Category Персона грата

Марія Бадида у гостях Radio 7

Марія Бадида, заступник начальника Ужгородської ОДПІ, начальник відділення у м. Ужгороді Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області розповіла слухачам Radio 7 не тільки про податки, а й про не простий шлях жінки до успіху.

Відомий тренер з фехтування, майстер спорту міжнародного класу Сергій Горецький у гостях Radio 7

У гостях програми “Persona Grata” відомий тренер з фехтування, майстер спорту міжнародного класу Сергій Горецький розповів про фехтування на Закарпатті.

 

Чим здивує Валентин Штефаньо на 8 березня?

У студії Radio 7 відомий кондитер Валентин Штефаньо розповів, що спеціально до 8 березня приготує низькокалорійний десерт! Тож як завжди, – гарно і смачно, а тепер і ще без зайвих калорій!

 

Гурт СКАЙ в студії Radio 7!

Учасники гурту СКАЙ Олександр Грищук та Юрій Мозіль розповіли про участь у конкурсі “ЄВРОБАЧЕННЯ 2017”, а також про свій міжнародний ювілейний тур з концертною програмою “СКАЙ НОВЕ ЖИТТЯ 15”. Ну і звичайно, ми не змогли не запитати про їхнє ставлення до Закарпаття!

Тетяна Літераті у гостях студії Radio 7

У гостях студії Radio 7 відома журналістка, авторка рубрики “Втрачений Ужгород” Тетяна Літераті розповіла про те, як стартував Проект, що змінилось за два роки, де шукає інформацію і над чим працює зараз.

НОВІ ПРАВИЛА ПРАВОСУДДЯ ВЖЕ ДІЮТЬ. ЧИ ЗМІНИЛОСЬ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ЩОСЬ, ОКРІМ ВИВІСОК НА ДВЕРЯХ У СУДАХ?

НОВІ ПРАВИЛА ПРАВОСУДДЯ ВЖЕ ДІЮТЬ. ЧИ ЗМІНИЛОСЬ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ЩОСЬ, ОКРІМ ВИВІСОК НА ДВЕРЯХ У СУДАХ?

Cудова реформа: у чому її суть і як, прописані на Банковій зміни, вплинуть на правосуддя та на нас з вами? Загалом, згідно з новоприйнятих законодавчих документів, суддівська система має стати більш політично незалежною, а судді – менш схильними до корупції та хабарництва. Чи насправді це так?

Відповідь шукали у програмі «Persona Grata» разом з керуючим партнером юридичної компанії «S.M.R. PARTNERS» Михайлом Маркусем.

 

Довідка. Михайло Іванович Маркусь закінчив Ужгородський національний університет, займається юридичною практикою понад 10 років, експерт у господарському та цивільному праві, член Асоціації правників України, а також громадських рад при Головному управлінні Державної фіскальної служби в Закарпатській області та при Закарпатській обласній державній адміністрації. Відомий на Закарпатті за резонансною, так званою, «справою Корзо».

Отже, Михайле Івановичу, після Революції гідності особливої популярності набули народні вердикти «зрада» та «перемога». Щодо судової реформи, сьогодні на теле- та радіопросторах озвучуються дві діаметрально протилежні думки. Частина експертів та політиків голосно кричать про зраду, а інші, відповідно, про перемогу. Тому перше питання до Вас: судова реформа – це «зрада» чи «перемога»?

На початку, якщо ми пригадуємо, то взагалі цю реформу почали обговорювати в контексті тотального перезавантаження всієї судової вертикалі, то, напевно, прихильники цієї концепції її зараз можуть оцінювати якось більше критично. При цьому, об’єктивно не можливо, на мою думку, було перезапустити всю судову вертикаль шляхом прийняття на роботу нових людей. Правників в країні в принципі достатньо, які мають відповідний досвід, але цими фахівцями стають протягом тривалого часу. Це тривалі роки правозастосування, це величезний досвід, і, мені здається, що це могло розбалансувати в цілому всю судову владу і не дати очікуваного результату. Тому на сьогоднішній день ми бачимо більш помірковані підходи до цих питань, – реформа на сьогоднішній день уже більш викристалізована і ми бачимо, що окремі або більшість її елементів імплементуються та виконуються.

