Розмова з єпархом Мукачівської греко-католицької єпархії про епідемію коронавірусу, святкування Великодня та нові можливості для християн.

• Владико, триває великодній піст, який цього року видався ще й трагічним через ситуацію, в якій всі ми опинилися… 
• Думаю про це щодня. Ситуація справді неординарна, бо ніхто з нас в таких обставинах не був. Це щось цілком нове. Остання подібна пандемія була наприкінці Першої світової війни, коли померли мільйони людей від іспанського грипу. За останні сто років цивілізована Європа такого не пам’ятає.  Центральна і Східна Україна пережила голодомор, по війні лихоліття торкнулися певною мірою і Закарпаття,  коли можна було відчути на собі «радянський рай», але нині вже мало залишилося очевидців тих нещасть. Це для нас історія. 

Те, що відбувається зараз в усьому світі, наповнює людей страхом, бо заводить їх у непевність. Для християн будь-яка неординарна ситуація супроводжується вірою, що Господь нас не покине.  Спочатку здавалося, що це лихо пройде стороною, нічого тут не станеться, але зараз розуміємо, що нам бракувало тестування. Епідемія вже тут. 

Життя багатьох людей нині є під загрозою. Економічна ситуація зачепить кожного без винятку. Наші люди виїжджали за кордон на заробітки, а перша біда прийшла саме звідти. Згадується мені порівняння з Біблії, коли  ізраїльтяни  втікали з Палестини до Єгипту, хоча пророк  застерігав їх, аби цього не робили. Вони хотіли кращого і спокійнішого життя, і тікаючи від біди, зустріли її там. 

Це говорить про те, що не завжди виходить так, як ми  сподіваємося. Але пам’ятаймо і відомий вислів, що тому, хто любить Бога, все служить на добро. Чимало родин нині зійшлися разом: батько, мати, діти, і це може мати позитивний вплив для відновлення взаємин. Заохочуємо наших вірників, аби використовували час вимушеного перебування на карантині, аби творили спільну молитву в сімейному колі, аби спілкувалися з іншими, бо зараз є такі можливості через сучасні комунікації, онлайн. 

Нині є велика різниця з тим, що було колись. Я читав про словацького в’язня сумління, який у комуністичних часах був засуджений на 17 років і довгий час провів у камері-одиночці. Зранку молився, згадував статті Святого Письма та сам з пам’яті промовляв собі службу Божу і так перебував  з дня на день. Що би дали ці в’язні за те, аби могли слідкувати за Богослужінням через телевізію чи радіо? Наскільки їм би було легше зносити страждання!  

Певна річ, що коли людина звикла ходити до церкви, їй не вистачає єднання з Господом, парафіяльної спільноти, знайомих, з якими спілкувалася після служби. 

Священикам також бракує вірян. Ми нині служимо в порожніх храмах. Зате маємо нагоду оцінити дар, який став для нас щоденним, рутинним – бути серед людей. Так, маємо технічні можливості, про які наші попередники не мріяли. Багато церков дали парафіянам можливість слідкувати в інтернеті за Богослужінням. Підключилися і місцеві телебачення та радіо, так що Закарпаття охоплено тими трансляціями. Це можливості нашої доби. І сподіваємося, що вони послужать для того, аби цей час гідно пережити, поки знову увійдемо в нормальне життя. 

• Чи не є цей коронавірус своєрідним наслідком розвитку людства? 
• Радше не розвитку, а занепаду. Я побоююся, чи за цим вірусом не стоїть хтось, хто не має моральних засторог. Недавно дивився інтерв’ю, в якому фахівці схиляються до думки про лабораторне походження коронавірусу. 
• Може, ця глобальна катастрофа змусить споживацьке суспільство задуматися над сенсом життя, яке полягає не в розвагах та задоволенні?
• Було би добре, якби задумалися. Є думка, що це — Божа кара за те життя, яке веде людство. Я думаю, що Бог не карає людей, а виховує. Залишаючи нам власну волю, дозволяє людині приймати і помилкові рішення. Є люди розумні, але не мудрі, що мають здібності, таланти, але їм бракує моральних заборон. Тому що не все, що людина здатна зробити, є дозволеним,  морально-етичним. Наприклад, людина не сміє вбивати. Це в її можливостях, але це страшний гріх.  

