 846). Тому в першому посланні Івана до того, хто заперечує Його божество, звертаються як до антихриста (1 Ів. 2,22), оскільки Ісус Христос, Син Божий, одвічно єдиний з Богом, Його Отцем (ККЦ 663). Ми повинні рішуче протистояти поверненню до давніх єресей, які бачили в Ісусі Христі лише хорошу людину, брата і друга, пророка і мораліста. Він є перш за все і головно Словом, яке було з Богом і є Богом, Сином Отця, Котрий прийняв нашу людську природу, щоб відкупити нас, і Котрий прийде судити живих і мертвих. Лише Йому ми поклоняємось в єдності з Отцем і Святим Духом, як Єдиному і Істинному Богові (ККЦ 691).

2. Церква

Ісус Христос заснував Церкву як видимий знак і інструмент спасіння, що реалізується в Католицькій Церкві (816). Він дав Своїй Церкві, яка «зродилась з боку Христа, Котрий помер на Хресті» (766), сакраментальну структуру, що триватиме аж до сповнення Його Царства (ККЦ 765). Христос-Голова і вірні, як члени тіла, є однією містичною особою (ККЦ 795), саме тому Церква є святою, бо єдиний Посередник створив її видиму структуру і підтримує її (ККЦ 771). Через Церкву спасительна діяльність Христа стає присутньою в часі і просторі через відправу Таїнств, особливо Євхаристійну Жертву, Святу Літургію (ККЦ 1330). Владою Христа Церква передає Божественне Об’явлення, яке поширюється на усі елементи доктрини, «включаючи моральне вчення, без якого спасительну істину віри неможливо зберегти, пояснити і дотримуватись» (ККЦ 2035).

3. Сакраментальний порядок

Церква є вселенським таїнством спасіння в Ісусі Христі (ККЦ 776). Вона не відображає себе, але світло Христа, яке світить на її обличчі. Але це відбувається лише тоді, коли істина, об’явлена в Ісусі Христі, стає точкою відліку, а не точка зору більшості чи дух часу; бо Христос Сам доручив Католицькій Церкві повноту благодаті і істину (ККЦ 819), і Сам Він є присутнім в таїнствах Церкви.

Церква не є об’єднанням, створеним людиною, структура якого могла б бути зміненою його членами відповідно до власних вподобань. Вона є божественного походження. «Сам Христос є джерелом служіння в Церкві. Він її встановив, дав їй владу і місію, напрям і цілі» (874). Досі чинним сьогодні є напімнення апостола, що проклятий усякий, хто проголошує інше Євангеліє, «навіть коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу» (Гал. 1,8). Передавання віри є нерозривно пов’язане з людською достовірністю тих, хто передає; а вони, в певних випадках, покинули довірений їм народ, зворухобивши його і серйозно пошкодивши їхню віру. В такому випадку слово Писання описує тих, хто не слухає істину і хто слідує за своїми власними бажаннями, хто лестить їхні вуха, бо вони не можуть витримати здорову доктрину (пор. 2 Тим. 4,3-4).

Завданням Вчительського Уряду Церкви є «берегти Божий народ від відхилень і порушень» для того, щоб «гарантувати їм об’єктивну можливість визнання істинної віри безпомилково» (890). Це особливо стосується усіх семи таїнств. Пресвята Євхаристія є «джерелом і вершиною християнського життя» (ККЦ 1324). Євхаристійна Жертва, в якій Христос включає нас у Свою Жертву на Хресті, має на меті найглибшу єдність з Ним (ККЦ 1382). Тому Святе Письмо напімнює щодо прийняття Святого Причастя: «Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню» (1Кор. 11,27). «Кожен, хто свідомий важкого гріха, повинен прийняти таїнство Примирення перед тим, як приступити до Причастя» (ККЦ 1385). З внутрішньої логіки таїнства виходить, що розлучені і цивільно поновно одружені особи, таїнственне подружжя яких є дійсним перед Богом, а також ті християни, котрі не є у повному сопричасті з католицької вірою і Церквою, як рівно ж і усі ті, хто не є відповідними, не можуть плідно прийняти Св. Євхаристію (1457), оскільки в такий спосіб вона не веде їх до спасіння. Пояснювати це є вчинком милосердя щодо душі.

Визнання гріхів у Святій Сповіді хоча б раз на рік є однією з церковних заповідей (ККЦ 2042). Коли віруючі більше не визнають своїх гріхів і не отримують їх відпущення, спасіння стає неможливим; зрештою, Ісус Христос став Чоловіком, щоб відкупити нас від гріхів. Сила прощення, яку Воскреслий Господь дав апостолам і їхнім наступникам в служінні єпископів та священиків, стосується також важких і легких гріхів, які ми чинимо після Хрещення. Сучасна практика сповіді виявляє, що совість вірних не є сьогодні достатньо сформована. Боже милосердя дається нам для того, щоб ми могли виконувати Його Заповіді, щоб ми були єдиними з Його Святою Волею, а не щоб ми уникали заклику до покаяння (ККЦ 1458).

«Священик продовжує діло спасіння на землі» «ККЦ 1589). Свячення священика «дає йому священну владу» (ККЦ 1592), яка є незамінимою, бо через неї Ісус стає сакраментально присутній у Його спасенній діяльності. Священики добровільно обирають целібат як «знак нового життя» (ККЦ 1579). Йдеться про дарування себе самого на служіння Христові і Його Царству, що надходить. Щоб уділити свячення в трьох рівнях цього служіння, Церква є «пов’язаною вибором, здійсненим самим Господом. Саме тому неможливим є свячення жінок» (ККЦ 1577). В цьому контексті, говорити, що ця неможливість є формою дискримінації жінок, показує лише брак розуміння цього таїнства, яке не стосується земної влади, але репрезентації Христа, Нареченого Церкви.