Структурні зміни почали з найвищої вертикалі, мається на увазі, через реформування та оновлення складу Верховного суду України, який, до речі, мав би запустити і розпочати свою роботу з квітня місяця поточного року. Зараз іде процес його формування, а саме – відбір кандидатів, які проходять перевірку різними органами. Ці всі процеси на сьогоднішній день тривають і, ми дуже сподіваємося, дадуть очікуваний і бажаний результат, який можна буде згодом кваліфікувати як перемога. До речі, цікаво те, що громадськість в усіх цих процесах має можливість долучатися і вона активно долучається через відповідні громадські інституції, які беруть участь у цих процесах. При відборі цих кандидатів, як запевняють, кожна людина має бути почутою і кожен може донести до Вищої ради правосуддя ту чи іншу інформацію, яка буде відповідно врахована при прийнятті кадрових рішень по конкретних особах.

Наша країна перебуває в умовах війни, беззаперечними доказами чого є  окупація Криму та конфлікт на Сході. Разом з тим, воєнний стан на законодавчому рівні у нас не введений. По факту, в країні війна, а по закону – антитерористична операція. Ймовірно, що слабка економіка країни просто не витримала б таких змін. Однак, чи не потрапить влада у свою ж пастку? Адже, у Конституції прописано, що внесення змін до Конституції в умовах воєнного стану забороняється. Тому, чи існують ризики скасування судової реформи в майбутньому з огляду на фактичність її прийняття в умовах воєнного стану?

Внесення змін до Конституції в умовах воєнного стану унеможливлюють прямі норми тієї ж Конституції. Це прямо заборонено самим законом держави, але тим не менше враховуючи, що ті процеси, які відбуваються в суспільстві і те, що ці зміни є фундаментальними, то, напевно, внесення змін, в тому числі до основного закону, напевно, диктується життям.

Якщо з юридичної точки розглядати ці фактори, то на сьогоднішній день відповідними суб’єктами влади не прийнято рішення про введення воєнного стану, таким чином юридично цих перепон не існує. Звісно, що ці речі потім згодом можуть реалізуватись, оскільки військовий конфлікт на Сході країни  об’єктивно існує і не рахуватися з ним не можна. Але чи це може в перспективі бути використано як ревізія всіх цих змін до Конституції? Мені видається, що цього буде недостатньо, оскільки країна функціонує, всі політичні процеси відбуваються. Конфлікт на Сході існує і об’єктивно потрібно з цим рахуватись, але це не може бути використано як причина для ревізії змін до Конституції, бо, в принципі, по процесу вимоги були дотримані і зміни набрали чинності.

Дуже часто, принаймні в більшості випадків, реформування органів державної влади чомусь в Україні обмежується тільки зміною назв цих органів. Чи простежується ця тенденція в змінах в частині правосуддя? Які новації несе нам ця реформа? І чи зміниться щось для категорії «пересічні українці», окрім вивісок на дверях у судах?

Ця реформа дійсно несе в собі суттєві зміни і одні з них можна виділити, як Ви зазначили, вивіски на дверях у судах – буде змінюватись структура судів, зокрема на рівні місцевих судів будуть діяти окружні суди – це окружні загальні суди, окружні господарські суди і окружні адміністративні суди. Їх компетенція буде поширюватися на відповідний округ. Апеляційні суди будуть також побудовані за окружним принципом. Будуть відповідні апеляційні округи, де будуть забезпечувати апеляційний перегляд рішень місцевих судів. Найвищим органом буде Верховний суд, який зараз, як ми вже згадували, формується. Будуть ліквідовані спеціалізовані суди господарської, адміністративної, загальної юрисдикцій і будуть створені окремо як суди першої інстанції Антикорупційний суд, а також суд з питань інтелектуальної власності. Ми будемо бачити власне зміну по структурі судів. Також до таких новел, які передбачає зазначена судова реформа, можна віднести і зміну представництва в судах через адвокатів, тобто громадянин для того, щоб здійснити захист інтересів в суді буде звертатися до фахівців, які здійснюють адвокатську діяльність. В незначному колі випадків представництво будуть здійснювати особи, які не є адвокатами. Також реформа передбачає суттєві зміни з формування судів, а також з приводу притягнення суддів до відповідальності. Всі ці функції виводять з політичної площини. По концепції передаються до Вищої ради правосуддя, яка мала би стати політично незалежною та забезпечити виконання, покладених на неї функцій та завдань.