Уявімо, що є якийсь винахідник, якому щось в голові перевернулося, і він може зробити такий коронавірус і хоче його випробувати, бо не має жодних моральних обмежень. Можливості людей стали, на щастя, ще не безмежними, але дуже великими. Сучасна наука стрімко розвивається.  Якби людства зростало так і  в етичній свідомості, тоді би це не було небезпечно. Але цього якраз бракує. 

У часи Другої світової війни нацисти постійно говорили про нову зброю і, схоже,  були близькі до створення атомної бомби. Богу дякувати, що не встигли, бо вже тоді все могло закінчитися фатально. Але зараз видається, що окрім ядерної зброї, винаходять й інші. Тому дуже важливим є виховання людського серця. Людство дійшло до межі, коли поведінка людей у багатьох напрямках є безвідповідальною. Не кажу вже про християнську мораль, а про антилюдську за своєю суттю.

• Ви вчилися в Італії, часто туди їздите, а зараз там – один з епіцентрів пандемії… 

— Італія – чудова країна, яка зберігає велику частку світової культурної спадщини.  Вона дуже відповідально до цього ставиться і прекрасно їх утримує. З іншого боку, Північна Італія, яка найбільше постраждала, є краєм високих технологій, передового виробництва, там дуже працьовиті, інтелігентні люди. І таке враження, ніби хтось хотів ударити по країні, де є висока цінність минулого і модерні технології. 

Я cпілкуюся з моїми італійськими приятелями, родинами, які знаю, маємо у Римі і наших студентів. Там дуже складна ситуація. Бачимо, як страждає Святійший отець, як моляться онлайн наші друзі. Це все дуже боляче. 

Тим паче, що в грудні ми мали велике єпархіальне паломництво до Італії, в якій взяли участь до тисячі наших краян. Владика Ніл служив у Флоренції, далі відбулася спільна Служба у Базиліці Санта Марія Маджоре, зустріч із Папою, літургія у Базиліці св. Петра, літургія у Венеції в Базиліці Святого Марка. Ми зустріли  багато зичливості, наших паломників приймали чудово в монастирях та родинах, всі відчували братерську гостинність. Я знаю італійців як прекрасних людей – відкритих, радісних. Тому сприймаю це з болем і надією, що люди не втратять довіру до Бога. 

• Півроку тому ви особисто пережили важку автоаварію Чи думали ви про те, що земне життя може в будь-який момент обірватися? 
• Для перших християн смерть вважалася найкращим моментом життя – переходом в Царство небесне. І часто закінчували богослужіння вигуком «Прийди, Господи!». Це була частина їхнього буття, бо часто траплялися переслідування за церковне життя. 

Природно, що якщо ми народилися, то мусимо відійти. Коли у нас оголосили епідемію коронавірусу, я увечері  написав тестамент. Перший заповіт я зробив ще у Братиславі 1990 року. З того часу багато води спливло і треба внести ясність, якщо закінчиться мій земний шлях. На 68 році розумієш, що вступив у завершальну фазу життя, яке може негадано скінчитися. 

Справді, на початку вересня, коли сталася аварія, була нагода поміркувати над швидкоплинністю  земного існування. Можна вважати чудом, що ми відбулися лише пораненнями. Бо в машині, яка на нас наїхала, загинуло кілька людей. Ми мали щастя, що були в мікроавтобусі, бо інакше не вижили б. 