4. Моральний закон

Віра і життя є нерозлучними, бо віра без діл є мертвою (ККЦ 1815). Моральний закон є ділом божественної мудрості і веде людину до обіцяного щастя (ККЦ 1950). У зв’язку з цим, «знання божественного і природного закону є необхідним» для того, щоб чинити добро і досягнути цю мету (ККЦ 1955). Прийняття цієї істини є необхідним для усіх людей доброї волі. Бо той, хто помирає у стані важкого гріха без покаяння, буде навічно відокремлений від Бога (ККЦ 1033). Це веде до практичних наслідків у житті християн, які сьогодні часто ігнорують (пор. 2270-2283; 2350-2381). Моральний закон не є тягарем, але частиною тієї істини, що визволяє (пор. Ів. 8,32), і через яку християнин стає на шлях спасіння, істини, яку не можна релятивізувати.

5. Вічне життя

Сьогодні багато хто запитує для чого надалі існує Церква, якщо навіть єпископи воліють бути швидше політиками, аніж проголошувати Євангеліє, як вчителі віри. Роль Церкви не слід применшувати до другорядних питань, але слід розглядати її відповідне завдання. Кожна людська особа має безсмертну душу, яка після смерті відокремлюється від тіла, сподіваючись воскресіння мертвих (ККЦ 366). Смерть робить визначеним рішення людини на користь чи проти Бога. Кожен повинен постати перед судом в прийнятті конкретного рішення одразу після смерті (ККЦ 1021): або потрібним є ще очищення, або людина іде прямо до небесної радості і зможе бачити Бога віч-на-віч. Існує ще страшна ймовірність того, що особа залишиться в суперечності з Богом до самого кінця, і, безумовно відкинувши Його Любов, «засудить себе одразу і навіки» (ККЦ 1022). «Бог створив нас без нас, але не спасає нас без нас» (ККЦ 1847). Вічність пекельної кари є жахливою реальністю, яка – відповідно до свідчення Святого Письма – стосується усіх, хто «помирає у стані важкого гріха» (ККЦ 1035). Християнин проходить крізь вузькі двері, бо «просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять» (Мт. 7,13).

Мовчати про ці та інші істини віри, а також навчати людей того, що суперечить їм, є найбільшим обманом, проти якого рішуче застерігає Катехизм. Це останнє випробовування Церкви, що веде людину до релігійного обману «ціною їхнього відходу від віри» (ККЦ 675); це обман Антихриста, котрий надійде «всяким брехливим обманом для тих, які гинуть, бо вони не прийняли любови правди, щоб їм спастися» (2Сол. 2,10).

Заклик

Як працівники у Господньому винограднику, усі ми маємо відповідальність нагадувати ці фундаментальні істини, міцно тримаючись того, що самі отримали. Ми хочемо мати відвагу, щоб рішуче слідувати шляхом Ісуса Христа з метою осягнути вічне життя, дотримуючись Його заповідей.

Просімо Господа, щоб дав нам в повноті пізнати наскільки великим є дар католицької віри, через яку відчиняються двері до вічного життя. «Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами» (Мк. 8,38). Тому ми зміцнюємо віру, визнаючи істину, якою є Сам Ісус Христос.

Навчання, яке Павло, Апостол Ісуса Христа, дає своєму співпрацівникові і наступнику Тимотею, скеровується в особливий спосіб до нас, єпископів і священиків. Він писав: «Я заклинаю тебе перед Богом і Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих, на його появу та його Царство: Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумлюй із усією терпеливістю та наукою. Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок. Ти ж будь тверезим у всьому, знось напасті, виконуй працю євангелиста, виконуй твою службу» (2 Тим. 4,1-5).

Нехай Марія, Мати Бога, випрошує для усіх нас ласку витривати вірними у визнанні істини про Ісуса Христа, без коливань.

В єдності віри і молитви

Кардинал Герхард Мюллер

Префект Конгрегації Доктрини Віри, 2012-2017

Джерело: http://catholicnews.org.ua/kardinal-myuller-vidav-manifest-viri

Підрозділ зовнішньої розвідки Норвегії заявив, що сигнали глобальної навігаційної системи GPS знову піддавалися глушінню з російської сторони. Про це повідомляє РБК-Україна, посилаючись на VA. Норвезька розвідка повідомила, що сигнали GPS піддавалися глушінню на прикордонних з Росією норвезьких областях. “Це не тільки новий виклик для навчань Норвегією та її союзниками. Глушіння – це також, серед іншого, загроза для цивільних повітряних перевезень, роботи поліції і медичних служб у мирний час”, – заявив глава військової розвідки Норвегії Мортена Хага Лунде. Нагадаємо, 10 січня Управління цивільної авіації Норвегії заявляло, що можливі збої в роботі системи навігації GPS в північному норвезькому регіоні Фіннмарк, який межує з РФ. До цього, 9 листопада 2018 року також були зафіксовані фінськими військовослужбовцями збої в роботі GPS. Військові попередили Центр авіанавігації про втручання в її роботу. Попередження стосувалося території від північних районів Рованіємі до норвезької кордону і на схід від Кіттіля до кордону РФ. Після цього прем’єр-міністр Фінляндії Юха Сипиля заявив, що до збоїв системи GPS може бути причетна Росія. “Росія може бути відповідальною за це. Відомо, що в Росії є відповідні технології”, – зазначив він.