Щодо заробітної плати – цифри дійсно вражаючі – судді місцевих судів матимуть посадовий оклад у 30 мінімальних заробітних плат, що, відповідно, з урахуванням мінімальної заробітної плати у розмірі 3200 гривень, складатиме 96 тисяч гривень в місяць. Суддя апеляційного суду та вищого спеціалізованого матиме 50 мінімалок – 160 тисяч гривень. Судді Верховного суду, які фактично будуть стояти на вершині всієї судової системи країни, матимуть посадовий оклад в 75 мінімалок, що складатиме 240 тисяч гривень на місяць. І до цих сум ще додаватимуть різноманітні надбавки. Тож чи зуміють наші служителі Феміди протистояти спокусі хабара, отримуючи такі виплати щомісяця? 

Хочеться вірити та сподіватися на те, що цих сум буде достатньо. Особливо, якщо порівнювати зазначені Вами розміри заробітної плати з мінімальною заробітною платою або з середньою заробітною платою, то тут різниця може досягати порядка до 200 разів, тобто така диференціація є дуже суттєвою і помітною, тому дуже гостро дискутується в суспільстві щодо виправданості цих питань. Тим не менш, треба розуміти, що це відповідальна робота, – робота судді є не простою- і єдиним найбільш ефективним методом, який дав би можливість знизити рівень корупції, можливо викорінити її, є забезпечення нормальних соціально-економічних умов людям, які займають такі посади. Чи достатньо буде цього? Сказати важко, хочеться думати, що так, дійсно, буде достатньо. Якщо ми проведемо паралелі і будемо порівнювати ці розміри заробітних плат з аналогічними оплатами праці в країнах Європи, то ми будемо спостерігати, що в Польщі, наприклад, судді отримують навіть менше тих заробітних плат, які заплановані в Україні. Якщо ж порівнювати з Сполученими Штатами Америки, то їхні заробітні плати сягають від 200 до 300 тисяч доларів на рік. Це є об’єктивно зрозумілим. Сподіваємось на те, що такі витрати платників податків, вони дадуть очікуваний від цього ефект, адже саме для цього і закладає законодавець ці норми та впроваджує ці зміни.

Творцями судової реформи в основу багатьох процедур закладалась  конкурсність як гарантія прозорості та відбору достойних.  Уже стартував конкурс до Верховного суду. Як гадаєте, вдасться досягнути тієї мети?

Зараз усі дуже ретельно спостерігають за цим процесом. Значна кількість кандидатів, яка була відібрана для першого етапу – це все таки вчорашні судді або діючі судді всіх рівнів і всіх ланок, як місцевих та апеляційних судів, так і вищих спеціалізованих та діючого Верховного суду України. Примітним є те, що з 21 судді Верховного суду України подали заяву на перепроходження кваліфікаційного відбору у Верховний суд  17 суддів. Пройшли адвокати, а також пройшли представники науки та освіти, які також отримали право на те, щоб бути призначеними до Верховного суду. Знову ж таки, ми вже спостерігали такі конкурсні процеси при проходженні реформи поліції і при проходженні реформи прокуратури то, на скільки зміниться склад цього Верховного суду за рахунок представників не суддівського блоку, ми будемо бачити тільки згодом. Все ж таки, напевно варто очікувати, що будуть люди з боку адвокатів та з боку науковців присутні в складі цього Верховного суду, принаймні концепція реформування саме на цьому акцентувала свою увагу.

У Вас наявний значний досвід та високий професійний рівень. Чи брали Ви участь у цьому конкурсі?

Участі у такому конкурсі не брав з огляду на те, що вже 10 років займаюсь саме юридичними послугами в якості представника або адвоката, тобто я обрав для себе шлях участі в процесі іншу сторону суддівського столу і поки що не бачу для себе потреби змінювати професію. Мені подобається саме та робота, яку я роблю і буду намагатися її робити й надалі.

