Про це інформує УНІАН. Через кілька тижнів після того, як його рідне місто захопила «Ісламська держава», Сулейман аль-Афарі сидів у порожній урядовій будівлі і чекав дня, коли терористи нарешті прийдуть. Тоді в 2014 році бойовики у чорних формах прочісували кожен бюрократичний орган, збираючи працівників і менеджерів у Мосулі, які ще не втекли, щоб змусити їх працювали далі. Коли настала черга Афарі, який працював геологом у Міністерстві промисловості і корисних копалин, він сподівався, що «нова влада» просто дозволить йому працювати далі. Але, на його подив, терористи запропонували йому дещо інше. «Допоможи нам зробити хімічну зброю», – сказали представники «Ісламської держави». Афарі мало що знав про це, але все одно погодився. Так почалася його 15-місячна робота над смертельними токсинами для однієї з найбільш кривавих терористичних груп у світі, пише Washington Post. «Чи я шкодую? Я б не використовував це слово», – сказав Афарі, якого в 2016 році схопили американські і курдські солдати. Зараз він перебуває у в’язниці міста Ірбіл. «Вони стали урядом. І ми тепер працювали на них. Ми просто хотіли працювали і заробляти», – додав він. 52-річний Сулейман аль-Афарі, який зараз сидить у камері смертників, розповів Washington Post про своє життя під режимом «Ісламської держави» і про те, як його завербували. Він один з небагатьох учасників програми терористів з розробки хімічної зброї, які вижили і яких вдалося схопити. За його словами, терористи зробили успішні спроби з виготовлення іприту – хімічної зброї, яка забрала життя у сотень тисяч людей в часи Першої світової війни. Його свідчення були підтвердженні і доповнені американськими і курдськими чиновниками, які брали участь у місіях, націлених на знищення заводів з виробництва зброї «Ісламської держави», а також на ліквідацію лідерів організації. Терористи захопили Мосул в червні 2014 року завдяки несподіваному нападу. За шість днів 1,5 тисячі ІДІЛ перемогли гарнізон армії Іраку, який був щонайменше в 15 разів більший. Вони захопили аеропорт і військові бази. Близько півмільйона мирних мешканців міста втекли. Тисячі іракських солдатів скинули форму і спробували втекти. Але їх оточили і жорстоко вбили. Афарі пересидів вторгнення вдома, слухаючи новини і звуки пострілів. Коли бої закінчилися, в другому найбільшому місті Ірака на центральній площі підняли чорний прапор терористичної організації. У всіх відділеннях поліції і урядових відомствах кабінети і посади зайняли бойовики. Спочатку іракські урядові працівники просто сиділи вдома. Зарплати їм нараховували автоматично на банківські рахунки. Але потім виплати припинилися. І вони постали перед вибором: працювати на «халіфат» або бути безробітними. Афарі вирішив піти у своє відомство і зайняти свою посаду, перш ніж терористи віддали її комусь іншому. «Вони нікого не змушували. Я боявся, що втрачу роботу. Урядову посаду важко отримати. Тому було важливо утриматися на ній», – сказав Афарі. Нові правителі Мосула неминуче дісталися до місцевого відділення Міністерства промисловості і корисних копалин Ірака, через яке вони взяли під контроль місцеві заводи, шахти і нафтові вишки. Всі ці активи мали особливе значення для організації, яка не так хотіла управляти, як збагачуватися і розширювати військові можливості. Невдовзі СТО в місті почали займатися виробництвами протитанкових мін і набитих вибухівкою машин, мета яких була таранити ворожі фортифікації і підривати їх. У іракському міністерстві Афарі відповідав за закупки у відділенні металургії. І цей підрозділ становив особливий інтерес для терористів. У інтерв’ю чоловік розповів, як через кілька тижнів після окупації терористи призначили його на нову посаду і дали список особливого обладнання, яке потрібно було знайти чи зібрати. У списку були резервуари з нержавіючої сталі, труби, клапани і трубки, все, що могло б витримати корозію під дією хімікатів і високі температури. Афарі навіть не сумнівався, для чого були потрібні резервувари. Всі підозри остаточно розвіялися, коли геолог почав працювати з іншими вченими і експертами – хіміками, біологами й інженерами. Всі вони колись працювали на оборонну програму диктатора Садама Хусейна. За словами геолога, перед командою науковців стояло завдання виготовляти іприт. Безбарвна, масляниста речовина, яку використовували в часи Першої світової війни, уражає бронхи і легені. Ураження призводять до повільної і болісної смерті. Афарі під час інтерв’ю для Washington Post зізнався, що його роботою була організація поставок всього необхідного для виготовлення іприту, а також обладнання невеликих лабораторій в Університеті Мосула і на околицях міста. Після розмов з терористами він був переконаний, що іприт потрібен «Ісламській державі» більше для поширення страху, щоб армія Іраку не наважувалася відвоювати території, які захопив «халіфат». Багато іракців добре пам’ятають страждання, спричинені іракськими хімічними атаками проти курдів у 1980-х роках. «Для «Ісламської держави» було важливо створити щось таке, що б наводило страх. Вони хотіли вплинути на психологію і мораль військ, які воювали проти них. Я не вірю, що якість їхньої хімічної зброї була настільки хорошою, щоб вона була небезпечною», – сказав Афарі. За його словами, його робота на терористів не відрізнялася від тієї, яку він виконував для уряду Іраку.
Джерело: https://www.unian.ua/world/10418460-washington-post-vcheniy-z-iraku-rozpoviv-yak-robiv-himichnu-zbroyu-dlya-idil.html