Під час тривалого лікування розумієш, що наше життя є Божим даром. І врешті-решт залишиться після нас тільки те, що зробимо. Тому варто творити щось добре. І в цій неприємній ситуації, в якій ми опинилися нині, теж слід робити добрі справи: відновлювати родинні взаємини, використати цей час для збагачення знань, щось гарне прочитати, подивитися, поспілкуватися через телефон чи інтернет, і, певна річ, шанувати приписи медиків. 

Навіть у середньовіччі, коли лютувала чума, люди намагалися ізолюватися. Вони не мали знань про віруси, бактерії, не знали, як ті переносяться, але розуміли, що хвороба передається від одного до іншого. Тому важливо сприйняти цю ситуацію з розумінням, не наражати себе та інших на небезпеку. 

Наближається Великдень, який ми звикли святкувати разом у церкві. Але для християн залишається ще сім’я, можливість родинного святкування. Як це було в недавніх часах підпілля, коли вірники молилися вдома і там освячували паску. Так що на свято, мабуть, священики прочитають молитву онлайн, а люди самі покроплять свяченою водою святковий кошик чи зелені гілочки на вербну неділю. 

• Бачимо, як світ стрімко змінюється на наших очах. Чи не настав час модернізуватися і Церкві?
• Чуємо нині думки, що після пандемії світ вже не буде таким, як раніше, що це — переломний момент. Я не відаю, чи це так. 

Мені хочеться, аби ми більше використовували не технічні можливості, а особисте спілкування. Бачимо, що техніка не може замінити нам особисті переживання у церкві. Богослужіння через інтернет незамінні, коли людина — немічна. Але вони не можуть дати те, для чого церква збудована, не можуть передати оприсутнення Ісуса Христа у живому слові, співбратах, святих дарах. 

Деколи ми чули критику, що релігія стала дуже формальною, умовною, церква – це інституція, де виконуються лише обряди, які відбуваються вірниками. Зараз бачимо, якою важливою є саме духовна спільнота, що в церкві ми маємо пізнавати один одного, що тут має відбуватися духовне і людське спілкування. Не може бути, що священик — це щось одне, а вірники – друге. Церква є одним Христовим тілом. Я прагну, аби було більше спілкування священика з людьми, щоб, окрім богослужінь, були неформальні зустрічі, творилася спільнота, яка формує людей. Так, як це робиться, наприклад, при кафедральному соборі в Ужгороді. 

Я тішуся, що багато наших священиків горнуться до вірників, і миряни це розуміють і підтримують. Хочеться вірити, що це нам допоможе оновити життя в церкві. 

Так, Церква модернізується, впровадила багато технічних засобів для євангелізації, але є  речі, які залишилися важливими ще від перших християн – це особистий контакт, який нічим не можна замінити.

• Який відбиток наклала пандемія на життя в єпархії?
• Важко зараз сказати. Якщо говорити про духовне життя, то бачу дуже багато ініціатив, молитов, спілкування через інтернет. 

Непростою стала економічна ситуація, бо Церква залежить від пожертвувань. А коли нема Богослужінь, то нема і пожертв. І священики на парафіях опинилися в складному становищі, бо не можуть заробляти іншим чином. Побоююся, що багато священицьких родин, чимало з яких є багатодітними,  опиняться на порозі бідності. Тривале продовження цієї ситуації є небезпечним для всіх сімей, що живуть, умовно кажучи, від зарплати до зарплати.  

• Як під час карантину минає ваш звичайний день?
• Я гадав, що нарешті буду мати багато вільного часу і прочитаю ті книжки, які собі давно повідкладав. Але цього не трапилося. (Посміхається — авт). Певний час забирають молитви, багато спілкуюся інтернетом і телефоном. Маю й особисті зустрічі зі священиками, мирянами.
• Так що і надалі керуєте єпархією?
• Я сподіваюся, що керує Господь, а я тільки виконую свої функції. Готуємо спеціальні директиви на Великодні святкування, циркуляр для священиків.  
• – А який Великдень був для вас найпам’ятнішим?
• Цей точно запам’ятається! Це вже мій 44-ий Великдень як священика і 18-ий — в єпископському сані. Завжди свято Воскресіння Господнього було сповнене величних і масових Богослужінь. 