Орган, що судитиме суддів – Вища Рада правосуддя – чи така вона страшна як її змальовують противники судової реформи? Чи отримаємо ми те, чого вимагає суспільство? Адже, судді, які під час Революції Гідності свідомо йшли на порушення закону, виносячи рішення автомайданівцям сьогодні практично не несуть відповідальності. І краще аби подібне ніколи не повторювалась, але теоретично чи зможе новоутворена Вища рада правосуддя справедливо судити суддів?

На сьогоднішній день набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя». Він був прийнятий на нічному засіданні Верховною Радою України 21 грудня минулого року. Прийняття цього закону звісно було дуже очікуваним і сподіваємося дасть свої результати, які законодавець і, в цілому, судова реформа покладає на цей важливий орган. Основні функції цього органу – це, звісно, кадрові питання. Саме цей орган буде вирішувати питання та приймати рішення про звільнення суддів з посади і давати згоду на затримання чи арешт судді. Раніше затримання чи обрання запобіжного заходу судді можливе було лише після схвалення парламентом і зачасту правоохоронні органи не встигали реалізувати свої процесуальні рішення і в результаті показовим є те, що окремі судді зараз переховуються і змогли ухилитися від затримання, будучи, викрити у корупційних правопорушеннях.

На сьогоднішній день Вища рада правосуддя буде виконувати свої функції в персональному складі Вищої ради юстиції і повинна бути сформована за новими принципами протягом двох років. Ці два роки буде діяти перехідний період для того, щоб перезапустити цей судовий орган. До речі, вже можна спостерігати роботу цього органу, зокрема при прийняття певних рішень щодо нещодавнього відсторонення по резонансним справам окремих суддів від виконання обов’язків судді у зв’язку з тим, що щодо них було зафіксовано певні корупційні правопорушення, а також у випадках припинення повноважень цілого ряду суддів, які подали заяви про відставку чи про припинення повноважень за власним бажанням. Вже є перші рішення, коли Вища рада правосуддя вирішувала їх і вони вже є постановленими і виконаними на сьогоднішній день.

Фактичне запровадження адвокатської монополії стало нововведенням, яке, чи не найбільше, обговорювалось українським суспільством. Практично за два роки українців зможуть в судах представляти тільки адвокати, які у встановленому порядку отримали свідоцтва. Ці зміни вводитимуться поступово: представництво виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюватиметься з 1 січня 2017 року; в судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року. Чи очікувати підвищення якості представництва в судах? А також чи існують ризики різкого зростання цін на адвокатські послуги?

Зміна законодавства про адвокатуру дійсно є складовою цієї реформи і в контексті цих змін тільки адвокати зможуть здійснювати представництво інтересів осіб у судах. Чи це монополія, чи це зміна правил гри? Мені здається, все ж таки зміна правил. Дійсно, тут трохи є, з точки зору часу, диференціація, тобто тільки по ряду інстанцій повністю представляти інтереси в судах адвокати зможуть тільки з 1 січня 2019 року. До речі, по всім справах, які існували в провадженні судів до набрання цими змінами чинності будуть діяти старі правила, тобто по всіх існуючих провадженнях сторони зможуть реалізувати свої права на представництво через тих представників, які брали участь і не є адвокатами. Хотілося б відмітити, що такі правила здійснення надання правової допомоги в судах вони не є новелою. Тут більше має місце запозичення досвіду в інших країн, зокрема мова йде про країни Європи. Там також діє, так би мовити, адвокатська монополія, де сторона може представити свої інтереси в суді тільки через адвокатів. Формат, який існував до цього часу в Україні діє в Швеції і Фінляндії.

На мою думку, це не призведе до тих негативних моментів, які в основному наводять противники цієї концепції – саме до подорожчання юридичних послуг, з огляду на те, що на сьогоднішній день функціонує достатня кількість адвокатів, які здійснюють таку діяльність і конкуренція буде збережена. Більше того, навпаки, певною мірою, це може призвести до підвищення правової культури здійснення представництва інтересів в судах з огляду на те, що це все ж таки фахова освіта і певні вимоги для того, щоб здобути право на здійснення адвокатської діяльності на сьогоднішній день також зростають, і сам досвід для цієї професії стає також вимогливішим у порівнянні з тим, як це було раніше.

Напередодні реформи судді масово писали заяви на звільнення. Чи стикались Ви з наслідками цього?  

Ці всі явища зумовлені об’єктивними чинниками, зокрема, змінювалися правила матеріального забезпечення суддів, які йшли у відставку. За тими нормами, які діяли до нещодавно суддя, який йшов у відставку міг очікувати на отримання забезпечення  на рівні 90% від посадового окладу. На сьогоднішній день, ці цифрові показники є нижчими і відповідно, судді досвід роботи яких, надавав їм можливість скористатись цим правом, почали ним користуватись і подавати заяви на відставку. Ці заяви звісно в основній масі були розглянуті і задоволені, тому ми бачили як велика кількість суддів одночасно практично за дуже короткий період часу перестали відправляти правосуддя. Ті справи, які розглядалися ними йшли на перерозподіл і відповідно їх розгляд продовжували вже інші судді, але коли один суддя розглядав справу певний період часу і вже на певній стадії в силу цього справа переходила до іншого судді то, відповідно, це затягувало розгляд справи. В нас, дійсно, мали  місце такі випадки, коли розгляд починається спочатку новою колегією чи новим суддею і ми знову перезапускали цей процес і будемо проходити всі етапи їх розгляду повторно. Ну, але це об’єктивні речі і нікуди від цього не дінешся.

Повертаючись до Закарпаття, «справа Корзо» – резонансна, складна і потребуюча неабиякої витримки. Чи поставлена крапка?

Справа дійсно резонансна і дійсно не проста, ретельно висвітлювалась як в пресі, так і була на устах мешканців як міста, так і області в цілому. Напевно, не можна сказати, що покладена остаточна крапка, покладено двокрапку і справа найближчим часом, сподіваємось, буде вже завершена остаточно.

Ретроспективно нагадаю, що вона стосувалася неправомірного заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин Взуття» і в результаті неправомірних дій директора таке приміщення було відчужено від товариства на підставних осіб, які згодом і стали титульними власниками. В результаті таких дій було заподіяно значної шкоди з огляду на те, що майно знаходиться в центрі міста і є не дешевим. Права та інтереси інших учасників товариства у складі дев’яти осіб були суттєво порушені, а це все літні люди, які історично пропрацювали в цьому магазині десятки років і приватизували це приміщення в 2003 році. Звернулися до суду Товариство в липні 2013 року. Справа складно розглядалася і розгляди були досить тривалими по часу. Місцевий міськрайонний суд постановив перше рішення, яким позовні вимоги товариства були задоволені – договір купівлі-продажу, що був укладений неправомірно директором був визнаний судом недійсним, а приміщення були повернуті товариству. Апеляційний суд, розглядаючи справу став на сторону опонента і рішення міськрайонного суду було скасовано у вересні 2014 року. Після того відбувався розгляд справи касаційним судом, який відправив справу на новий судовий розгляд з відповідними судовими висновками і апеляційний суд вже постановив рішення, залишивши рішення першої інстанції без змін, змінивши тільки її мотивувальну частину. Це рішення, яке було постановлено в березні 2015 року нарешті було виконано органами державної виконавчої служби в липні 2015 року.

На сьогоднішній день у нас залишилось відкритим тільки питання щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Воно зумовлено було тим, що протягом двох років розгляду справи змінились практика застосування Верховним судом відповідних норм законодавства в сфері захисту права власності. Також змінилися самі правила реєстрації речових прав на нерухоме майно, тому на сьогоднішній день в провадженні судів є і ще справа щодо скасування державної реєстрації права на це приміщення за особами від яких це майно було витребувано в судовому порядку. Найближчим часом ми очікуємо на те, що ця справа завершиться і буде покладено крапку у ній, тобто остаточну перемогу.

Михайло Маркусь рекомендував слухачам Radio7 при виборі адвоката керуватись його репутацією, адже це, напевно, найоб’єктивніша оцінка.

Radio7 вдячне гостю за змістовну розмову та бажає йому нових звершень, успіхів та наснаги, а слухачам – уникати суддівських перипетій!