Пам’ятаю, що у 1989 році ще в соціалістичних часах  на Словаччині я мав стільки богослужінь в різних місцях, що вони з двогодинними проміжками тривали майже добу! Дивуюся, як я це витримав. Але був молодий, мав 36 років. У результаті від перевиснаження не міг навіть заснути. А зараз не можу уявити, як це відбуватиметься в часи загального карантину. Сподіваюся, що більше такого сумного досвіду не матимемо. 

• Що би ви побажали читачам на завершення нашої розмови?

• Бажаю нашим вірникам та усім людям доброї волі,  щоби Пасха була духовно багатою, радісною, щоби ми прийняли цю ситуацію, подивляли безмежну любов Ісуса Христа, який страждав і помер на хресті за нас та воскрес із мертвих, і дякували Господеві, незважаючи, що не будемо в храмі, за те, що він нам дає. Великдень слід відсвяткувати у такий спосіб, аби нам запам’ятався.

 Розмовляв Олександр Гаврош, Ужгород                                                                                 

Про зустріч з очільником Греко-католицької церкви Закарпаття на своїй сторінці у соцмережі “Фейсбук” розповів в.о. голови ОДА Олексій Гетманенко.

Повідомляється, що на зустрічі обговорили відзначення Великодніх свят в умовах карантину. Єпископ Мілан Шашік повідомив, що греко-католицькі священики проводять Богослужіння в онлайн-режимі. Щодо освячення пасок, то владика порекомендував провести цей обряд удома.

Необхідно увімкнути  Богослужіння онлайн, і під святкову молитву голови родин окроплять свяченою водою великодні кошики.

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1298085277248288&id=100011404831179

Із 11 хворих на коронавірус в обласній інфекційній лікарні – четверо ужгородців. Про це повідомив сьогодні на брифінгу міський голова Ужгорода Богдан Андріїв.
Щодо диякона, у якого захворіли батьки і дружина, то, за його словами, востаннє він був церкві й брав участь у богослужінні 8 березня. Після того був у Києві, де лікували його маму, зараз вона теж в обласній інфекційній лікарні в Ужгороді. З’ясувати, де саме родина заразилася, важко. Уже визначили контактне коло осіб родини диякона, воно невелике.
В інфекційній лікарні й ужгородка, якій підтвердили коронавірус минулого тижня. Хворі ужгородці почуваються задовільно, крім батька диякона, який у важкому стані.
Як ми вже повідомляли, сьогодні мобільна бригада відібрала взірці біоматеріалів у 17 працівників центральної міської клінічної лікарні: це працівники приймального відділення, лабораторії та працівники пульмонологічного відділення, які контактували з чотирма пацієнтами, хворими на CОVID-19 та їхніми біоматеріалами. Їх відправлено на самоізоляцію додому, замінять їх на роботі колеги. У пульмонологічному відділенні провели додаткові дезінфекційні заходи, його закриють на карантин до 16 квітня, нових пацієнтів доти туди не прийматимуть. Узяли сьогодні взірці біоматеріалу й у дитини диякона, яка зараз із матір’ю вдома.
Наразі в Ужгороді на самоізоляції перебувають близько 600 осіб, як вони дотримуються обмежень – перевіряють мобільні групи із представників поліції, муніципальної варти та медиків. Що стосується обов’язкової обсервації, то наразі в Ужгороді таким місцем визначено психоневрологічний диспансер, разом із тим поки що ужгородці, які повертаються з-за кордону, підписують зобов’язання про самоізоляцію, адже фізично розмістити на обсервацію таку кількість людей неможливо.
Щодо святкування Великодня, то поки що немає остаточного рішення, як це відбуватиметься, відзначив міський голова. Згідно із постановою Кабінету міністрів України №255, якою від сьогодні посилено карантинні заходи, храми не закриті, але проведення масових релігійних заходів заборонено.
На період карантину в Ужгороді місті дезінфікують місця загального користування – вулиці, тротуари, автобусні зупинки, лавиці тощо, обслуговуючі компанії проводять дезінфекцію під’їздів, те ж саме повинні забезпечити й голови ОСББ.
Відповідаючи на питання про забезпеченість ужгородських медиків індивідуальними засобами захисту, Богдан Андріїв відзначив, що працівники комунальних медзакладів наразі забезпечені всім необхідним, але засоби захисту використовуються щодня і якщо будуть потрібні додаткові кошти, зберуть позачергову сесію Ужгородської міської ради.
«Я би не хотів, щоб зараз спекулювали на цій темі. Бачимо, що така ситуація у всіх без винятку країнах, ніхто не був готовий до того, що в одну мить виникне така велика потреба у масках, засобах захисту. Щодня проводимо зранку нараду з медиками і визначаємо потребу, проводимо переговори з постачальниками, закупівлі тощо», – уточнив міський голова.
Богдан Андріїв підкреслив, що оприлюднюється вся інформація про хворих на коронавірус в Ужгороді, міська рада не приховує ніяких фактів. Разом із тим, повідомляти конфіденційні дані хворих – імена, прізвища чи місце проживання – не мають права.
Богдан Євстафійович укотре закликав мешканців міста берегти себе та рідних, не виходити без особливої потреби на вулицю, а тих, хто на самоізоляції, дотримуватися всіх вимог.

Як повідомляє Закарпатська митниця, в області функціонуватимуть три пункти пропуску на кордоні з ЄС

Функціонуватимуть в зоні діяльності Закарпатської митниці Держмитслужби такі митні пости: «Ужгород», «Тиса» та «Дяково». Інші пункти пропуску будуть закриті. Це передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 288-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю і припинення в них пішохідного сполучення».

Всі інші пункти пропуску в зоні діяльності Закарпатської митниці з 00.00 год. 7 квітня 2020 року будуть тимчасово закритими.

Ознайомитись із розпорядженням КМУ можна за посиланням: https://bit.ly/39NRvQC.

Також  прес-служба Чопського прикордонного загону повідомила, що  згідно із внесеними змінами до розпорядження Кабінету міністрів України № 288-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю і припинення в них пішохідного сполучення», з 7 квітня державний кордон України можна буде перетнути лише автотранспортом і лише у 19 пунктах пропуску.

Кабіні міністрів через карантин в Україні закрив ще кілька десятків пунктів пропуску на державному кордоні, рішення набуває чинності з 7 квітня. Відповідні документи опубліковано на урядовому порталі.

Зокрема, в оновленій постанові до переліку закритих додали ще кілька десятків пунктів пропуску. Рішення уряду набирає чинності з 7 квітня.

З урахуванням змін з 00:00 7 квітня 2020 тимчасово закритими будуть 115 пунктів пропуску, ще у 28 пунктах пропуску тимчасово припинено пішохідне сполучення. З завтрашнього дня залишається тільки 19 пунктів пропуску, де можна перетнути державний кордон України власним автотранспортом. При цьому кордон закрито для пішого перетину.

Джерело:  https://www.rbc.ua/ukr/news/opublikovan-spisok-zakrytyh-kpp-granitse-1586166734.html

Як інформує управління охорони здоров’я Ужгородської міської ради, у пульмонологічному відділенні центральної міської клінічної лікарні із діагнозом «пневмонія» проходили лікування четверо осіб, у яких були відібрані взірці на дослідження на CОVID-19. Взірці були доставлені у ДУ «Закарпатський обласний лабораторний центр МОЗ України», результати дослідження виявилися позитивними. Хворих переведено в обласну інфекційну лікарню.

На період карантину міграційна служба Закарпаття здійснює прийом громадян лише у виключних випадках. Графік роботи:

Головне управління ДМС в Закарпатській області –  з понеділка по п’ятницю з 09 до 15 год;

районні та міські підрозділи – з вівторка по суботу з 09 до 15 год..

Адреси територіальних підрозділів доступні за посиланням https://dmsu.gov.ua/zakarpattia/pidrozdily.html

Обслуговування громадян здійснюється за напрямками:

– оформлення паспорта громадянина України у формі картки (ID- картки) замість втраченого або викраденого (у тому числі оформлення ID-картки замість втраченого або викраденого паспорта громадянина України у формі книжечки);

– оформлення паспорта громадянина України у формі картки (ID- картки) у разі невідкладної необхідності для отримання публічних, адміністративних та фінансових послуг;

– вклеювання фотокарток до паспорта громадянина України у формі книжечки по досягненню особою відповідного віку;

– оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон у зв’язку з необхідністю термінового виїзду за кордон, пов’язаною з нагальною потребою в лікуванні від’їжджаючого, від’їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживав за кордоном;

– посвідок на тимчасове і постійне проживання для іноземців та осіб без громадянства, у разі невідкладної необхідності для отримання публічних, адміністративних та фінансових послуг.

ГОТОВІ документи за необхідності можна отримати у звичайному порядку згідно режиму роботи підрозділу. Але рекомендуємо, щоб не наражати на небезпеку ні себе, ні інших, зробити це ПІСЛЯ закінчення карантину. Весь цей час готові документи будуть зберігатися у підрозділі.

Прийом громадян у разі нагальної потреби  ВИКЛЮЧНО у масках і по можливості у гумових рукавичках.

Ми завжди готові відповісти на всі ваші питання щодо надання адмінпослуг за номером:

(0312)640565- «гаряча лінія» ГУДМС в області

(0312) 641011- з питань перебування іноземців на території України.

Наша електронна пошта uz@dmsu.gov.ua .

Офіційна сторінка ГУДМС  в області у соціальній мережі Facebook  https://www.facebook.com/gudmszk/

Бережіть себе та тих, хто працює для вас! Будьмо здорові!

Головне управління ДМС України в Закарпатській області

На Закарпатті стрімко зростає кількість пожеж в екосистемах. Лише за минулу добу в області зареєстровано 49 загорань сміття, сухої трави й чагарників на відкритій території. Загалом внаслідок цих пожеж вогонь знищив 65 гектарів рослинності. Крім того, у двох випадках полум’я з трави перекинулося на споруди.

Так, о 15:05 до Служби порятунку надійшло повідомлення про пожежу в дачному масиві на околиці Рахова. Загорання виникло на території Карпатського біосферного заповідника і вже звідти полум’я перекинулося на дерев’яний дачний будинок. Спільними зусиллями пожежу ліквідовували бійці 3-ї державної пожежно-рятувальної частини та півтора десятка працівників заповідника. Остаточно приборкати стихію їм вдалося о 16:45.

І в цей же час, о 16:43, за номером 101 зателефонував мешканець Сваляви, який повідомив про пожежу в його господарській будівлі. Подія трапилася на околиці міста на вул. Менделєєва. На споруду вогонь перекинувся із трави, яка горіла навколо. На місце прибули бійці 9-ї державної пожежно-рятувальної частини, які загасили вогонь о 18:10. У результаті займання сухої трави знищено дерев’яне перекриття та шиферну покрівлю складської  будівлі на площі 40 кв.м.

У зв’язку з такою негативною тенденцією рятувальники вчергове звертаються до людей із закликом дбати про довкілля й не провокувати пожежі в екосистемах. Адже більшість таких загорань трапляються саме через людську недбалість. Якщо дотримуватися елементарних правил (як-от не спалювати сміття й суху траву на власних ділянках чи розкладати вогнище тільки в спеціально облаштованих місцях), лиха можна уникнути!

У ДСНС України у Закарпатській області